Рішення № 100025370, 27.09.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/2610/20

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2021 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі – Кобенді Ю.О.,

без участі сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці Вінницької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , поданої та підписаної його представником адвокатом Маліцькою Іриною Олександрівною, до Держави - Україна в особі Державної казначейської служби України та Управління патрульної поліції у Вінницькій області «про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2020 позивач через свого представника звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області з вищевказаним позовом який обґрунтував тим, що 22.05.2020 Вінницьким районним судом Вінницької області винесена постанова у справі №128/1129/20, відповідно до якої його, ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також, стягнутий судовий збор в дохід держави у розмірі 420,40 грн..

02.07.2020 постановою Вінницького апеляційного суду постанову Вінницького районного суду Вінницької області – скасовано, провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закрито, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З посиланням на положення Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначає, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові зокрема внаслідок: незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу ; право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Вказує, що зв`язку з набранням законної сили Постанови Вінницького апеляційного суду від 02.07.2020 у справі №128/1129/20, у нього виникає право на відшкодування завданої йому шкоди.

Вказує, що він переніс моральні страждання, оскільки був змушений звертатися до суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і тим самим відстояти свою честь та гідність.

Зазначає, що протиправною поведінкою відповідача, йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у нервових розладах та душевних стражданнях, внаслідок протиправної поведінки відповідача, у нього порушений уклад його життя, він рознервований, вимушений боротися за своє право.

Тому просить суд, стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь кошти з відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень, а також витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 гривень.

24.11.2020 до суду від відповідача – Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, поданий та підписаний представником ОСОБА_2 , в якому відповідач повністю заперечує щодо заявлених вимог, оскільки вважає, що відповідно до норм чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Вказує, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Вважає, що позивачем не обґрунтовано, у чому саме полягає заподіяна йому відповідачем моральна шкода; позивачем не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з бездіяльністю відповідачів, як суб`єктів владних повноважень; позивачем не надано доказів того, щодо наявності причинного зв`язку між завданою йому моральною шкодою і діями відповідача в її заподіянні, та ґрунтуються на припущеннях, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

27.11.2020 на адресу суду від відповідача – Держави Україна в особі Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником ОСОБА_3 , в якому відповідач не визнає позовні вимоги та вказує, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що органи Державної казначейської служби України несе відповідальність за дії інших органів державної влади.

Зазначає, що Державна казначейська служба України є самостійною юридичною особою, самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, ніяких порушень прав та законних інтересів позивача не допускала і будь-які зобов`язання перед позивачем у неї відсутні. До компетенції органів Державної казначейської служби відноситься виконання судових рішень за якими передбачено безспірне списання коштів Державного бюджету.

Враховуючи зазначене, вказує, що ні Державна казначейська служба України ні її територіальні органи не можуть представляти Державу України у подібних справах, оскільки вказаний спір не пов`язаний з виконанням рішення суду.

Тому просить суд відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

27.09.2021 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Маліцька І.О. не з`явилися; попередньо, 20.09.2021 на електронну адресу суду представник позивача подала клопотання, в якому просила суд проводити засідання у їх відсутність та задовільнити позовні вимоги.

Представники відповідачів також до судового засідання не з`явилися по не відомим причинам про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлялися судом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності нез`явившихся осіб.

Вивчивши позов, відзови та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим та такими, що підлягає відмові у задоволені, виходячи з такого.

Судом установлено, що постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2020 позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а також судовий збір у розмірі 420,40 грн. (а.с.11).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 02.07.2020, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено; постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2020 скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 – закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення (а.с.12-14).

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з наступного.

У частині першій статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано, що «спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)».

Приписами ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на деліктній відповідальності, положення ст. 23 ЦК України при розгляді спорів про відшкодування моральної (немайнової) мають застосовуватися з урахуванням приписів ст. 1167 цього Кодексу - для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, тобто, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, противоправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і противоправною поведінкою заподіювача та вина.

Згідно із п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 вказано , що « спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу)»

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі».

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Частинами 2, 3 статті 13 Закону №266/94-ВР передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Аналіз приведених норм (зокрема, статті 1176 ЦК) свідчить про те, що вони регулюють правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а відтак, обґрунтування позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди з посиланням на вказану норму закону є невірним.

Зі змісту позовної заяви судом убачається, що шкода, яка, на думку позивача, була йому заподіяна, по суті настала внаслідок незгоди з прийнятою постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.05.2020 про накладення адміністративного стягнення, що призвело до його моральних переживань та страждань.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому обов`язковою умовою для можливості відшкодування моральної шкоди судом має бути доведення у належний процесуальний спосіб фактів настання такої шкоди, протиправності дій, що призвели до неї, а також наявності між цими фактами причинно-наслідкового зв`язку.

Такі правові висновки зазначені у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2021 року у справі № 201/3997/18 ; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18 (провадження № 61-5360св19); постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16 .

За правилами, встановленими ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, проаналізував надані позивачем докази , у контексті приведених вище норм, суд прийшов до висновку про необгрунтованість заявлених позовних вимог позивачем , оскільки ані з позовної заяви, ані з матеріалів справи, судом не вбачається, що будь-якими діями або бездіяльністю службових осіб Управління патрульної поліції у Вінницькій області та ( або) Державної казначейської служби України позивачеві було заподіяно моральну шкоду.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову повністю, у зв`язку з ненаданням позивачем будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, викладених у позові.

Судові витрати по відшкодуванню позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. не підлягають, оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, Суд-

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , - відмовити повністю за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олена САЄНКО