Рішення № 100025201, 30.09.2021, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2277/21

Провадження №2-а/718/41/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючого-судді Мізюка В.М., секретаря Харабара А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представник заявника Маковійчук П.В. до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Новака Андрія Володимировича, УПП в Чернівецькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Новака Андрія Володимировича, УПП в Чернівецькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою серії ЕАО № 4778367 від 16.09.2021 року у справі про адміністративне правопорушення поліцейським УПП в Чернівецькій області Новаком А.В. його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Зазначає, що відповідно до вказаної постанови зазначено, що він, ОСОБА_1 , 16.09.2021 року біля 09 год. 15 хв, керуючи транспортним засобом, рухався із швидкістю 94 км/год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті на 44 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом Trucam 008443, чим порушив п.12.4 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Посилається на те, що дані вимірювання проводилися із застосуванням приладу Trucam 008443 вручну з плеча, без відповідних дорожніх знаків, які попереджають водіїв про проведення фотофіксації правопорушень.

Також вказує, що дана постанова відповідача є незаконною, необґрунтованою та безпідставною і вона повністю не відповідає обставинам справи, обставини вказані в ній не відповідають дійсності, є надуманими та неправдивими, а також під час її винесення були допущенні грубі порушення норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що відповідачем було грубо порушено норми процесуального права, зокрема фактично ніякого розгляду справи не було, що порушило його права на захист. Дані дії відповідача не відповідають нормам КУпАП, та рішенню Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частин і першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26 травня 2015 року за № 5-рп/2015.

Окрім цього вказує на те, що відповідачем у фабулі правопорушення, яке інкримінується йому, не було розкрито об`єктивної сторони правопорушення, а саме не зазначено хто керує транспортним засобом та не було встановлено суб`єкта правопорушення. Також до постанови, яка оскаржується, відповідачем не було долучено фото- чи відеофіксації вчинення саме позивачем ОСОБА_1 правопорушення, яке йому інкримінується. Також, в постанові відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.45» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги.

Також, зазначає, що при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото і відеотехніка повинна бути розмішена в порядку визначеному ЗУ "Про Національну поліцію", а саме стаціонарно вмонтованим способом, в той час коли ручне розміщення таких засобів суперечить приписам ст. 40 вказаного Закону.

З огляду на вищевказане просив визнати вказану постанову незаконною та скасувати, а провадження в справі відносно нього за ч. 1 ст. 122 КупАП, закрити у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак його представник Маковійчук П.В. подав до суду заяву в якій просив справу слухати за його відсутності, а адміністративний позов задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 та представник Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Будь яких заяв чи клопотань від них не надходило. Відзив на позов не подавали.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши адміністративний позов, дослідивши докази долучені до матеріалів справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАО №4778367 від 16 вересня 2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Хонда 0309BG рухався із швидкістю 94 км/год. при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості у населеному пункті на 44 км/год., чим порушив п.12.4 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Встановлено, що швидкість руху транспортного засобу працівниками поліції вимірювалася приладом Trucam 008443 вручну, а не стаціонарно вмонтованим способом, що є порушенням ст. 40 ЗУ "Про Національну поліцію". Доказів фото-, відеофіксації інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду не надано.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме п.12.4 Правил дорожнього руху, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год (нові зміни з 01.01.2018).

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою адміністративну відповідальність у виді штрафу.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81(в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, пятою і шостою статті 121,статями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1,статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтям1и 128,129,статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016р. у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, встановлена приписами вищезазначеної статті презумпція вини суб`єкта владних повноважень зобов`язує останнього у разі не згоди з повідомленими позивачем у заяві обставинами спростувати їх.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення, з врахуванням встановлених обставин.

Судом дотримано принцип змагальності сторін.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Аналізуючи усі обставини по справі та досліджені у судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України , за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд прийшов до висновку про задоволення вимог в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Маковійчуком П.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 24.12.2020 № 442) на підставі угоди про надання юридичної допомоги від 17.09.2021 укладеної між позивачем та адвокатом Маковійчуком П.В. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.09.2021 року.

Згідно Звіту (акту) виконаних робіт про надані послуги від 29.09.2021 року у зв`язку із розглядом справи вказані роботи виконано відповідно до договору про надання правової допомоги.

Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією в сумі 1000 грн.

При цьому суд вважає, що розмір понесених позивачем судових витрат є адекватним та спів мірним обсягу наданої правничої допомоги, складністю справи та часом, витраченим адвокатом Маковійчуком П.В. для надання вищевказаних послуг.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що на користь позивача з Департаменту патрульної поліції слід стягнути 1000 грн. судових витрат по справі, які складаються із витрат на правову допомогу та 454 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладено, керуючись ст.ст.6,9, 20, 77, 241-247,255, 286 КАС України, ст.ст.280, 283-284 КУпАП , суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , представник заявника Маковійчук П.В. до Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Новака Андрія Володимировича, УПП в Чернівецькій області, про скасування постанови про адміністративне правопорушення- задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії ЕАО №4778367 від 16.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП відносно ОСОБА_1 - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції (юридична адреса: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ: 40108646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні та 1000 (одна тисяча) гривень витрати на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: Мізюк В.М.