Рішення № 100033015, 30.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2021Справа № 910/4637/21

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна"

про стягнення 111 197,18 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бєглов Олег Юрійович (надалі за текстом також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" (надалі за текстом також - відповідач) про стягнення 111 197,18 грн., з яких 108 466,23 грн. основного боргу, 1 910,77 грн. пені та 820,18 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 20/80 від 03.07.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 111 197,18 грн. та судового збору - 2 270,00 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2021 повернуто заяву позивача про забезпечення позову, у зв`язку з тим, що заявником не додано доказів сплати судового збору у встановленому п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмірі та порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/4637/21.

Після відкриття провадження у справі та дослідження матеріалів позовної заяви, суд встановив, що позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 162 та п. 1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з чим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

12.04.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 111 197,18 грн. та судового збору - 2 270,00 грн., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна".

19.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову.

29.04.2021 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/4637/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/4637/21 відповідач та позивач повідомлялися належним чином.

Будь-яких додаткових заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2020 між Фізичною особою-підприємцем Бєгловим Олегом Юрійовичем, як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна", як покупцем, укладено Договір поставки № 20/80 (надалі за текстом також - Договір), згідно пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця продукти харчування (товар), а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору товар поставляється партіями згідно замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість, ціна, строк та умови поставки.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна на товар який постачається є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем та постачальником замовлень. Погоджена ціна на товар вказується в накладних на кожну партію і містить у собі податок на додану вартість. Загальна вартість Договору складається з вартостей усіх поставок за період дії Договору.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.3. Договору, розрахунки за поставлений товар у розмірі 50% здійснюються покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Строк внесення передоплати у розмірі 50% за продукцію, що поставляється за цим Договором, становить 2 дні з дати виставлення рахунку на підставі заявки.

Пунктом 10.1. Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього Договору не сповістить письмово іншу сторону про своє небажання продовжувати дію Договору, цей Договір автоматично продовжується на наступний рік.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товарів на загальну суму 108 382,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 12500 від 10.11.2020 на суму 20 565,00 грн.; № 13115 від 18.11.2020 на суму 31 956,00 грн.; № 13363 від 24.11.2020 на суму 23 904,00 грн. та № 13710 від 01.12.2020 на суму 31 956,00 грн.

Оскільки відповідач порушив умови Договору і не оплатив отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на свою користь 108 466,23 грн. основного боргу, 1 910,77 грн. пені та 820,18 грн. 3% річних.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Водночас, стаття 174 Господарського кодексу України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору № 20/80 від 03.07.2021 між сторонами виникли правовідносини пов`язані із поставкою товару.

Відповідно до пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В укладеному Договорі сторони узгодили товар який має бути поставлений, порядок визначення його ціни, строки поставки, а також умови здійснення розрахунків.

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: № 12500 від 10.11.2020 на суму 20 565,00 грн.; № 13115 від 18.11.2020 на суму 31 956,00 грн.; № 13363 від 24.11.2020 на суму 23 904,00 грн. та № 13710 від 01.12.2020 на суму 31 956,00 грн., що підтверджують поставку позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 108 382,00 грн.

У поданому до суду відзиві на позов відповідач заперечує проти поставки товару за накладною № 12500 від 10.11.2020 вказуючи, що зазначена видаткова накладна не може бути належним доказом поставки товару на суму 20 565,00 грн., оскільки не підписана представником відповідача та не скріплена печаткою.

Окрім цього, відповідач стверджує, що у період з 10.11.2020 по 23.03.2021 ним були сплачені позивачу грошові кошти за поставлений товар у загальному розмірі 111 400,00 грн., на підтвердження чого відповідач надав до суду копії платіжних доручень: № 720 від 10.11.2020 на суму 50 000,00 грн.; № 747 від 16.11.2020 на суму 14 000,00 грн.; № 752 від 17.11.2020 на суму 26 000,00 грн.; № 760 від 18.11.2020 на суму 15 000,00 грн.; № 804 від 26.11.2020 на суму 1 400,00 грн. та № 348 від 23.03.2021 на суму 5 000,00 грн.

З приводу висловленої позиції відповідача суд зазначає наступне.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт постачання товарів (товарно - матеріальних цінностей) від постачальника до покупця.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно статті 1 якого, первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію, яка, в свою чергу є дією або подією, що викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно частин 1 та 3 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 12500 від 10.11.2020, вона містить всі необхідні реквізити для первинного документа визначені законодавством, є підписною представниками позивача та відповідача і містить відбиток печатки позивача, а тому вказана видаткова накладна є належним доказом, що підтверджує факт поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Стосовно тверджень відповідача про здійснення ним повної оплати за поставлений товар згідно платіжних доручень: № 720 від 10.11.2020; № 747 від 16.11.2020; № 752 від 17.11.2020; № 760 від 18.11.2020; № 804 від 26.11.2020 та № 348 від 23.03.2021, суд ставиться до них критично, оскільки згідно наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків, який підписаний представниками позивача та відповідача, станом на 29.01.2021 заборгованість відповідача за поставлений товар становить 108 466,23 грн. та складається, у тому числі, із вартості товару поставленого згідно видаткових накладних: № 12500 від 10.11.2020 на суму 20 565,00 грн.; № 13115 від 18.11.2020 на суму 31 956,00 грн.; № 13363 від 24.11.2020 на суму 23 904,00 грн. та № 13710 від 01.12.2020 на суму 31 956,00 грн.

Суд звертає увагу, що при додаванні показників вартості всього товару, вказаного у видаткових накладних, загальна його вартість не збігається із заявленою у позові та становить 108 381,00 грн.

Таким чином, оскільки відповідач, як доказ здійснення оплати за поставлений товар після проведення звірки взаєморозрахунків станом на 29.01.2021 надав лише одне платіжне доручення № 348 від 23.03.2021 на суму 5 000,00 грн., суд дійшов до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару поставленого за Договором становить (108 381,00 грн. - 5 000,00 грн.) - 103 381,00 грн.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно пункту 7.5. Договору, сторони визначили, що за несвоєчасну оплату товару який поставлений, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня розраховується від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Окрім цього, згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату поставленого товару, за період з 15.12.2020 по 17.03.2021 у розмірі 1 910,77 грн. та 3% річних у розмірі 820,18 грн.

Враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань підтверджений матеріалами справи та відповідачем належними та допустимими засобами доказування не спростований, вимоги про нарахування пені згідно пункту 7.5. Договору та 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України є законними та обґрунтованими.

Після здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) та 3% річних суд зазначає, що належний їх розмір є більшим від розміру заявленого позивачем, а тому позовні вимоги у цій частині судом задовольняються у межах заявлених вимог у розмірі: 1 910,77 грн. пені та 820,18 грн. 3% річних.

Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № 20/80 від 03.07.2020 є законними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 103 381,00 грн. основного боргу, 1 910,77 грн. пені та 820,18 грн. 3% річних.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги частково, а саме в загальному розмірі 106 111,95 грн. при заявленому розмірі 111 197,18 грн., сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача становить - 2 166,03 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" про стягнення 111 197,18 грн. - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФСС Україна" (01014, місто Київ, вулиця Звіринецька, будинок 63, ідентифікаційний код 40999282) на користь Фізичної особи-підприємця Бєглова Олега Юрійовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 103 381 (сто три тисячі триста вісімдесят одну) гривню 00 коп. основного боргу, 1 910 (одну тисячу дев`ятсот десять) гривень 77 коп. пені, 820 (вісімсот двадцять) гривень 18 коп. 3% річних, 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 03 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 30.09.2021

Суддя С. В. Стасюк