Рішення № 100033146, 22.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2021Справа № 910/8501/21

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Київпастранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»

про стягнення 14305976,61 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Тараско Т.Є.;

від відповідача: Осипчук Н.О., Кустова С.М.;

від третьої особи: Голікова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київпастранс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» про стягнення штрафних санкцій у розмірі 14305976,61 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 прострочив поставку позивачу автобусів у кількості 53 одиниці, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача нарахований на підставі п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 штраф у сумі 14305976,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 позовну заяву Комунального підприємства «Київпастранс» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 31.05.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 відкрито провадження у справі №910/8501/21, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.07.2021, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

06.07.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що прострочення з поставки автобусів відбулось не з вини відповідача, а у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин. Крім того, відповідач зауважив, що позивач у період з 04.01.2021 по 27.01.2021 відмовлявся приймати 19 автобусів, що призвело до збільшення періоду прострочення.

16.07.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 14.07.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 31.08.2021.

У підготовчому засіданні 31.08.2021 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.09.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 22.09.2021 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні 22.09.2021 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.

Представник третьої особи у судовому засіданні 22.09.2021 надав усні пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 22.09.2021 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (лізингодавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ, відповідно до умов якого лізингодавець приймає на себе зобов`язання придбати у власність у продавця предмет лізингу відповідно до технічних характеристик (специфікацій), наданих лізингоодержувачем, викладених у Додатку №4 до цього договору, та передати його в строкове платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені у Додатку №1 до договору, компенсацію інших витрат, що передбачені цим договором, та виконувати інші обов`язки, передбачені цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.1.2 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 визначення предмета лізингу, його технічні характеристики (специфікації), вартість предмета лізингу, графік лізингових платежів, дата та місце поставки предмета лізингу, а також інші умови, що мають безпосереднє відношення до цього договору, визначаються у Додатку №4 до цього договору.

У п. 1.2.1 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 сторонами погоджено, що строк лізингу починається з дати передачі предмета лізингу/одиниці предмета лізингу у користування лізингоодержувачу, що підтверджується підписанням відповідного (першого) акту прийому-передачі предмета лізингу/одиниці предмета лізингу.

Відповідно до п. 2.1 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 дата та місце поставки предмета лізингу визначаються у Додатку №4 до договору. При цьому, у випадку здійснення поставки предмета лізингу раніше визначеної дати, лізингоодержувач зобов`язаний достроково прийняти предмет лізингу в порядку, передбаченому цим договором.

Зобов`язання лізингодавця передати предмет лізингу /одиницю предмета лізингу лізингоодержувачу виникають з дати приймання предмета лізингу/одиниці предмета лізингу лізингодавцем від продавця на суму вартості предмета лізингу/одиниці предмета лізингу. Передача предмета лізингу/одиниці предмета лізингу лізингоодержувачу здійснюється лізингодавцем виключно за умови виконання лізингоодержувачем наступних вимог:

- належного та своєчасного виконання зобов`язань щодо сплати авансового платежу та комісій згідно з тарифами;

- укладання додаткової угоди до цього договору (зокрема щодо корегування переліку майна, що складає предмет лізингу, вартості предмета лізингу, графіку лізингових платежів) у випадку зміни вартості предмета лізингу станом на дату підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, дати поставки предмета лізингу, зазначеної у Додатку №4 до цього договору;

- врегулювання лізингодавцем права з продавцем на податковий кредит з ПДВ за предметом лізингу відповідно до норм чинного податкового законодавства України (п. 2.2 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020).

Відповідно до п. 3.3 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 передача лізингоодержувачу предмета лізингу та документів до нього оформлюється підписанням сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу/одиниці предмета лізингу впродовж 3-х банківських днів, починаючи з дати повідомлення про час та місце передачі предмета лізингу лізингоодердувача продавцем та/або лізингодавцем.

У п. 2.9 Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 сторонами погоджено, що у випадку непоставки предмета лізингу продавцем та/або неналежного виконання продавцем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу, які призвели до неможливості належного виконання лізингодавцем умов цього договору, лізингодавець цим договором відступає лізингоодержувачу право вимоги до продавця в розмірі авансового платежу, а лізингоодержувач приймає таке право вимоги. Про відступлення права вимоги лізингодавець письмово повідомляє лізингоодержувача та продавця. Відступлення набуває чинності з моменту, зазначеного у повідомленні лізингодавця.

У Додатку №4 до Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 (Специфікація предмета лізингу) сторони погодили, що предметом лізингу є:

1) міські автобуси довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015 (предмет лізингу 1),

2) міські автобуси довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069 (предмет лізингу 2).

Крім того, Додатком №4 сторони визначили, що вартість одиниці предмета лізингу 1 становить 202000,00 Євро (6381341,60 грн), загальна вартість всіх одиниць предмета лізингу 1 - 16160000,00 Євро (510507328,00 грн); вартість одиниці предмета лізингу 2 становить 288000,00 Євро (9098150,40 грн), загальна вартість всіх одиниць предмета лізингу 2 становить 34560000,00 Євро (1091778048,00 грн); загальна вартість всіх предметів лізингу - 50720000,00 Євро (1602285376,00 грн); сума авансового платежу - не менше 20% загальної вартості предмета лізингу 1 - 3232000,00 Євро (102101465,00 грн), не менше 20% загальної вартості предмета лізингу 2 - 6912000,00 Євро (218355609,60 грн).

У Додатку №6 до Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020 (Специфікація) сторони погодили, що предметом лізингу є міські автобуси довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015 у кількості 80 одиниць та міські автобуси довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069 у кількості 120 одиниць.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020, якими вносились зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема, було викладено Додаток №4 у новій редакції, з якої вбачається, що договором купівлі-продажу є Договір купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, укладений між продавцем, лізингодавцем та лізингоодержувачем; адреса передачі предмета лізингу - 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3/5; передача предметів лізингу може здійснюватися кількома партіями, але не пізніше 25.12.2020. Вказані строки відповідають строкам, зафіксованим у Договорі купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Майно, що перебуває в державній або комунальній власності та щодо якого відсутня заборона передачі в користування та/або володіння, може бути передано в лізинг у порядку, встановленому цим Законом.

22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (продавець), Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (покупець-лізингодавець) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (лізингоодержувач) укладено Договір купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний продати, а покупець-лізингодавець зобов`язаний купити для подальшої передачі в строкове платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (відповідно до Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020) міські автобуси довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015 у кількості 80 одиниць та міські автобуси довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069 у кількості 120 одиниць.

Відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP (інкотермс 2010) за адресою: 03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 3/5.

У п. 3.2 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 сторони погодили строки виконання продавцем зобов`язання з поставки товару: - 80 одиниць товару 1 до 25.12.2020, 120 одиниць товару 2 до 25.12.2020. У разі прострочення покупцем-лізингодавцем здійснення попередньої оплати, згідно з п.п. 5.1.1 та 5.1.2 договору, строк поставки товару продовжується на відповідну кількість днів прострочення оплати з боку покупця-лізингодавця.

Відповідно до п. 4.3 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 підписання акту приймання-передачі, складеного за формою та змістом, зазначеними у Додатку №3 до цього договору, є доказом приймання товару на дату підписання акту приймання-передачі та відсутності будь-яких скарг або претензій покупця-лізингодавця та лізингоодержувача стосовно товару, якщо інше не зазначено в акті.

У п. 5.1.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 сторонами погоджено, що попередня оплата за загальну кількість товару 1 у розмірі 20% - 3232000,00 Євро здійснюється покупцем-лізингодавцем протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, але не раніше отримання покупцем-лізингодавцем від лізингоодержувача суми авансового платежу за Договором фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020.

Згідно з п. 5.1.2 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 попередня оплата за загальну кількість товару 2 у розмірі 20% - 6912000,00 Євро здійснюється покупцем-лізингодавцем протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, але не раніше отримання покупцем-лізингодавцем від лізингоодержувача суми авансового платежу за Договором фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020.

В подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до договору, якими вносились зміни та доповнення до Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, зокрема, щодо строків здійснення покупцем-лізингодавцем попередньої оплати.

У п. 5.1.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 (в редакції Додаткової угоди №2 від 19.08.2020) сторонами погоджено, що попередня оплата за загальну кількість товару 1 у розмірі 20% - 3232000,00 Євро здійснюється покупцем-лізингодавцем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, але не раніше отримання покупцем-лізингодавцем від лізингоодержувача суми авансового платежу за Договором фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020.

Згідно з п. 5.1.2 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 попередня оплата за загальну кількість товару 2 у розмірі 20% - 6912000,00 Євро здійснюється покупцем-лізингодавцем протягом 30-ти банківських днів з моменту підписання сторонами договору, але не раніше отримання покупцем-лізингодавцем від лізингоодержувача суми авансового платежу за Договором фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 прострочив поставку позивачу автобусів у кількості 53 одиниці, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення з відповідача нарахований на підставі п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 штраф у сумі 14305976,61 грн.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що прострочення з поставки автобусів відбулось не з вини відповідача, а у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин. Крім того, відповідач зауважив, що позивач у період з 04.01.2021 по 27.01.2021 відмовлявся приймати 19 автобусів, що призвело до збільшення періоду прострочення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як встановлено судом, у п. 3.2 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 сторони погодили строки виконання продавцем зобов`язання з поставки товару: - 80 одиниць товару 1 до 25.12.2020, 120 одиниць товару 2 до 25.12.2020. У разі прострочення покупцем-лізингодавцем здійснення попередньої оплати, згідно з п.п. 5.1.1 та 5.1.2 договору, строк поставки товару продовжується на відповідну кількість днів прострочення оплати з боку покупця-лізингодавця.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів виникнення обставин продовження строку виконання відповідачем обов`язку з поставки товару, беручи до уваги положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виконати свій обов`язок з поставки автобусів за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 у строк до 28.12.2020 включно (так як 25.12.2020, 26.12.2020 та 27.12.2020 були вихідними днями).

Як вбачається з матеріалів справи, у строк, встановлений Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 (не пізніше 28.12.2020), лізингоодержувач передав лізингодавцю (позивачу) предмет лізингу (автобуси довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015) у кількості 80 одиниць, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, зокрема, за актом №1 від 13.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №2 від 13.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №3 від 13.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №4 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №5 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №6 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №7 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №8 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №9 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №10 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №11 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №12 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №13 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №14 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №15 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №16 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №17 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №18 від 16.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №19 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №20 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №21 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №22 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №23 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №24 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №25 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №26 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №27 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №28 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №29 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №30 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №31 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №32 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №33 від 20.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №34 від 22.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №35 від 22.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №36 від 22.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №37 від 22.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №38 від 22.10.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №39 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №40 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №41 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №42 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №43 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №44 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №45 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №46 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №47 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №48 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №49 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №50 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №51 від 25.11.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №52 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №53 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №54 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №55 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №56 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №57 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №58 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №59 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №60 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №61 від 03.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №62 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №63 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №64 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №65 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №66 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №67 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №68 від 09.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №69 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №70 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №71 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №72 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №73 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №74 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №75 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №76 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №77 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №78 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №79 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015, за актом №80 від 28.12.2020 - автобус довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015.

Таким чином автобуси довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015 у кількості 80 одиниць були поставлені відповідачем своєчасно, без порушення строків поставки товару, про що також вказується позивачем у позовній заяві, та між сторонами відсутній спір щодо поставки (строків) вказаних автобусів позивачу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у строк, встановлений Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 (не пізніше 28.12.2020), лізингоодержувач передав лізингодавцю (позивачу) предмет лізингу (автобуси довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069) у кількості 67 одиниць, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, зокрема, за актом №1 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №2 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №3 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №4 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №5 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №6 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №7 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №8 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №9 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №10 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №11 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №12 від 13.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №13 від 16.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №14 від 16.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №15 від 16.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №16 від 22.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №17 від 22.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №18 від 22.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №19 від 22.10.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №20 від 25.11.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №21 від 25.11.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №22 від 25.11.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №23 від 25.11.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №24 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №25 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №26 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №27 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №28 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №29 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №30 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №31 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №32 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №33 від 03.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №34 від 09.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №35 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №36 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №37 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №38 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №39 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №40 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №41 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №42 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №43 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №44 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №45 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №46 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №47 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №48 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №49 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №50 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №51 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №52 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №53 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №54 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №55 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №56 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №57 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №58 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №59 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №60 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №61 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №62 від 18.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №63 від 28.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №64 від 28.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №65 від 28.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №66 від 28.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №67 від 28.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069.

Таким чином, автобуси довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069 у кількості 67 одиниць були поставлені відповідачем своєчасно, без порушення строків поставки товару, про що також вказується позивачем у позовній заяві, та між сторонами відсутній спір щодо поставки (строків) вказаних автобусів позивачу.

Однак, судом встановлено, що за актом №68 від 29.12.2020 лізингодавець передав лізингоодержувачу автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №69 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №70 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №71 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №72 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №73 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №74 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №75 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №76 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №77 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №78 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №79 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №80 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №81 від 29.12.2020 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №82 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №83 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №84 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №85 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №86 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №87 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №88 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №89 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №90 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №91 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №92 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №93 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №94 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №95 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №96 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №97 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №98 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №99 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №100 від 28.01.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №101 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №102 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №103 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №104 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №105 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №106 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №107 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №108 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №109 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №110 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №111 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №112 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №113 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №114 від 04.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №115 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №116 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №117 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №118 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №119 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069, за актом №120 від 24.02.2021 - автобус довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на те, що відповідачем визнаються у відзиві на позовну заяву обставини виконання ним зобов`язання з поставки автобусів у вище вказані дати, а у суду відсутні підстави вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом, вказані обставини не підлягають доказування відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що у строк, встановлений у Додатку №4 до Договору фінансового лізингу №1133/2020/КиївОД-МСБ-ФЛ від 22.07.2020, відповідач поставив предмет лізингу у кількості 147 одиниць (80 міських автобусів довжиною 12 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-203015 та 67 міських автобусів довжиною 18,75 метрів з низьким рівнем підлоги МАЗ-215069), що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Крім того, як встановлено судом, 29.12.2020 відповідач поставив предмет лізингу 2 у кількості 14 одиниць; 28.01.2021 - предмет лізингу 2 у кількості 19 одиниць; 04.02.2021 - предмет лізингу 2 у кількості 14 одиниць; 24.02.2021 - предмет лізингу 2 у кількості 6 одиниць, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи.

Таки чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було прострочено виконання обов`язку з поставки автобусів у кількості 53 одиниці.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначив, що прострочення з поставки автобусів відбулось не з вини відповідача, а у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 9.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин форс-мажору: надзвичайних та/або невідворотних обставин, які не існували або про які сторони не знали під час укладення цього договору та які виникли поза волею сторін (аварія, пожежа, повінь, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, військові дії, терористичні акти, страйк, пошкодження або знищення товару внаслідок протиправних дій третіх осіб при проведенні антитерористичної операції в містах продавця і покупця-лізингодавця, інших бойових дій на території України, заборона імпорту, експорту, інші перепони та обмежувальні заходи держави, її органів та інших уповноважених установ (організацій), що знаходяться поза контролю, волі та бажання сторін).

Відповідно до п. 9.2 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин форс-мажору повинна повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Згідно з п. 9.3 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 доказом виникнення обставин форс-мажору та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженим на це органом (зокрема, Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами або іншими уповноваженими компетентними органами), а також нормативні та розпорядчі акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших компетентних міністерств та відомств, які підтверджують наявність (виникнення) обставин непереборної сили.

При настанні вищевказаних обставин строк виконання зобов`язань за цим договором відстрочується відповідно до часу, протягом якого діяли такі обставини. При цьому за період дії обставин форс-мажору штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня, відсотки і т.п.) не нараховуються і не пред`являються до сплати.

Як повідомив відповідач у відзиві на позовну заяву, на початку грудня 2020 білоруський постачальник автобусів повідомив відповідача про неможливість вчасного виконання зобов`язання з поставки автобусів, оскільки із-за пандемії, викликаної COVID-19, ключові партнери заводу не змогли підтримати запланований темп випуску запчастин.

З листа Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод» від 04.12.2020 (копія долучена відповідачем до матеріалів справи) вбачається, що затримка з поставки автобусів сталась у зв`язку з постійним дефіцитом грошових коштів та посиленням обмежувальних заходів в країнах Європейського Союзу через COVID-19.

Листом віх 07/12 від 08.12.2020 відповідач повідомив тертю особу (лізингодавця) про затримку з поставки автобусів у зв`язку з COVID-19 та, враховуючи святкові і вихідні дні в січні та велику ймовірність введення нокдауну в країні, просив розглянути можливість щодо продовження загальних строків поставки товару за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 до 28.02.2021.

Листом вих. №1896 від 15.12.2020 Відкрите акціонерне товариство «Мінський автомобільний завод» повідомило відповідача про виникнення труднощів на заводі щодо поставки оригінальних комплектуючих, які необхідні для виготовлення автобусів, про що свідчить лист Торгово-промислової палати Республіки Сербії.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати Республіки Сербія (копія долучена відповідачем до відзиву на позовну заяву), в ньому вказано, що у зв`язку з заборонами та обмеженнями через COVID-19 контрагент Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод» не має можливості поставити товар у строк до 01.12.2020.

Листом вих. №16/12 від 16.12.2020 відповідач повідомив лізингодавця про вказані обставини та повторно просив продовжити строк поставку товару до 28.02.2021.

Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяв копію Висновку Білоруської Торгово-промислової палати про наявність обставин непереборної сили (вих. №3-03-06/1808 від 18.12.2020), в якому зазначено, що Торгово-промислова палата Республіки Білорусії засвідчує, що обставини непереборної сили впливають на можливість належним чином виконати зобов`язання з поставки автобусів.

Листом вих. №29/12 від 29.12.2020 та листом вих. №05/01 від 05.01.2021 відповідач повідомив лізингодавця про вказані обставини та повторно просив продовжити строк поставку товару до 28.02.2021.

Відповідачем також долучено до відзиву на позовну заяву копію Експертного висновку Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежні фахові експертизи» вих. №05/7.4/20-46 від 30.12.2020, в якому зазначено, що унеможливлення виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 з поставки товару в термін до 25.12.2020 спричинене впливом дії форс-мажорних обставин, зокрема, законодавчо встановленими заборонами та обмеженнями на території Сербії. Вказані форс-мажорні обставини об`єктивно впливають на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 та є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи копію Висновку Київської обласної Торгово-промислової палати вих. №07103.23 від 21.01.2021 «Щодо унеможливлення виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити», в якому зазначено, що унеможливлення виконання відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 спричинено істотною зміною обставин, за які сторони не відповідають: посилення протиепідемічних заходів в Україні, карантин в Україні, загальна епідемічна ситуація з високим рівнем захворювання. Вказані обставини надають можливість сторонами внести зміни щодо строків поставки за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Частиною 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 3.2. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (надалі - Регламент ТПП України) визначено, що не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

Окрім цього, суд звертає увагу, що згідно п. 3.3. Регламенту ТПП України, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.11. Регламенту ТПП України).

Дослідивши Висновок Київської обласної Торгово-промислової палати вих. №07103.23 від 21.01.2021 «Щодо унеможливлення виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити», суд зазначає, що у даному Висновку встановлюється наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, що надає право відповідачу ініціювати внесення змін до умов договору в частині збільшення строку поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до банку з проханням збільшити строк поставки автобусів за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020.

При цьому, так як сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 в частині строку поставки товару, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, договір може бути змінений за рішенням суду.

Доказів звернення відповідача до суду з позовом про зміну умов Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 матеріли справи не містять.

Крім того, Висновок Київської обласної Торгово-промислової палати вих. №07103.23 від 21.01.2021 «Щодо унеможливлення виконання зобов`язань за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити» не є документом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тобто не є сертифікатом ТПП України у відповідності до Регламенту ТПП України та Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а тому суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження факту відсутності його вини щодо порушення строків поставки товару.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З врахуванням положень ст.ст. 42, 193 Господарського кодексу України, суд звертає увагу, що відповідач укладаючи спірний договір повинен належним чином планувати виконання своїх зобов`язань у погоджений сторонами строк, здійснювати свою господарську діяльність на власний ризик з врахування всіх обставин, в тому числі враховуючи специфіку своєї діяльності.

При цьому, судом враховано, що затримка поставки автобусів заводом-виробником відбулось не лише у зв`язку з COVID-19, а й браком коштів (відповідно до листів Відкритого акціонерного товариства «Мінський автомобільний завод»), а спірний договір - Договір купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 було укладено вже в період дії обмежувальних заходів та карантину, пов`язаних з COVID-19.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, так як сторони не дійшли спільної згоди щодо внесення змін до істотних умов договору (продовження строку поставки), а також враховуючи, що викладені відповідачем обставини та надані висновки торгово-промислових палат України та Республіки Сербії не є належними доказами щодо встановлення обставин непереборної сили, у зв`язку з наявністю яких відповідач не поставив товар у визначений договором строк, суд відхиляє доводи відповідача щодо наявності істотних змін обставин, що унеможливили виконання зобов`язань відповідачем у встановлений строк та, відповідно, є підставою для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 за прострочення доставки товару (автобусів).

Що стосується доводів відповідача про те, що у період з 04.01.2021 по 27.01.2021 позивач відмовлявся приймати 19 автобусів, що призвело до збільшення періоду прострочення, суд зазначає, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 відповідач зобов`язаний поставляти автобуси саме третій особі (банку, лізингодавцю), а не позивачу, а третя особа в свою чергу передає в лізинг автобуси позивачу.

При цьому, відповідно до п. 8.3 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 у випадку якщо покупець-лізингодавець ухиляється від прийняття технічно справного нового товару та підписання актів огляду і актів приймання-передачі товару в терміни, обумовлені у п. 4.1 та 7.1 цього договору, покупець-лізингодавець зобов`язаний сплатити продавцю штраф у розмірі 0,1% від ціни товару від прийняття якого він ухиляється за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше ніж 5% від ціни товару, від прийняття якого він ухиляється.

Тобто, умовами Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 встановлена відповідальність лізингодавця від ухилення приймати від відповідача товар.

Зважаючи на викладені обставини, оскільки відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності обставин, що звільняють його від відповідальності за прострочення поставки 53 автобусів у строк до 28.12.2020 включно, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень позивача про застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 у випадку непоставки товару або ненадання документів, зазначених у п. 3.3 цього договору, протягом періоду, обумовленого договором, з вини продавця (по обставинам, не пов`язаним з невиконанням або неналежним виконанням покупцем-лізингодавцем своїх грошових зобов`язань за договором) продавець повинен заплатити покупцю-лізингодавцю штраф у розмірі 0,1% від ціни кількості фактично не поставленого в термін товару, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше, ніж 5% від загальної ціни товару.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на те, що пунктом 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 передбачено нарахування штрафу за кожен день прострочення, суд дійшов висновку, що передбачена вказаним пунктом неустойка по суті є пенею, а не штрафом.

Перевіривши розрахунок пені, викладений позивачем у позовній заяві, суд дійшов висновку щодо його необгрунтованості, зважаючи на наступні обставини.

Як вбачається з розрахунку пені, позивач нараховує пеню за 28.12.2020 (за прострочення поставки 53 автобусів).

Однак, суд зазначає що кінцевим строком виконання відповідачем свого обов`язку з поставки автобусів є 28.12.2020, з огляду на що нарахування пені за 28.12.2020 є безпідставним.

Крім того, як вбачається з розрахунку пені, позивач здійснює нарахування пені в Євро та здійснює конвертацію з урахуванням курсу НБУ станом на 13.05.2021.

Однак, відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 продавець, покупець-лізингодавець та лізингоодержувач домовились та погодили, що остаточна загальна ціна товару виражена в гривнях, розраховується на дату відвантаження (поставки) товару і визначається з урахуванням положень п. 5.1 цього договору.

Як вбачається з п. 5.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, визначення остаточної ціни товару здійснюється на дату підписання відповідного акту приймання-передачі товару (автобусів).

Таким чином, для нарахування пені, передбаченої п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, слід застосовувати вартість автобуса, яка вказана у відповідному акті приймання-передачі та яка визначена у гривні станом на дату його підписання.

Здійснивши перерахунок пені (з урахуванням вищевикладеного), суд дійшов висновку, що розмір пені, визначений з урахуванням ціни товару станом на дату підписання акту приймання-передачі, виходить за межі позовних вимог (є більшим), а зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявленої до стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару за договором поставки у сумі 13794704,36 грн. (336960,00 Євро, що становить 11286576,29 грн, за період з 29.12.2020 по 27.01.2021 (нарахована за прострочення поставки 39 автобусів), 40320,00 Євро, що становить 1350530,50 грн, за період з 28.01.2021 по 03.02.2021 (нарахована за прострочення поставки 20 автобусів) та 34560,00 Євро, що становить 1157597,57 грн, за період 04.02.2021 по 23.02.2021 (нарахована за прострочення поставки 6 автобусів)).

При цьому судом встановлено, що 27.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (сторона 1), Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (сторона 2) та Комунальним підприємством «Київпастранс» (сторона 3) укладено Договір №1133/2020/ФЛ/ППВ, відповідно до умов якого сторона 2 відступає своє право вимоги штрафних санкцій, передбачених п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, стороні 3, а сторона 3 приймає таке право вимоги.

Відповідно до п. 1 Договору №1133/2020/ФЛ/ППВ від 27.01.2021 сторона 1 у повному обсязі визнає та зобов`язується сплатити стороні 3 штрафні санкції, передбачені п. 8.1 договору купівлі-продажу. Штрафні санкції, визначні п. 8.1 договору купівлі-продажу, сплачуються стороні 3 стороною 1 в національній валюті по курсу НБУ на дату оплати штрафних санкцій, на вимогу і в строки, встановлені стороною 3, але не раніше поставки останньої партії товару за договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 4 Договору №1133/2020/ФЛ/ППВ від 27.01.2021 після підписання сторонами цього договору сторона 3 зобов`язується приймати непоставлений товар, визначений в договорі купівлі-продажу, при його відповідності технічним вимогам, зазначеним у Додатку №1 до договору купівлі-продажу, у відповідності до п.п. 4.1 та 4.3 договору купівлі-продажу.

У п. 7 Договору №1133/2020/ФЛ/ППВ від 27.01.2021 зазначено, що передбачене цим договором право вимоги штрафних санкцій, визначених п. 8.1 договору купівлі-продажу, переходить до сторони 3 з моменту виконання п. 4 договору.

Судом встановлено, що 01.03.2021 позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих. №053/01-717 від 01.03.2021) про сплату штрафу, нарахованого на підставі п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, у розмірі 429834,00 Євро протягом 3-х днів з дати отримання вимоги.

Вказана вимога була отримана відповідачем 23.03.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, яка долучена позивачем до позовної заяви.

Так як відповідачем було у повному обсязі поставлено, а позивачем у повному обсязі прийнято автобуси за Договором купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020 та останній автобуси були поставлені відповідачем 24.02.2021, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право вимагати від відповідача сплатити пеню, нараховану відповідно до умов п. 8.1 Договору купівлі-продажу №1133/2020/ФЛ від 22.07.2020, та строк її сплати є таким, що настав.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, а також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Відповідно до ст. 616 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Судом враховано, що оскільки прострочення боржника (відповідача) з поставки автобусів було незначним (до 2-х місяців), зобов`язання з поставки виконано у повному обсязі, зважаючи на надані відповідачем докази (листи контрагентів та висновки торгово-промислових палат), беручи до уваги поведінку позивача щодо небажання приймати частину автобусів доки відповідач не сплатить штрафні санкції та відсутність будь-якого обгрунтування з боку позивача щодо наслідків такого прострочення (окрім підстав для нарахування пені), виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем будь-яких збитків, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 1379470,44 грн (10% від обґрунтованої до стягнення суми).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено до стягнення з відповідача орієнтовно 88700,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

08.01.2020 між Адвокатським об`єднанням «Барістерс Енд Едвайсорс» (адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Дорученням від 25.06.2020 відповідач просив адвокатське об`єднання в рамках вказаного договору надати професійну правничу допомогу у справі №910/8501/21, адвокатом призначити Осипчук Н.О.

Як вбачається з заявки про надання юридичних послуг від 25.06.2021, складеної між адвокатським об`єднанням та відповідачем, сторони узгодили попередній перелік, вартість та об`єм послуг, що надаються адвокатським об`єднанням у справі №910/8501/21:

1) усна юридична консультація - 900,00 грн (3 години),

2) письмова юридична консультація, підготовка правової позиції - 4800,00 грн (6 годин),

3) участь у судових засіданнях - 24000,00 грн (6 годин),

4) складання відзиву на позов - 10000,00 грн (1 година),

5) складання заперечень на відповідь на відзив - 10000,00 грн (1 година),

6) складання клопотань, письмових пояснень, заперечень на клопотання - 14000,00 грн (4 години),

7) підготовка зустрічного позову - 15000,00 грн (1 година),

8) складання відповіді на відзив - 10000,00 грн (1 година),

9) участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції - 6000,00 грн/1 година,

10) складання апеляційної скарги на рішення майнового характеру - 20000,00 грн / 1 година,

11) складання відзиву на апеляційну скаргу - 15000,00 грн / 1 година,

12) складання клопотань, письмових пояснень, заперечень на клопотання - 3500,00 грн / 1 година,

13) участь у судових засіданнях суду касаційної інстанції - 8000,00 грн / 1 година,

14) складання касаційної скарги - 25000,00 грн / 1 година.

До заперечень на відповідь на відзив відповідачем долучено копію платіжного доручення №3 від 06.07.2021 про сплату на користь адвокатського об`єднання грошових коштів у сумі 15700,00 грн (призначення платежу - оплата за професійну правничу допомогу згідно з договором б/н від 08.01.2020) та копію платіжного доручення №36 від 19.07.2021 про сплату на користь адвокатського об`єднання грошових коштів у розмірі 24000,00 грн (призначення платежу - оплата за професійну правничу допомогу згідно з рахунком 313 від 06.07.2021).

Суд зазначає, що з наданих відповідачем копій платіжних доручень неможливо однозначно встановити, що грошові кошти були сплачені за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги саме у даній справі, так як договір про надання правової допомоги є рамковим (містить загальні умови), а погодження конкретних завдань та умов їх надання визначається сторонами в дорученнях та заявках.

При цьому, будь-яких посилань на заявки/доручення платіжні доручення у призначенні платежу не містять, а копію рахунку №13 від 06.07.2021 відповідачем суду не надано.

При цьому, жодного акту щодо фактичного обсягу наданих адвокатським об`єднанням в межах даної справи послуг матеріали справи також не містять.

Більш того, відповідачем не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Інформація, яка міститься у заявці від 25.06.2021, зокрема, перелік послуг, які плануються надаватися, та їх вартість, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

При цьому, відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що остаточний розрахунок і підтвердження розміру адвокатських витрат будуть надані до винесення рішення суду.

Однак, станом на дату прийняття судом рішення у даній справі вказаних доказів відповідачем подано не було.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на правову допомогу адвоката.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

У п. 4.3 постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна компанія «Укравтоторг» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21; ідентифікаційний код: 36308337) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код: 31725604) пеню у розмірі 1 379 470 (один мільйон триста сімдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят) грн 44 коп та судовий збір у розмірі 206920 (двісті шість тисяч дев`ятсот двадцять) грн 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судові витрати відповідача покласти на відповідача.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 01.10.21.

Суддя О.М. Спичак