Рішення № 100033124, 01.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2021Справа № 910/12249/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», м. Київ

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення 92 271,62 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі-позивач) звернулося з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення збитків в розмірі 92 271,62 грн, посилаючись на те, що відповідачем не забезпечено схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом в результаті чого позивачу було завдано збитків на вказану суму.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478466397 отримав ухвалу суду від 02.08.2021 про відкриття провадження у справі 10.08.2021.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 28.08.2021 року (включно).

01.09.2021 року (з пропущення строку встановленого судом) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що по всіх спірних вагонах відсутні дефектні відомості. Окрім того, ТОВ «Лемтранс» є неналежним позивачем у даній справі. Також відповідачем зазначено, що розрахунок суми не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки розукомплектування вагону не відноситься експлуатаційних обставин. Також у відзиві вказано, що відповідно до ГОСТу 22235-76 відсутність авторежиму або балочки авторежиму не визначає вагон як пошкоджений.

У поданому відзиві відповідач просить поновити строк для його подання.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву відповідач посилається на віддаленість робочого місця предстаавника, а саме м. Волноваха, Донецька область, а тому відповідачу було необхідно більше часу для підготовки відзиву на позовну заяву.

Суд відмічає, що відповідно до пункту четвертої розділу X Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними та поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву і прийняти поданий ним відзив із наданням йому відповідної правової оцінки.

03.09.2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що підставою для звернення до суду стало саме незабезпечення відповідачем збереженості майна позивача під час перевезень. Працівниками відповідача було виявлено факт розукомплектованості вагонів і ці не є підставорю для складання актів форми ВУ-25М, ВУ-22 та ВУ-23М, вагони були прийняті до перевезення згідно залізничних накладних. Позивачем також вказано, що відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника, несправніст авторежиму є пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для потановки такого вагону в состав поїзду. Поивач у відповіді зазначив, що акти, які засвідчують пошкодження вагонів не складені та не надані відповідачем позивачу.

Відповідч правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У січні-лютому 2021 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач) було здійснено перевезення вантажних вагонів власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» (позивач).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, на станції Сартана (код станції 484809) було виявлено пошкодження (розукомплектування) вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс», а саме: №53541967 (власник вагону ТОВ «УПК»); №62090683 (власник вагону ТОВ «Метінвест-Шиппінг»); №61653762 (власник вагону ТОВ «Лемтранс»); №53545083 (власник вагону ТОВ «Марвелл»); №61297354 (власник вагону ТОВ «Лемтранс»); №53166500 (власник вагону ТОВ «Лемтранс»); №65720853 (власник вагону ТОВ « 1520»); №53524476 (власник вагону Корпорація «МПС»); №53602512 (власник вагону ПАТ «Укртранслізинг»); №63328876 (власник вагону ТОВ «Метінвест-Шіппінг»); №53450623 (власник вагону ТОВ «Метінвест-Шіппінг»).

З метою складання комерційних актів форми ГУ-22 ТОВ «Лемтранс» звернулось із заявою №1700/ДВ від 11.03.2021 року до начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

З метою складання актів про пошкодження вагонів форми BУ-25М ТОВ «Лемтранс» звернулось із заявою №1701/ДВ від 12.03.2021 року до начальника структурного підрозділу «Волноваське вагоннне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Однак, комерційних актів та актів про пошкодження вагону складено та надано позивачу не було.

Також ТОВ «Лемтранс» звернулось до директора регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою №2170/ДВ від 12.04.2021 року на дії начальника станції Сартана структурного підрозділу «Станція Маріуполь-Порт» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» та до начальника структурного підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» зі скаргою №2171/ДВ від 12.04.2021 року на дії начальника структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв`язку з тим, що було відмовлено представникам ТОВ «Лемтранс» у складанні актів.

Внаслідок розукомплектування вагонів ТОВ «Лемтранс» було змушене передати Структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» аналогічні деталі, які були відсутні на вагонах, для подальшого їх встановлення на вагони, оскільки вагони використовуються у господарській діяльності ТОВ «Лемтранс».

ТОВ «Лемтранс» було придбано деталі, які були встановлені замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах, а саме:

1) На підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016 року та специфікації №51 від 02.01.2020 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:

- балочка опорна 100.41.030-0СБ у кількості 11 шт. на загальну суму 10 824,00 грн.

Кошти були сплачені згідно платіжного доручення №976 від 07.02.2020 року.

2) На підставі договору поставки №710/16 від 01.11.2016 року та специфікації №62 від 04.01.2021 року у ТДВ «Попаснянський ВРЗ» було придбано:

- гальмо стояночне К22.04-04.00.00.0СБ у кількості 11 шт. на загальну суму 72 600,00 грн.

Кошти були сплачені згідно платіжних доручень №809 від 29.01.2021 року, №812 від 29.01.2021 року, №1186 від 08.02.2021 року та №1190 від 08.02.2021 року.

Отже, враховуючи вищевикладене, загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 83 424,00 грн.

Відповідно до пункту 21 Правил користування вагонами і контейнерами, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Між TOB «Лемтранс» та АТ «Укрзалізниця» (регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця») укладено договір на технічне обслуговування з відчепленням вантажних вагонів №ДОН/В-21017/НЮ-П від 30.12.2020 року. Відповідно до цього договору підрядник зобов`язується виконувати технічне обслуговування з відчепленням вагонів при підготовці їх до перевезень та технічне обслуговування вантажних вагонів з відчеленням їх від поїздів силами та на базі структурних підрозділів підрядника вагонних депо.

Деталі, придбані ТОВ «Лемтранс» длявстановлення їх замість відсутніх деталей на розукомплектованих вагонах були передані структурному підрозділу «Волноваське вагонне депо» відповідно до акту №8 від 28.02.2021 року.

У зв`язку з розукомплектуванням зазначених вагонів та на виконання вищезазначених правил, їх було направлено до структурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт, а саме: акт №4 від 28.02.2021 року (вагони №53541967, №62090683, №61653762, №53545083, №61297354, №53166500, №65720823, №53524476, №53602512, №63328876, №53450623).

Загальна вартість витрат по встановленню (технічному обслуговуванню вагонів) деталей на вагони становить 7 778,54 грн, оплата яких підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Також ТОВ «Лемтранс» були понесені витрати на транспортування пошкоджених вагонів в ремонт, а саме: №53541967 - 108,84 грн, №62090683 - 108,84 грн, №61653762 - 108,84 грн, №53545083 - 108,84 грн, №61297354 - 108,84 грн, №53166500 - 44,76 грн, №65720823 - 44,76 грн, №53524476 - 108,84 грн, №53602512 - 108,84 грн, №63328876 - 108,84 грн, №53450623 - 108,84 грн.

Загальна вартість витрат по транспортуванню розукомплектованих вагонів до стуктурного підрозділу «Волноваське вагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для виконання робіт по встановленню деталей становить 1 069,08 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення збереження майна (вагонів) при перевезенні залізницею, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім на загальну суму 92 271,62 грн. (придбані деталі - 83 424,00 грн + технічне обслуговування - 7 778,54 грн + витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту - 1 069,08 грн).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 856 від 28.09.2004 року, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 «Найменування вантажу» вказується «Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)».

Судом встановлено, що Акціонерним товариством «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» про що зазначено вище.

Згідно ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 року, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, на станціях Сартана (код станції 484809) було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів позивача, які полягали у відсутності частин повітророзподільника.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) ТОВ «Лемтранс» були направлені на технічне обслуговування.

Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розкомплектуванням вагонів, останні були відправлені до структурного підрозділу «Вагонне депо Кам`янське» регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» для проведення ремонтних робіт.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів ТОВ «Лемтранс» було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 83 424,00 грн, здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 7 778,54 грн та понесено витрати на транспортування вагонів до місця ремонту у розмірі 1 069,08 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 року сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 828/4121 від 01.12.1999 року, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2).

Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання (ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судом враховано, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданих збитків - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Що стосується доводів відповідача на спростування позовних вимог, викладених у відзиві на позов, судом їх розглянуто та відхилено, з огляду на таке.

Так, за твердженнями відповідача, позивач є неналежним позивачем у даній справі.

Однак, суд зазначає, що твердження відповідача з посиланням на статтю 130 Статуту залізниць України, що ТОВ «Лемтранс» - неналежний позивач, є помилковим, оскільки предметом даного спору є стягнення збитків за розукомплектування вагонів, що, в свою чергу, не передбачає пред`явлення позивачем перелічених у вказаній статті документів.

Суд також зазначає, що позивач є власником (орендарем) спірних вагонів, що підтверджується долученими до матеріалів справи договором оренди залізничного рухомого складу, договорами лізингу та залізничними накладними, а тому платником тарифу і оператором за залізничними накладними є також ТОВ «Лемтранс».

Отже, позивач мав право звернутись до суду з даним позовом, вважаючи, що йому завдано матеріальних збитків.

Інші заперечення відповідача також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 92 271,62 грн обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь Товариства з обмеженою відповіальністю «Лемтранс» (ідентифікаційний код 30600592, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А) суму коштів в розмірі 92 271,62 грн. (дев`яносто дві тисячі двісті сімдесят одна гривна 62 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов