Рішення № 100031402, 30.09.2021, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/554/21

Провадження № 2/307/176/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Ваш Е.О., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: Тячівська міська рада Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівська міська рада Закарпатської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловою квартирою АДРЕСА_1 і.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником житлової квартири АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 29 листопада 1998 року та реєстраційного посвідчення Тячівського РДПТІ. Його син ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_2 і після шлюбу вони проживали у даній квартирі, а також з його дозволу здійснили реєстрацію місця проживання відповідача у належній йому квартирі. Однак, їх шлюб виявився невдалим внаслідок чого 04 червня 2020 року вони розлучились, згідно рішення Тячівського районного суду Закарпатської області. Після розірвання шлюбу відповідач ОСОБА_2 переїхала проживати на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 . На даний час реєстрація місця проживання відповідачки у належній йому квартирі перешкоджає йому вільно володіти, розпоряджатися та користуватися нею в повному обсязі або відчужити її та чи отримувати субсидії на житлово-комунальні послуги. Просить визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловою квартирою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася повторно з невідомої суду причини, хоч належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, відзив на позовну заяву не подала, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у її відсутності на підставі письмових доказів, що є у матеріалах справи.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівської міської ради Закарпатської області в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України справу розглянув у його відсутності на підставі письмових доказів, що є у матеріалах справи.

Заслухавши думку позивача ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 являється власником житлової квартири АДРЕСА_1 , яка йому належить в цілій частині на праві приватної власності, згідно Договору дарування Серії ААН №428817 від 29 жовтня 1998 року та реєстраційного посвідчення Тячівського РДПТІ від 29 жовтня 1998 року (а.с. 8-9,10).

Згідно акту обстеження житлової квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_4 , складеного вуличними депутатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що станом на дату обстеження 16 лютого 2021 року в квартирі проживає громадянин ОСОБА_6 на підставі договору оренди від 13 червня 2020 року (а.с.13, 14-16).

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також зареєстрована у вказаній квартирі, проте фактично не проживає там з червня 2020 року.

Відповідно до рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 04 червня 2020 року, яке набрало законної сили 06 липня 2020 року, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.11-12).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст.405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 71 ЖКУ, суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 p., Першого протоколу та протоколів N 2, N 4, N 7 та N 11 до Конвенції" закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316,317,319,321 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 з червня 2020 року не проживає у належній позивачу на праві власності житловій квартирі АДРЕСА_1 , тобто понад встановлений законом строк, збереження права користування нею, поважних причин не проживання чи перешкод їй у користуванні такою, суду не надано.

За таких обставин, відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України відповідач ОСОБА_2 є такою, що втратила право користування вказаною житловою квартирою.

Враховуючи викладене та той факт, що відповідач не проживає у спірній квартирі понад один рік без поважних причин і втратила право на користування житловою квартирою, то суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_7 судові витрати у сумі 908, 00 гривень.

Керуючись ст. ст. 223, 258, 259, 263-265, ЦПК України, ст. ст. 150, 156, 162, 167 ЖК України, ст. 405 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловою квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 908,00 (Дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тячівська міська рада Закарпатської області, адреса розташування: м. Тячів, вул. Шевченка, 2, Закарпатської області, ЄДРПОУ 04053766.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Головуюча суддя : М. М. Сойма