Ухвала суду № 100030774, 17.08.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/20777/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2021 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Вовк С. В.,

при секретарі судових засідань Брачун О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України, третя особа Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України у якому просив визнати бездіяльність відповідача при наданні соціальної допомоги та стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 8563,80 грн. та моральну шкоду у розмірі 291436,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що отримував державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям, проте, з 01.11.2020 позивач отримує державну соціальну допомогу у меншому розмірі, а саме 512,75 грн., що є менше встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць на дорослу людину і на його думку є протиправним.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.04.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому представник просить суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог та справу розглядати без участі представника.

Вказує на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради та отримує державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям з січня 2017. Розмір допомоги яку отримує позивач розраховується відповідно до Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, затвердженому постановою КМ України від 24.02.2003 №250 та повністю відповідає встановленим нормам.

Учасники процесу чи їх представники у судове засідання не з`явилися, заяви з процесуальних питань до суду не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши справу у судовому засіданні, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та прийшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення адміністрації Московського району Харківської міської ради як отримувач державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з січня 2017 року.

На підставі заяви від 03.11.2020 ОСОБА_1 . Управлінням призначено державну соціальну допомогу на періоди: з 01.11.2020 по 30.11.2020 в розмірі 455,75 грн та з 01.12.2020 по 30.04.2021 в розмірі 512,75 грн щомісячно.

Відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632 (в редакції, яка діяла на дату звернення), для розрахунку ОСОБА_1 державної соціальної допомоги з 01.11.2020 до середньомісячного сукупного доходу малозабезпеченої сім`ї було включено розмір пенсії за віком та житлову субсидію.

Згідно з довідкою управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.11.2020 № 2000-0437-9/93420 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 23.07.2020.

Розрахунок державної соціальної допомоги проведено виходячи з:

-сукупного доходу сім`ї за період з 01.04.2020 по 30.09.2020 у сумі 7537,52 грн (пенсія за віком - 4473,61 грн, житлова субсидія - 3063,91 грн);

- середньомісячного сукупного доходу сім`ї - 1256,25 грн;

- прожитковий мінімум сім`ї - 1712,00 гривень.

23.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою щодо незгоди з розміром призначеної йому державної допомоги та врахуванням під час розрахунку допомоги розміру пенсії. Зі слів заявника пенсію він не одержує за власним бажанням, у зв`язку з незгодою щодо підстав її призначення.

Відповідно до пункту 15 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям №250, ОСОБА_1 21.04.2021 звернувся до Управління із заявою про проведення перерахунку розміру державної допомоги без врахування розміру житлової субсидії.

Розмір допомоги після перерахунку на період з 01.04.2021 по 30.04.2021 склав 1023,40 грн.

Оскільки, державна соціальна допомога ОСОБА_1 за квітень 2021 року в сумі 512,75 грн була виплачена в першому виплатному періоді квітня 2021 року, доплата після перерахунку в сумі 510,65 грн була перерахована в другому періоді травня 2021 року на його особовий картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

ОСОБА_1 звернувся до Управління з новою заявою та декларацією про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, для подовження державної допомоги на наступний термін.

За заявою ОСОБА_1 від 05.05.2021 Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні державної допомоги з 01.05.2021, оскільки середньомісячний сукупний дохід сім`ї (1953,27 грн) перевищує прожитковий мінімум для сім`ї (1769,00 грн).

Розрахунок проведено виходячи з:

-сукупного доходу сім`ї за період з 01.10.2020 по 31.03.2021 у сумі 11719,62 грн (пенсія за віком);

-середньомісячного сукупного доходу сім`ї - 1953,27 грн;

-прожитковий мінімум сім`ї - 1769,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями, позивач подав позов до суду.

Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 статті 19).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пункт 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначає публічно-правовий спір, зокрема, як спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо одної не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень ( пункт 5.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17; пункти 28-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Відповідачами у справі є органи державної влади - суб`єкти владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства.

Підставами для звернення з позовом до суду, на думку позивача, стали протиправні дії (бездіяльність) відповідачів у сфері публічно-правових відносин (зокрема, щодо надання позивачу соціальної допомоги) та заподіяння такими діяннями матеріальної та моральної шкоди позивачеві.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про те, що позовні вимоги мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправними діями суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними діями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18).

Оскільки позивач просив стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду, завдану протиправними діями відповідачів, які він також оскаржував, суд вважає всі вимоги позивача пов`язаними.

Враховуючи те, що вимоги про стягнення коштів у розмірі заподіяної матеріальної шкоди та про стягнення моральної шкоди заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, їх не слід розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки цей спір у цілому належить до юрисдикції адміністративного суду (близьких за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 645/212/18).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

З огляду на викладене, оцінивши доводи сторін, перевіривши обставини справи в сукупності з наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 189, 196, 197-200, 255-256, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування шкоди - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Суддя С. В. Вовк