Рішення № 10002572, 15.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.06.10 р.                     Справа № 38/106                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О.

при секретарі судового засіданні Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 18396,00грн., 3% річних у розмірі 19,66грн., пені у розмірі 134,32грн. та штрафу у розмірі 3 679,20грн., а всього 22 229,18грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Бугай В.М. –за дов. №б/н від 14.06.2010р.

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 18396,00грн., 3% річних у розмірі 19,66грн., пені у розмірі 134,32грн. та штрафу у розмірі 3 679,20грн., а всього 22 229,18грн.          

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., специфікацію №1 до договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., видаткову накладну №РН-000366 від 04.03.2010р., довіреність на отримання товару; претензію від 22.03.2010р.; невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

28.04.2010р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики №14/4-20/2218 від 26.04.2010р., з якого вбачається, що станом на 26.04.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м.Маріуполь (ідентифікаційний код 32183383) розташоване за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський р-н, пр. Адмірала Луніна, 2. Лист судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

Позивач у судове засідання 19.05.2010р. не з’явився, але на адресу суду надіслав телеграму, в якій просить суд відкласти розгляд справи у зв’язку з необхідністю надання додаткових доказів.

Телеграма судом розглянута та залучена до матеріалів справи.

03.06.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшла заява №568 від 28.05.2010р., у порядку ст.22, п.1-1 ст.80 ГПК України, в якій позивач повідомив суду, що до порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 11000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №1021 від 07.04.2010р., на суму 8000,00грн. та №1222 від 19.04.2010р. на суму 3000,00грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 7 396грн., що підтверджено платіжним дорученням №1692 від 17.05.2010р. та штраф у розмірі 3679,20грн., що підтверджено платіжним дорученням №1706 від 17.05.2010р.

Таким чином, позивач просить суд в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 396грн. та суми штрафу у розмірі 3679,20грн. провадження у справі припинити, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 19,66грн. та пені у розмірі 134,32грн.

Судові витрати покласти на відповідача у сумі 458,29грн.

Заява та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

15.06.2010р. відповідач надав суду відзив на позовну заяву №б/н від 15.06.2010р., в якому повідомив суду, що впродовж квітня 2010р. відповідач повністю погасив основну заборгованість та сплатив штраф відповідно до умов договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., додавши копії платіжних доручень №1692 від 17.05.2010р. на суму 7396,00грн., №1222 від 19.04.2010р. на суму 3000,00грн., №1021 від 07.04.2010р. на суму 8000,00грн., №1706 від 17.05.2010р. на суму 3679,20грн.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою сторін та необхідністю представлення додаткових документів.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який залучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши уповноважених представника відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

03.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” (за договором – продавець, далі – позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “СРЗ” (за договором – покупець, далі – відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №03/03/10 (далі – Договір), згідно до п.1.1 якого продавець зобов’язався продати і поставити, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар, номенклатура, перелік і вартість, якого будуть визначатися у специфікаціях до договору, по факту підписання, яких сторонами, будуть невід’ємною частиною договору.

Розділом 3 договору сторони визначили ціну та порядок розрахунків.

Ціна однієї тони фактичної ваги товару зазначена у додатках і специфікаціях, які є невід’ємною частиною діючого договору (п.3.1).

Оплата за поставлену партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України на наступних умовам: 50% вартості товару шляхом передплати протягом 3 банківських днів після отримання рахунку на оплату; залишені 50% вартості товару протягом 14 календарних днів від дати поставки товару.

Розділом 6 договору визначена відповідальність сторін.

Так, за порушення строків оплати продукції, зазначених у п.3.2 договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно неоплаченого товару за кожний календарний день прострочки і штраф у розмірі 20% від вартості своєчасно неоплаченого товару (п.6.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє по 31.12.2010р. (п.8.7).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств у встановленому порядку.

Суд вважає договір купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

Специфікацією №1 до договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р. сторони визначили найменування, одиницю виміру, кількість, ціну у грн. за тону без ПДВ та суму у грн. Загальна вартість товару становить 36 500,00грн. Період поставки - березень 2010р.

Специфікація №1 є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

На виконання умов договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р. відповідно до видаткової накладної №РН-000366 від 04.03.2010р. позивачем був поставлений відповідачу кокс КЛ-2 фр.+60мм (далі - товар) на загальну суму 36500,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №РН-000366 від 04.03.2010р.

Відповідач отримав поставлений товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній.

З боку відповідача, товар за видатковою накладною №РН-000366 від 04.03.2010р. отриманий Токовай С.А., що діяв на підставі довіреності №184 від 04.03.2010р., якого уповноважили на отримання від ТОВ “СРЗ” цінностей (кокс КЛ-2) за рахунком-фактурою №СФ-0000355 від 03.03.2010р. Копія вказаної довіреності міститься у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору (п.3.2), оплата за поставлену партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України на наступних умовам: 50% вартості товару шляхом передплати протягом 3 банківських днів після отримання рахунку на оплату; залишені 50% вартості товару протягом 14 календарних днів від дати поставки товару.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 18396,00грн.

Крім цього, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені у розмірі 134,32грн., та штрафу у розмірі 3679,20грн., згідно п.6.2 договору; 3% річних у розмірі 19,66грн.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., специфікацію №1 до договору купівлі-продажу №03/03/10 від 03.03.2010р., видаткову накладну №РН-000366 від 04.03.2010р., довіреність на отримання товару; претензію від 22.03.2010р.; заяву №568 від 28.05.2010р., невиконання відповідачем своїх зобов’язань, правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на відзив на позов №б/н від 15.06.2010р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

03.06.2010р. від позивача на адресу господарського суду надійшла заява №568 від 28.05.2010р., у порядку ст.22, п.1-1 ст.80 ГПК України, в якій позивач повідомив суду, що до порушення провадження у справі відповідачем було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 11000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №1021 від 07.04.2010р., на суму 8000,00грн. та №1222 від 19.04.2010р. на суму 3000,00грн.

Після порушення провадження у справі відповідачем було погашено суму основного боргу у розмірі 7396грн., що підтверджено платіжним дорученням №1692 від 17.05.2010р. та штраф у розмірі 3679,20грн., що підтверджено платіжним дорученням №1706 від 17.05.2010р.

Таким чином, позивач просить суд в частині стягнення основного боргу к розмірі 18 396грн. та суми штрафу у розмірі 3679,20грн. провадження у справі припинити, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, суд встановив, що платіжним дорученням №1021 від 07.04.2010р. на суму 8000,00грн. відповідачем було здійснено часткову оплату суми основного боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява була здана позивачем на пошту 09.04.2010р., тобто на момент звернення із позовною заявою сума основного боргу складала 10 396,00грн.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8000,00грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на момент звернення позивача із позовом заборгованість по основному боргу складала 10 396,00грн., а отже права позивача в частині позовних вимог в розмірі 8000,00грн. не були порушені.

Дослідивши додатково представлені сторонами документи, суд встановив, що відповідно до платіжних доручень №1222 від 19.04.2010р. на суму 3000,00грн., №1692 від 17.05.2010р. на суму 7396грн., №1706 від 17.05.2010р. на суму 3679,20грн. відповідачем під час розгляду справи було сплачена сума основного боргу у розмірі 10 396,00грн. та сума штрафу у розмірі 3679,20грн.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки в процесі розгляду справи відповідач погасив суму заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 10396,00грн. та суму штрафу у розмірі 3679,20грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач з посиланням на п.6.2 Договору просить стягнути з відповідача пеню за період з 19.03.2010р. по 31.03.2010р. в сумі 134,32грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ.

Суд перевіривши розрахунок пені, дійшов висновку, що нарахування та розмір пені відповідають умовам договору, приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому сума пені в розмірі 134,32грн., підлягає стягненню на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 19,66грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних за період з 19.03.2010р. по 31.03.2010р. у розмірі 19,66грн. є такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216-218, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 549, 625 ЦК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м.Маріуполь, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 18396,00грн., 3% річних у розмірі 19,66грн., пені у розмірі 134,32грн. та штрафу у розмірі 3 679,20грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СРЗ” м.Маріуполь, Донецька область (87510, Донецька область, м.Маріуполь, пр-т Адмірала Луніна, 2, п/р 26002900177394 в філії ПУМБ м.Маріуполь, МФО 335742, ЄДРПОУ 32183383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” м.Запоріжжя (69063, м.Запоріжжя, вул.Ілліча,4, ЄДРПОУ 32692239) 3% річних у розмірі 19,66грн., пеню у розмірі 134,32грн., держмито у сумі 142,29грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 151,07грн.

Припинити провадження по справі №38/106 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 10396,00грн. та штрафу у розмірі 3679,20грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 15.06.2010року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку через місцевий господарський суд протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя