Рішення № 10002843, 04.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2009                                                             Справа № 12/72

за позовом відкритого акціонерного товариства „Видавництво „Закарпаття” корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія”, м. Ужгород

до відповідача Ужгородського професійного машинобудівного ліцею, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 122219,70 грн.

                     Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – Товтин В. В., (представник за довіреністю № 264 від 25.08.2009 року)

Від відповідача – Шевчук О. В., директор, Бухтояров Р. О., (представник за довіреністю № 366 від 15.12.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Видавництво „Закарпаття” корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія”, м. Ужгород до Ужгородського професійного машинобудівного ліцею, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 122219,70 грн.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

В судовому засіданні 25.08.2009 року за клопотанням відповідача здійснювалася технічна фіксація судового процесу та на його боці у судовому засіданні були присутні Антагазі М. Ю., Рущак О. В.

Спільною письмовою заявою (вх. № 6796 від 04.09.2009 року) поданою в судовому засіданні 04.09.2009 року сторони погодили обсяг суми боргу 62000 грн. –основного боргу та 671 грн. –судових витрат, що підлягають стягненню з розстрочкою виконання рішення суду згідно погодженого сторонами графіку:

-          вересень 2009 року погашається (стягується) –40000 грн.;

- жовтень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- листопад 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- грудень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.

Водночас, відповідач взяв на себе зобов’язання розмістити тепловий лічильник в котельні позивача і сплатити витрати по його переміщенню і установці до початку опалювального сезону 2009-2010 року, а натомість позивач зобов’язався після укладення договору з газопостачальною організацією ДК „Газ України” в 10 –денний термін укласти договір на відпуск теплоенергії відповідачу на новий опалювальний сезон 2009-2010 року.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/72 від 04.09.2009 року

Отже, відносини між сторонами на час ухвалення даного рішення набули ознак компромісності (враховуючи складність фінансово –економічного стану сторін) в добровільному врегулюванні спору, через що тією ж спільною заявою сторони відмовились від подальшої технічної фіксації судового процесу.

Позаяк, позивач відкликав своє клопотання № 268 від 01.09.2009 року про витребування доказів, а відповідачі за згодою позивача зазначили, що проект мирової угоди від 04.09.2009 року підписаний уповноваженими представниками сторін є інформативним щодо строків розстрочки боргу та обов’язків кожної сторони у наявному спорі.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, розгляд справи відкладався (ст. 77 ГПК України).

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 122219,70 грн. –основного боргу щодо оплати за відпуск, згідно договору на відпуск теплової енергії від 01.11.2008 року, теплової енергії, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- висновком проведеної перевірки прокуратури м. Ужгорода;

- актами зведення взаєморозрахунків за період з 01.11.2007 року по 28.05.2009 року;

- письмовим, розширеним розрахунком енерговитрат за період існування боргу, з посиланням на нормативно –правове, документальне обгрунтування ;

- відомостями наявності корисних площ;

- звітами про добове споживання газу;

- актами запуску, підключення, обліку витрат теплопостачання;

- актами передачі –приймання обсягів природного газу;

- рахунком –фактурою № ВЗ –0000968 від 05.06.2009 року;

- актом передачі –приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних установ, організацій та інших споживачів від 31.03.2009 року;

- висновком ДП „Закарпатський науково –виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” № 981/0404-20 від 14.04.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин стягнення суми основного боргу заслуговує на увагу суду.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/72 від 04.09.2009 року

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є відпуск теплової енергії (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість відпуску теплової енергії є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Однак, спільною письмовою заявою (вх. № 6796 від 04.09.2009 року) сторони визнали існування боргу 62000 грн. основного боргу, що підлягає примусовому стягненню згідно графіку розстрочення:

-          вересень 2009 року погашається (стягується) –40000 грн.;

- жовтень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- листопад 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- грудень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.

Аналіз спірної ситуації кола доказів скеровує суд розмежовувати лінію дослідження ліміту відповідальності за зобов’язаннями сторін у конкретній справі при конкретних обставинах та зобов’язує його констатувати про наявність правових підстав для стягнення погодженої між сторонами заборгованості, оскільки підставою виникнення цивільно –правової відповідальності є наявність шкоди, наявність вини заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними.

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/72 від 04.09.2009 року

Відсутність хоча б єдиного елементу складу цивільно –правової відповідальності свідчить про відсутність умов цивільно –правової відповідальності.

Як свідчать матеріали справи факти порушення роботи тепло вимірювальних пристроїв встановлених в Ужгородському професійному машинобудівному ліцеї (відповідача у справі) знайшли своє твердження, зокрема, всі складові частини вузла обліку теплової енергії не опломбовані, а термоперетворювачі не зафіксовано в гільзах, що може призвести до порушення достовірності обліку, встановлені також інші грубі порушення експлуатації енерговимірювальної техніки. Однак в порушення вимог п. п. 10.5.1, 10.7.7 відповідних правил службовими особами відповідача про ці факти належним чином сповіщено не було.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб’єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов’язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій

особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

          Застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально –правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обов’язків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобов’язальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права –у рішеннях

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/72 від 04.09.2009 року

Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов’язки сторін у конкретній справі. Сторони мають добросовісно, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, користуватися належними їм процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання сторонами доказів на стадії розгляду справи цим судом.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши половину відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити частково.

2.          Стягнути (розстрочити) з Ужгородського професійного машинобудівного ліцею (м.Ужгород, вул. Паризької Комуни, 3; код 02543779) на користь відкритого акціонерного товариства „Видавництво „Закарпаття”

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/72 від 04.09.2009 року

корпоративного підприємства ДАК „Укрвидавполіграфія” (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1; код 05905616) суму 62000 (шістдесят дві тисячі грн.) – основного боргу та 671 (шістсот сімдесят одну грн.) –у відшкодування судових витрат, розстрочивши стягнення згідно графіку:

-          вересень 2009 року погашається (стягується) –40000 грн.;

- жовтень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- листопад 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.;

- грудень 2009 року погашається (стягується) – 7557 грн.

Видати наказ.

3. В стягненні решти суми позову і судових витрат –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.