Рішення № 100029230, 29.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 165/1507/21

Провадження № 2-а/156/19/21

Рядок статзвіту № 129

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Малюшевської І. Є.

за участю секретаря судових засідань Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іваничі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ,

представник позивача - Шемет І.К.,

представник відповідача – Найдич Г.В.,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спірних правовідносин

Позивач звернувся до суду із позовом до Пороміської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що постановою Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 3 від 15.04.2021 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Зазначає, що жодного правопорушення він не вчиняв, закону не порушував. Оскільки копію оскаржуваної постанови він не отримував, а останній - десятий день строку припав на вихідний, позов він надіслав до суду поштовим зв`язком у перший робочий день - 05.05.2021 року, просить поновити строк для звернення до суду для оскарження зазначеної постанови. Відтак враховуючи вищевказані обставини, просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач позовні вимоги підтримує обґрунтовуючи позов тим, що, являючись підприємцем та власником приміщення, частина площі якого не була задіяною, у липні 2019 року він усно звернувся до Нововолинської міської ради з метою вияснення питання щодо ремонту і реконструкції приміщення для облаштування окремого входу з метою здачі в оренду незадіяної частини приміщення. Працівники Держбуднагляду надали роз`яснення, що жодних дозвільних документів для цього не потрібно. Він зробив ремонт у даному приміщенні. Коли мешканці житлового будинку, в якому знаходиться приміщення, почали звертатися із скаргами щодо діяльності орендаря частини приміщення, навідалася комісія з перевіркою, якою було встановлено порушення.

Визнає, що фасадне вікно приміщення змінене шляхом облаштування вікна з дверима. Зазначає, що у грудні він зробив техпаспорт після ремонту приміщення, і в такому відміток щодо порушень чинного законодавства БТІ зроблено не було.

З оскаржуваною постановою він не погоджується та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача вважає, що позивач не вчиняв порушень, оскільки не порушував норми ЗУ «Про благоустрій населених пунктів». У постанові, всупереч вимогам законодавства, не конкретизовано яку норму, пункт, підпункт правил та стандартів у сфері благоустрою ОСОБА_1 порушив. Роботи позивачем проведено у власному приміщенні відповідно до постанови КМУ від 07.06.2017 року № 406, і роботи, які проводилися не потребують відповідних дозволів на початок і завершення робіт.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила відмовити у задоволенні позову покликаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, згідно яких позивач був присутнім на засіданні адміністративної комісії та надав пояснення про те, що дійсно мало місце розбирання цегли в кількості двох рядів та замість фасадного вікна встановлене фасадне вікно з дверима. ОСОБА_1 визнав повністю свою вину та добровільно погодився сплатити штраф у встановленому розмірі, що викладено у протоколі № 3 засідання адміністративної комісії від 15 квітня 2021 року.

Враховуючи всі обставини справи, пояснення ОСОБА_1 , керуючись ст.ст. 24. 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна комісія вирішила накласти на позивача, який порушив державні стандарти, норми у сфері благоустрою населених пунктів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі 340,00 грн. При прийнятті рішення Комісія взяла до уваги, що позивач не притягався до адміністративної відповідальності і визнав, що вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП та добровільно сплатив штраф у вищезазначеному розмірі.

При ньому визнає, що копію постанови адміністративної комісії Поромівської сільської ради від 15 квітня 2021 року позивач отримав 28 липня 2021 року.

В судовому засіданні представник відповідача звернула увагу, що постановою КМУ затверджено перелік будівельних робіт, які не потребують дозвільних документів, що дають право на їх виконання та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняття в експлуатацію. В цьому переліку відсутні роботи, здійснені позивачем щодо заміни віконної конструкції на дверну, оскільки двері відносяться до вхідної групи, а приміщення в якому здійснені роботи є нежитловим і використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Зазначила, що технічний паспорт здійснений після заміни віконної конструкції на дверну, і такий не несе виявлення порушень, а здійснюється та затверджується на замовлення замовника.

Приміщення знаходиться в центрі міста, і облаштоване фасадними подовженими вікнами у формі арки, а позивач змінив такі без відома відповідних органів у зв`язку з чим наявне адміністративне правопорушення.

На вебсайті Нововолинської міської ради Правил благоустрою міста Нововолинська представник відповідача не знайшла, однак наявний проект, направлений на Державну регуляторну службу України. Вважає, що правила благоустрою прийняті, оскільки на сайті Державної регуляторної служби України опубліковано проект благоустрою м. Нововолинська. Комісія керувалася типовими правилами благоустрою.

Дозволу на проведення ремонтних робіт приміщення позивачем отримано не було, тому вважає, що правопорушення наявне, скільки на об`єкті благоустрою проводилося будівництво, в даному випадку здійснювалася реконструкція з втручанням в огороджувальну конструкцію із зміною функціонального призначення вікна, відтак наявне порушення у сфері містобудівної діяльності. Оскільки, члени комісії не є спеціалістами у сфері будівництва, тому було прийнято рішення не конкретизувати в оскаржуваній постанові норми чинного законодавства, що були порушені позивачем.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Згідно ухвали Нововолинського міського суду Волинської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Поромівської сільської ради про скасування постанови адміністративної комісії, передано на розгляд до Іваничівського районного суду Волинської області за підсудністю.

11.06.2021 року ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І.Є. позовну заяву ОСОБА_1 до Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про скасування постанови адміністративної комісії від 22 квітня 2021 року залишено без руху та надано позивачу строк - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків позовної заяви.

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою від 30.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження за вимогами ст. 286 КАС України з викликом сторін по справі. Запропоновано відповідачу подати у строк 15 днів з моменту вручення ухвали про відкриття провадження відзив на позов стосовно всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову. Явку осіб, які беруть участь у справі судом визнано обов`язковою.Клопотання прозивача про витребування доказів задовольнити.

Витребувано у Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області постанову (або належним чином завірену її копію) адміністратвиної комісії Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 22.04.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 26.05.2021 року ДОП СП відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Дармалінською Н.В. виявлено, що в серпні 2019 року ОСОБА_1 в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 замінив фасадне вікно на фасадне вікно з дверима, чим порушив державні стандарти, норми у сфері благоустрою населених пунктів, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП. На підставі викладеного, ДОП СП відділення поліції № 1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Дармалінською Н.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №530633 від 26.02.2021 року щодо ОСОБА_1 (а.с.32).

12.03.2021 року матеріали про адміністративне правопорушення за ст. 152 КУпАП на ОСОБА_1 та протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 530633 було направлено адміністративній комісії Поромівської сільської ради Поромівської сільської територіальної громади (а.с.40).

На підставі вказаного протоколу, 15.04.2021 року адміністративною комісією Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області було винесено постанову № 3, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП за порушення державних стандартів, норм у сфері благоустрою населених пунктів, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.27).

Із протоколу адміністративної комісії виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 3 від 15.04.2021 року вбачається, що засідання комісії відбувалося за участі ОСОБА_1 , якого було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП (а.с.28).

З копії оскаржуваної постанови вбачається, що таку надіслано поштою 20.04.2021 року, і лише 28.07.2021 року ОСОБА_1 отримав її наручно, про що свідчить підпис позивача (зворот а.с.27).

Будь-які докази про отримання ОСОБА_3 копії оскаржуваної постанови у період з 15.04.2021 року по 28.07.2021 року у матеріалах справи відсутні.

V. Застосоване законодавство

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді даної категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП.

Згідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян суб`єктів підприємницької діяльності - від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту ст. 152 КпАП України вбачається, що сама по собі стаття не передбачає конкретних правил щодо державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, як ознак адміністративного порушення, що впливають на його кваліфікацію, а лише закріплює загальні ознаки правил поведінки, для встановлення ознак порушення яких, слід звертатись до положень інших нормативних актів, у яких сформульовані конкретні правила поведінки, що поширюються на визначене у цьому нормативно-правовому акті коло осіб та призначене для тривалого і неодноразового застосування, тобто є бланкетною нормою.

У рішенні Конституційного Суду України від 19.04.2000 у справі № 6-рп/2000, визначено, що основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює правову норму більш конкретним змістом.

Окрім того, аналіз положень ст.152 КУпАП дозволяє суду дійти до висновку, що вказане правопорушення за формою вини відноситься до умисних правопорушень.

Стаття 10 КУпАП передбачає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Статтею 5 КУпАП встановлено, що сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 КУпАП адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем проживання порушника.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з вимогами ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.

Крім того, за змістом ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Окрім цього, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Частинами 2, 4 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

VІ. Висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 6 КУпАП органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, забезпечуючи відповідно до Конституції України додержання законів, охорону державного і громадського порядку, прав громадян, координують на своїй території роботу всіх державних і громадських органів по запобіганню адміністративним правопорушенням, керують діяльністю, адміністративних комісій та інших підзвітних їм органів, покликаних вести боротьбу з адміністративними правопорушеннями.

Справи про адміністративні правопорушення відповідно до пункту 1 частини першої статті 213 КУпАП розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

Частина перша статті 218 КУпАП передбачає, що адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема статтею 152 цього Кодексу.

Отже, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил благоустрою територій населених пунктів.

Відповідно до частини другої статті 5 КУпАП сільські, селищні, міські ради встановлюють відповідно до законодавства правила, за порушення яких адміністративну відповідальність передбачено статтями 152, 159 і 182 цього Кодексу.

Згідно приписів Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів» на об`єктах благоустрою забороняється: виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом; самовільно влаштовувати городи, створювати, пошкоджувати або знищувати газони, самовільно висаджувати та знищувати дерева, кущі тощо; вивозити і звалювати в не відведених для цього місцях відходи, траву, гілки, деревину, листя, сніг; складувати будівельні матеріали, конструкції, обладнання за межами будівельних майданчиків; самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо; встановлювати технічні засоби регулювання дорожнього руху без погодження з відповідними органами Національної поліції; 7) влаштовувати стоянки суден, катерів, інших моторних плавучих засобів у межах територій пляжів; 8) випасати худобу, вигулювати та дресирувати тварин у не відведених для цього місцях; 9) здійснювати ремонт, обслуговування та миття транспортних засобів, машин, механізмів у не відведених для цього місцях (крім випадків проведення негайного ремонту при аварійній зупинці).

Зі змісту оскаржуваної постанови не можливо встановити, які саме норми у сфері благоустрою якого саме населеного пункту позивачем порушено, адже зазначено лише про порушення таких, без зазначення конкретного нормативно-правового акту з номером та датою його прийняття, реєстрації, яким такі Правила затверджені. Тобто, всупереч положенням ст. 152 КУпАП, постанова не містить посилання на нормативний акт, за порушення якого передбачена адміністративна відповідальність.

Разом з тим, відповідачем не надано суду належним чином завіреної копії Правил благоустрою міста Нововолинська. Посилаючись у відзиві на ті обставини, що позивач порушив правила благоустрою і норми ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», відповідач не вказав яку саме норму правил благоустрою порушив позивач та не надав суду вказані правила, що унеможливлює здійснення перевірки правильності кваліфікації дій позивача.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

За наведених обставин, оскільки в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено конкретного пункту та підпункту нормативно-правового акту (конкретної заборони), який порушено особою, що має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП України, з урахуванням бланкетного характеру диспозиції ст.152 КУпАП України, посилання в постанові лише на те, що особою загалом порушено державні стандарти та вимоги у сфері благоустрою населених пунктів без вказання конкретного нормативно-правового акту, його конкретної норми яка регулює відповідне правило поведінки, свідчить про те, що постанова про адміністративне правопорушення складена з порушенням вимог ст.283 КУпАП України.

Разом з тим, пункт 1 статті 247 КУпАП вказує на те, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення — це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону.

Об`єкт адміністративного правопорушення — це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, а також регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адміністративні стягнення.

Враховуючи той факт, що в оскаржуваній постанові не вказано об`єкт адміністративного правопорушення, адже тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності, беручи до уваги той факт, що постанова складена з порушенням вимог ст. 283 КпАП України: не містить посилання на відповідний нормативно-правовий акт, що містить заборону самовільного, тобто без передбаченого дозволу відповідного органу влади, здійснення заміни фасадного вікна на фасадне вікно з дверима, суд позбавлений можливості прийти до переконання про законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.152 КпАП України.

Відповідно до положень ст. 286 КАС України, які відповідають нормам ст. 293 КУпАП, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право серед іншого скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи те, що прийняте рішення не відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а представником відповідача, всупереч положенням частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, заперечуючи проти позову, на засадах змагальності сторін та вимогах частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суду не доведено правомірність, законність та підставність оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що постанова адміністративної комісії Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 3 від 15.04.2021 року прийнята неправомірно, а тому підлягає скасуванню.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає, що строки звернення до суду визначенні ст. 122 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом, або іншими Законами.

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З урахуванням положень ст. ст. 122,123 КАС України, обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

З копії оскаржуваної постанови вбачається, що таку надіслано поштою 20.04.2021 року, і лише 28.07.2021 року ОСОБА_1 отримав її наручно, про що свідчить підпис позивача (зворот а.с.27).

Будь-які докази про отримання ОСОБА_3 копії оскаржуваної постанови у період з 15.04.2021 року по 28.07.2021 року у матеріалах справи відсутні.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду у строки визначені Законом, на які позивач посилається, як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Рішенням Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» встановлено, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звернути увагу на обставини справи.

Враховуючи, що до моменту отримання оскаржуваної постанови позивач не був обізнаним про те з яких саме мотивів та доводів на нього накладено адміністративне стягнення та був позбавлений можливості повноцінно реалізувати своє право на судовий захист, враховуючи, що копію оскаржуваної постанови отримав 28.07.2021 року, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Оскільки, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 454,00 гривні, що підтверджується квитанцією № 0.0.2210842916.1 від 26.07.2021 року (а.с.13), то з бюджетних асигнувань Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім у даній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 8, 9, 72, 77, 78, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимир-Волинського (колишнього Іваничівського) району Волинської області № 3 від 15.04.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст. 152 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Стягнути із бюджетних асигнувань Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Іваничівський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Шемет Ігор Костянтинович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: Поромівська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333359, місце знаходження: вул. Центральна, 1 Б, с. Поромів, Іваничівський р-н, Волинська обл., 45311.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2021 року.

Суддя І. Є. Малюшевська