Рішення № 100026513, 24.09.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1639/21

Провадження №2/242/708/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Клименко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Покровська окружна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої органами прокуратури, досудового розслідування і суду,-

встановив:

Позивач 23 березня 2021 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11 червня 2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42019051670000047 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 191 КК України та у подальшому постановою перекваліфіковано склад кримінального правопорушення на частину 2 статті 364 КК України, крім того 22 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12019050500000772 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 364 КК України та у подальшому зазначені кримінальні провадження були об`єднані в одне провадження, якому присвоєно № 42019051670000047, в межах якого позивачу 25 липня 2019 року повідомлено про підозру. 25 вересня 2019 року постановою прокурора Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження та зареєстроване у Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050500001003, в межах якого позивачу 25 вересня 2019 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри. У подальшому обвинувальний акт направлено до суду. 22 грудня 2020 року Мар`їнським районним судом Донецької області постановлено ухвалу, якою прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення , кримінальне провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 закрите на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, зазначена ухвала набрала законної сили 30 грудня 2020 року. Зазначив, що він 1 рік 5 місяців 5 днів знаходився під слідством та судом. Закриття кримінального провадження, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення, доводить незаконність дій органів досудового розслідування з приводу кримінального переслідування, а тому вважає що має право на відшкодування моральної шкоди згідно із Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду» і Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генерального прокурора і Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року №6/5/3/41. Внаслідок незаконних дій органів прокуратури і досудового розслідування з приводу кримінального переслідування, йому завдана моральна шкода, оскільки він з авторитетного керівника на підприємстві, приклада для свого сина, перетворився на злочинця, що безумовно призвело до порушення його честі і гідності. Постраждали ділова репутація та йог багаторічний авторитет, принижено амбіції. Окремо зазначав, що надмірна тривалість кримінального провадження проти нього несумісна з вимогами розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, оскільки воно невиправдано тривало 1 рік 5 місяців 5 днів. Увесь час перебування під слідством мало місце втручання зі сторони органів досудового розслідування і суду в його особисте життя. Кримінальне переслідування потягло вимушені і кардинальні зміни у житті та сім`ї позивача, призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків. Протьогом тривалого часу був вимушений захищатися від незаконного обвинувачення, доводити протиправність дій та відверте порушення закону органами досудового розслідування, доводити свою невинуватість та абсурдність обвинувачення. Вважає, що йому спричинено шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 200 000 грн. Просить стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь суми, сплачені у зв`язку із наданням йому правової допомоги та компенсацію в рахунок відшкодування моральних втрат у розмірі 200 000 грн.

Ухвалою суду від 25 березня 2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 10 серпня 2021 залучено у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Покровську окружну прокуратуру.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить суд слухати справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача держави Україна в особі Державної казначейської служби – у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. 06 вересня 2021 року надав суду відзив на позовну заяву, де просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено моральних страждань, та Державна казначейська служба не є належним відповідачем у справі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Покровська окружна прокуратура у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. 24 вересня 2021 року надав письмові пояснення на вимоги позовної заяви, в яких зазначив, що не заперечує проти часткового задоволення позовних вимог, виходячи із спеціальної формули, передбаченої Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». З урахування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 101 400 грн. 00 коп. Установлений законодавством розмір відшкодування повністю враховує компенсацію психологічних переживань позивача, залагодження принижень його честі та гідності. Вважає, заявлену позивачем суму моральної шкоди у розмірі 200 000 грн. не обґрунтованою.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Селидівський відділ Красноармійської місцевої прокуратури здійснював досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019051670000047 від 10 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 193 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Селидівського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області від 26 червня 2019 року перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 42019051670000047 від 10 червня 2019 року з частини 3 статті 191 КК України на частину 2 статті 364 КК України.

Старшим слідчим СВ Селидівського ВП Покровського ВП ГУ НП в Донецькій області 22 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12019050500000772 про кримінальне правопорушення скоєне ОСОБА_1 , передбачене частиною 2 статті 364 КК України.

Постановою прокурора Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури від 24 липня 2019 року про об`єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019051670000047 від 10 червня 2019 року та у кримінальному провадженні № 12019050500000772 від 22 липня 2019 року, якому присвоєно № 42019051670000047.

25 липня 2019 року ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні № 42019051670000047 від 11 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, повідомлено про підозру. Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.

Постановою від прокурора Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури від 25 вересня 2019 року з матеріалів досудового розслідування, у кримінальному провадженні № 42019051670000047 від 11 червня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, виділені в окреме провадження.

25 вересня 2019 року у кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, ОСОБА_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

У ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт, який спрямовано до Селидівського міського суду Донецької області для розгляду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2019 року повернуто прокурору Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 04 грудня 2019 року ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2019 року скасовано та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України направлено до Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 січня 2020 року у задоволенні подання Селидівського міського суду Донецької області про направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 з одного суду до іншого – відмовлено. Кримінальне провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повернуто до Селидівського міського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року подання в.о. голови Селидівського міського суду Донецької області про направлення кримінального провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 , у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, з одного суду до іншого задоволено. Кримінальне провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року направлено до Мар`їнського районного суду Донецької області.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 12 березня 2020 року кримінальне провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року призначено до судового розгляду.

Постановою від 21 грудня 2020 року прокурор Селидівського відділу Красноармійської місцевої прокуратури відмовився від підтримання публічного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року, яка набрала законної сили 30 грудня 2020 року, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення, кримінальне провадження № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 закрите на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Дані обставини учасники справи не оспорюють, а тому відповідно до статті 82 ЦПК України вони доказуванню не підлягають.

Позивач звертаючись із даним позовом зазначав, що внаслідок незаконних дій органів прокуратури і досудового розслідування з приводу кримінального переслідування, йому завдана моральна шкода у розмірі 200 000 грн. 00 коп.

Отже, даний спір виник у сфері цивільно-правових відносин щодо відшкодування завданої моральної шкоди внаслідок порушення прав позивача незаконних дій органів прокуратури і досудового розслідування, та для його вирішення підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав законної сили 11.09.1997, зазначена Конвенція та відповідні протоколи до неї були ратифіковані, тобто з часу набрання законної сили норми Конвенції повинні застосовуватися також при вирішенні спорів судами України, оскільки Україна визнала її чинність у національній правовій системі та обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини з усіх питань, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Застосування положень Європейської конвенції та прецедентної практики Європейського Суду з прав людини національними судами при вирішенні справ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності, є необхідним, оскільки відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Статтею 13 Європейської Конвенції з прав людини 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснили свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положенням частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. При цьому завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Усі наведені вище випадки є самостійними підставами відшкодування моральної шкоди. Отже, за кожну з незаконних процесуальних дій органів досудового слідства та прокуратури, суду особа може вимагати відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року в справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року в справі №6-501цс17.

Частинами п`ятою, шостою статті 4 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачем доведено, що він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через дії органів досудового розслідування. Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності спричинили йому тяжкі душевні страждання та вимагали від нього значних додаткових зусиль для організації свого життя. Органами досудового слідства були створені процесуальні перешкоди для реалізації прав та свобод позивача.

Суд вважає обґрунтованим та доведеним той факт, що у зв`язку з кримінальним переслідуванням з боку правоохоронних органів, позивач зазнав душевних переживань, втратив авторитет серед оточення, зазнав надзвичайного впливу, що призвів до глобальної зміни його життєвого укладу та завдав йому значних страждань.

Крім того, слушними є посилання позивача з приводу строків перебування ОСОБА_1 під кримінальним переслідуванням, яке заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Строки досудового слідства відповідно до міжнародних договорів України повинні бути розумними. Статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року передбачено, що кожен має право при розгляді будь-якого пред`явленого йому кримінального обвинувачення бути судимим без невиправданої затримки.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків або при

встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "розумний строк досудового слідства" є оціночним. Але за будь-яких обставин строк досудового слідства не повинен перевищувати меж необхідності. Досудове слідство повинно бути закінчено у кожній справі без порушення права на справедливий судовий розгляд і права на ефективний засіб захисту, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Згідно прецедентної практики Європейського суду у кримінальному провадженні враховується як період досудового розслідування, так і період судового розгляду, апеляційного провадження.

У кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, ОСОБА_1 повідомлено про підозру 25 липня 2019.

Ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року, яка набрала законної сили 30 грудня 2020 року, прийнято відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні № 12019050500001003 від 25 вересня 2019 року стосовно ОСОБА_1 та провадження у зазначеному кримінальному провадженні закрите на підставі п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК України, Таким чином, позивач перебував під слідством та судом з 25 липня 2019 року (з моменту повідомлення про підозру) до 30 грудня 2020 року (набрання законної сили ухвали суду від 22 грудня 2020 року), що становить 1 рік 5 місяців 5 днів.

Таким чином, позивач протягом 17,5 місяців перебував під кримінальним переслідуванням.

Отже, надмірна тривалість кримінального провадження щодо позивача несумісна з вимогою розумного строку, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.

При вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги надані позивачем докази з цього приводу, що містяться в матеріалах кримінальних справ, які були досліджені під час судового розгляду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20.09.2018 у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) наведено висновок, згідно з яким: «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Аналогічне твердження містить постанова Верховного Суду від 28.10.2020 у справі №610/3221/19-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна виразити у конкретному розмірі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю і спокою, яке відчуває особа, що перебуває під слідством та вимушена доводити свою невинуватість та протиправність дій органів досудового розслідування. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи.

Отже, судом встановлено, що перебування позивача під слідством, порушило його звичний уклад життя, позбавило можливості реалізації своїх звичок і бажань, вимагало додаткових зусиль для організації життя та погіршило відносини з оточуючими людьми і відношення останніх до його особистості, чим завдало позивачу моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування за статтею 1167 ЦК України та нормами Закону про відшкодування шкоди, з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких він зазнав.

Норма частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що у подібних правовідносинах відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди, з урахуванням конкретних обставин справи, не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди, тобто такий обрахунок є мінімально гарантованим законом, що узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

За статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2021 року становить 6000 гривень.

Внаслідок заподіяння позивачеві моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури під час знаходження ОСОБА_1 під слідством та судом з 25 липня 2019 року до 30 грудня 2020 року мінімальний розмір моральної шкоди за 17,5 місяців повинен розраховуватися відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» з розрахунку мінімальної заробітної плати на час ухвалення судового рішення, тобто на 2021 рік, в сумі 6000 грн за кожен місяць перебування під слідством та судом, та визначається судом у розмірі 102 000 грн., тобто 6000*17,5, де 17,5 - кількість місяців перебування під слідством та судом, 6000,00 - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення.

Таким чином законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що обґрунтування позивача для стягнення подвійної від мінімальної суми, що може застосовуватись до стягнення за місяць не є достатньо виправданим, оскільки суду не були надані докази в обґрунтування вказаної суми, чому саме сума, що зазначена в позові відповідає моральним та душевним стражданням ОСОБА_1 , які він зазнав.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої позивачеві, суд керується принципами верховенства права, розумності, виваженості і справедливості, враховуючи ступінь негативного впливу на життя позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту тривалого розгляду кримінального провадження щодо нього, значні порушення життєвого укладу, переживання та моральні страждання, які він поніс через неможливість тривалого відновлення своїх прав вважає, що зазначені обставини доведені належними та допустимими доказами в рамках даної цивільної справи, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 130 000 грн. 00 коп., що буде пропорційним, достатнім та відповідатиме встановленим судом обставинам.

Таким чином, загальна сума моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури під час знаходження ОСОБА_1 під слідством та судом становить 130 000 грн. 00 коп.

Щодо посилання відповідача з приводу того, що Державна казначейська служба не є належним відповідачем у справі, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Отже, кошти на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником.

Здійснення такого безспірного списання коштів казначейством передбачено п. 35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року N 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників".

Згідно із п. п. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України N 215 від 15.04.2015 року, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги, а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання.

У рішенні Конституційного Суду України від 3 жовтня 2001 року по справі № 1-36/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди в таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Таким чином, відшкодування майнової шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

У даному позові позивачем виступає фізична особа, яку незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, а відповідачем — держава Україна, яка є учасником цивільних відносин, в особі Державної казначейської служби України, що здійснює функцію безспірного списання коштів державного бюджету на підставі судового рішення про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями органів прокуратури, досудового слідства.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц зазначила, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду.

Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до Держави України, не є обов`язковою (п.71).

Отже, у даному випадку держава Україна, яка є учасником цивільних відносин, в особі Державної казначейської служби України, є належним відповідачем у справі.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання про судовий збір, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати його за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 55, 56 Конституції України, ст. 23, 1176 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Покровська окружна прокуратура, про відшкодування шкоди, завданої органами прокуратури, досудового розслідування і суду– задовольнити частково.

Стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового розслідування і прокуратури під час знаходження під слідством та судом у розмірі 130 000 (сто тридцять тисяч) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач – Державна казначейська служба України, ЄДРПОУ 37567646, адреса 01601, м. Київ, вул. Бастіона, будинок № 6.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Покровська окружна прокуратура, адреса 85300 Донецька область, м. Покровськ, вул. Центральна, будинок № 148.

Повний текст рішення виготовлено 29 вересня 2021 року.

Суддя Н.О. Хацько