Рішення № 100033127, 22.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.09.2021Справа № 910/8664/21

За позовомАкціонерного товариства "Херсонобленерго"доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"простягнення 10 271 520, 02 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Литовський І.С. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8664/21 за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості в розмірі 9 905 918, 74 грн, пені в розмірі 209 859, 87 грн, інфляційних втрат в розмірі 111 637, 96 грн, 3% річних в розмірі 44 103, 45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує взяті на себе зобов`язання за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до ухвали від 10.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/8664/21, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.07.2021.

25.06.2021 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, а позивачем 09.07.2021 - відповідь на відзив.

Позивач та відповідач явку уповноважених представників у підготовче засідання 16.07.2021 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 22.09.2021.

Безпосередньо в судовому засіданні 22.09.2021 представник позивача наполягав на задоволенні заявленого позову в повному обсязі та надав усні пояснення по справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 22.09.2021 не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 22.09.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.12.2018 відповідачем підписано Заяву приєднання до договору Постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Згідно п. 2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), датою початку дії Договору є наступний робочий день від дня отримання Оператором системи розподілу заяви-приєднання.

На підстави вказаної Заяви приєднання та з урахуванням приєднання відповідача до публічного договору, між Акціонерним товариством "Херсонобленерго" (як оператором) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (як постачальником) було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 1111137 від 28.12.2019 (далі також - договір).

Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії споживачам постачальника як послуги оператора системи. Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього Договору (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 1.2 Договору умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника згідно з реєстром за ЕІС кодами споживачів та їх точок вимірювання.

Відповідно до п. 2.2 Договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору.

За умовами Розділу 3 Договору, ціна договору складає вартість послуг з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника. Постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.

У пункті 3.3 Договору сторони домовились, що розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць.

Згідно з п. 3.4 Договору оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником у формі попередньої оплати.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється постачальником на поточний рахунок оператора системи.

Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 1 Додатку № 1 до Договору обсяги розподіленої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць, тобто з 01 числа місяця по 31 число цього місяця (або іншого останнього дня місяця) включно.

Згідно з п. 7 Додатку № 1 до Договору після закінчення розрахункового періоду, оператор системи до 5-го числа (включно) місяця, підписує та надсилає постачальнику Акт виконаних робіт з розподілу електричної енергії та рахунок на остаточну оплату з урахуванням проведеної передоплати. Строк оплати рахунків становить 5 робочих днів з дня їх отримання. Датою отримання рахунку постачальником вважається дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом.

Відповідно до п. 8 Додатку № 1 до Договору, оплата послуг з розподілу електричної енергії та оплата послуг з виконання робіт з припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачам, які входять в балансуючу групу постачальника, здійснюється окремими платіжними дорученнями на підставі виставлених оператором системи рахунків.

Як вбачається з доводів позивача, на виконання зобов`язань за договором у період січень, лютий, березень 2021 він надав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 9 905 918, 74 грн та направлено відповідачу рахунки №№ 1111137 від 15.02.2021, від 12.03.2021 та від 12.04.2021 для оплати вартості розподіленої еклектичної енергії. Отримані такі рахунки постачальником 23.02.2021, 30.03.2021, 23.04.2021.

Однак, як вказує позивача, відповідач у визначені Договором строки рахунки не оплатив.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач, зокрема, стверджує наступне:

- ДПЗД "Укрінтренерго" є єдиним постачальником енергії на території України, на якого покладені функції постачальника "останньої надії" (далі також - ПОН), а від сталого функціонування ПОН залежить діяльність всього енергоринку України;

- станом на 09.06.2021 загальна заборгованість споживачів ДПЗД "Укрінтеренерго" становить 3 416 445 763, 66 грн;

- внаслідок низького рівні розрахунків за поставлену електричну енергію споживачам ПОН, у ДПЗД "Укрінтеренерго" утворилася заборгованість перед оптовим постачальником електричної енергії;

- відсутність коштів на поточному рахунку ПОН унеможливлює виконання договірних зобов`язань перед оператором системи розподілу;

- розбіжність з АТ "Херсонобленерго" у січні 2021 становить 23 701 кВт*год.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частинами 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється до 01 грудня 2018 року шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Суд встановив, що відповідач, у відповідності до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, а також вищевказаних Правил шляхом підписання Заяви-приєднання до Договору постачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 26.12.2018 приєднався до вказаного Договору, який розміщено на сайті оператора системи (позивача).

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 до 31 грудня 2021, територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі:

1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником;

5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно з п. 1.2.9 Правил постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Пунктом 2.1.15 Правил передбачено, що договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі Додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з п. 1.2.6 Правил оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Суд встановив факт надання позивачем передбачених Договором послуг за січень, лютий та березень 2021 на загальну суму 9 905 9018, 74 гр., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі наданих послуг.

Як вбачається із доводів відповідача, листом від 30.03.2021 № 44/10-4545 він проінформував АТ "Херсонобленерго" про зауваження до Звіту за лютий 2021 та просив пив правити звіт, Акт та презавантажити дані на платформі MMS.

У той же час, відповідно до п. 4.12. додатку № 2 до Договору, у разі незабезпечення споживачем безперешкодного регламентованого доступу уповноважених представників оператора системи до власних електроустановок для проведення вибіркового відключення струмоприймачів з наступним опломбуванням пристроїв їх підключення, цими представниками оформляється акт про не допуск.

Акт про недопуск, у разі незабезпечення споживачем (основним споживачем) безперешкодного регламентованого доступу уповноваженим представникам оператора системи до власних електроустановок для проведення вибіркового відключення його струмоприймачів, підписаний уповноваженою особою оператора системи, на наступний робочий день після його оформлення направляється постачальнику, з повідомленням щодо необхідності надання оператору системи додаткова 10 днів для проведення ним відповідних робіт по припиненню електропостачання споживачу (основному споживачу), з організацією електроживлення інших споживачів (субспоживачів) за іншою схемою для забезпечення відповідно до положень абзацу 2 пункту 7.4 ПРРЕЕ та абзацу 1 пункту 7.7 ПРРЕЕ їх безперебійного електропостачання. Постачальник забезпечує оплату розподіленої та спожитої електричної енергії на об`єкти споживачів (основних споживачів), які підлягають відключення, від дати отримання ним акта про недопуск до дати здійснення оператором системи припинення електропостачання на об`єкт такого споживача (основного споживача).

З огляду на ту обставину що ПрАТ "Херсонський завод карданних валів" не забезпечило безперешкодного регламентованого доступ уповноваженим представникам оператора системи до власник електроустановок для проведення відключення, відповідно 04.01.2021 та 21.01.2021 було складено акти про недопуск та направлені на адресу відповідача. Натомість, фактичне припинення електроживлення споживача було здійснено 27.01. 2021 про що також повідомлено постачальника.

Також, відповідно до п. 11.5.1. Кодексу систем розподілу (далі - КСР) послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом.

Однак, матеріали справи не містять докази того, що ДПЗД "Укрінтеренерго" зверталося до АТ "Херсонобленерго" із вимогою про відключення об`єктів МКП "Поліетилен" та БВ "Генгірка".

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов`язання з надання послуг з розподілу електричної енергії споживачам постачальника "останньої надії" у відповідності до умов Договору та в обсязі, зазначеному в актах приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що він позбавлений можливості розраховуватись за отримані послуги з розподілу електричної енергії, у зв`язку з відсутністю коштів.

Суд звертає увагу, що майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України).

Між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності та майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Крім того, посилання відповідача на наявність заборгованості споживачів не стосуються даного спору та не можуть слугувати підставою для невиконання своїх грошових зобов`язань за Договором.

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 905 918,74 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 209 859,87 грн пені, 111 637,96 грн інфляційних втрат та 44 103,45 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6 Додатку № 1 до Договору також встановлено, що у випадку порушення постачальником термінів оплати обумовлених цим Договором платежів, оператор системи проводить нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, за кожний день прострочення платежу, 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу прострочених платежів повинна бути сплачена постачальником з урахуванням встановленого індексу інфляції. Штрафні санкції нараховуються до повного виконання постачальником своїх зобов`язань. Штрафні санкції (пеня, 3% річних та інфляційні нарахування) сплачуються постачальником на поточний рахунок оператора системи, який вказується в рахунках, протягом 5 операційних днів з дня їх отримання постачальником.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені за заявлений позивачем період та встановлено, що нарахований позивачем розмір пені не перевищує розміру пені, розрахованого судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 209 859,87 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розраховані позивачем розміри інфляційних втрат та 3% річних не перевищують сум, розрахованих судом, відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 111 637,96 грн інфляційних втрат та 44 103,45 грн 3 % річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонобленерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (73003, м. Херсон, вул. Пестеля, 5; код ЄДРПОУ 05396638) заборгованість в розмірі 9 905 918, 74 грн, пеню в розмірі 209 859, 87 грн, інфляційні втрати в розмірі 111 637,96 грн, 3% річних в розмірі 44 103, 45 грн, судовий збір в розмірі 154 072, 81 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 30.09.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко