Постанова № 100024438, 27.09.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6531/21

Провадження № 3/204/3028/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Черкез Д.Л., розглянувши адміністративні матеріали у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у с. Мала Перещепина Новосанжарського району Полтавської області, громадянина України, працюючого на посаді начальника відділення по роботі з особовим складом військової частини 3021 НГУ (станом на 28 січня 2020 року працював на посаді старшого офіцера групи по роботі з особовим складом військової частини 3021 НГУ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

27 серпня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 13 серпня 2021 року № 752, старший офіцер групи по роботі з особовим складом військової частини 3021 Національної гвардії України майор ОСОБА_2 , у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час підпису протоколу № 1 від 28 січня 2020 року, перебуваючи в складі комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги службовцям частини як секретар комісії, відповідно останній, прийняв рішення в умовах реального конфлікту, після чого йому була нарахована матеріальна допомога у розмірі 18 026,95 грн., чим останній вчинив правопорушення пов`язане з корупцією, за що ч. 1 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Крім того, 27 серпня 2021 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 13 серпня 2021 року № 753, старший офіцер групи по роботі з особовим складом військової частини 3021 Національної гвардії України майор ОСОБА_2 , у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підпису протоколу № 1 від 28 січня 2020 року, перебуваючи в складі комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги службовцям частини, де він перебував як секретар комісії, після чого йому була нарахована матеріальна допомога у розмірі 18 026,95 грн., чим останній вчинив правопорушення пов`язане з корупцією, за що ч. 2 ст. 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Постановою суду від 17 вересня 2021 року вищезазначені адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП - об`єднані в одне провадження.

ОСОБА_2 в судовому засіданні провину не визнав. Суду пояснив, що він дійсно працював на посаді старшого офіцера групи по роботі з особовим складом військової частини 3021 Національної гвардії України та був включений до складу комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, як секретар комісії. Рапортом він звернувся до командира військової частини про виплату йому матеріальної грошової допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік. На засіданні комісії, в якому він приймав участь як секретар комісії, розглядалось питання щодо виплати, в тому числі і йому, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік на підставі поданого рапорту. Відповідно до регламенту засідань комісії секретар комісії не приймає участь в голосуванні при розгляді по суті рапортів військовослужбовців про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а лише веде протокол засідання комісії та відображає інформацію, яка надходить від комісії. Додатково, він усно повідомив голову комісії, що на порядку денному є питання про виплату йому матеріальної допомоги. У зв`язку з цим 28 січня 2020 року під час засідання комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у нього не міг бути наявний реальний конфлікт інтересів , а також він не вчиняв дій в умовах реального конфлікту інтересів. Протокол засідання комісії від 28 січня 2020 року від дійсно підписав. Просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Прокурор Журенков Є.В. в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень з урахуванням приписів ст. 36 КУпАП в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 суду повідомив, що він входив до складу комісії з розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. На засіданні комісії вони розглядали рапорти на виплату матеріальної допомоги. На засіданні вказаної комісії ОСОБА_2 , який був секретарем даної комісії, усно повідомив, що на розгляді комісії перебуває також і його рапорт. Таку ж інформацію повідомив і член комісії – ОСОБА_4 . Голова комісії прийняв це до уваги. Голосування відбувалось відкрито. На засіданні комісії голосували він, голова комісії та ОСОБА_4 . При цьому, ОСОБА_2 взагалі не голосував, оскільки секретар комісії не має права голосу. У протоколі засідання комісії не було зазначено про самовідвід ОСОБА_4 та про те, що ОСОБА_4 відносно себе не голосував, оскільки цього не вимагало керівництво.

Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , а також думку прокурора, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, приходжу до наступних висновків.

Частина 1 статті 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Частина 2 статті 172-7 КупАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому, відповідно до примітки до статті 172-7 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». У цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Аналіз термінів «потенційний інтерес» та «реальний інтерес», які містяться у ч.1 ст.1 Закону, дає можливість констатувати, що потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому. Тобто для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що приватний інтерес наявний, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

З довідки начальника відділення кадрів капітана Олексієвець І. вбачається, що майора ОСОБА_2 було призначено старшим офіцером групи по роботі з особовим складом наказом командувача НГУ від 03 лютого 2017 року № 14 о/с, офіцером відділення по роботі з особовим складом наказом командувача НГУ від 18 вересня 2020 року № 189 о/с, начальником відділення по роботі з особовим складом наказом командувача НГУ від 04 лютого 2021 року № 21 о/с , військове звання присвоєно наказом КВВ МВС України від 24 червня 2008 року № 55 о/с.

Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Отже, ОСОБА_2 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією.

Беручи до уваги диспозиції ст. 172-7 КУпАП та п.2 примітки до цієї статті, порушення вимог стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів можуть полягати: у неповідомленні особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів - наявної суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень (ч. 1 ст. 172-7 КУпАП); у вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів, тобто за наявності суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що вплинуло на об`єктивність або неупередженість вчинення таких дій, або прийняття таких рішень (ч. 2 ст. 172-7 КУпАП).

Тобто, для констатації наявності або відсутності у діях чи бездіяльності особи події та складу вищевказаного адміністративного правопорушення необхідно визначити, чи мав місце за даних обставин по справі, власне, реальний конфлікт інтересів.

Наказом командира військової частини 3021 Шур О. від 08 січня 2020 року № 8 «Про бухгалтерський облік у 2020 році» було призначено комісію по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у складі: голова комісії – заступник командира військової частини по роботі з особовим складом підполковник ОСОБА_5 , члени комісії – начальник відділення кадрів майор Кліндухов Д.В., начальник фінансової служби (головний бухгалтер) майор ОСОБА_4 та лікар терапевт медичного пункту службовець ОСОБА_3 , секретар комісії – старший офіцер групи по роботі з особовим складом майор ОСОБА_2 . Наказано виплату матеріальної допомоги проводити на підставі рапорту військовослужбовця зі складанням протоколу засідання комісії (п. 10 зазначеного наказу).

Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_2 був призначений до складу комісії по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

При цьому, твердження ОСОБА_2 про те, що він як секретар комісії не входив до складу комісії судом до уваги не беруться та відхиляються, оскільки такі твердження повністю спростовуються інформацією з вищевказаного наказу командира військової частини 3021 ОСОБА_6 від 08 січня 2020 року № 8, у пункті 10 якого чітко визначений склад комісії по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зазначено, що секретар комісії входить до її складу.

Судом також встановлено, що 28 січня 2020 року ОСОБА_2 був присутній на засіданні комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги службовцям частини та як секретар комісії підписав протокол засідання даної комісії № 1 від 28 січня 2020 року, затверджений командиром військової частини 3021 полковником ОСОБА_6 28 січня 2020 року. При цьому, на засіданні даної комісії розглядався, зокрема, і рапорт майора ОСОБА_2 про надання йому матеріальної допомоги. За результатами розгляду, зокрема, рапорту майора ОСОБА_2 , комісією було прийнято рішення надати майору ОСОБА_2 матеріальну допомогу у розмірі 18 026,95 грн.

З довідки начальника фінансової служби (головного бухгалтера) майора ОСОБА_7 вбачається, що на підставі протоколу № 1 від 28 січня 2020 року за відомістю № 1 було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань майору ОСОБА_2 , про що також зазначено у Витягу з відомості № 1 «нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за січень 2020 року», з якої вбачається, що сума нарахування склала 18 026,95 грн., утримано військовий збір – 270,40 грн., утримано та компенсовано ПДФО – 3 244,85 грн., виплачено 30.01.2020 року – 17 756,55 грн. Факт отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань підтверджений і самим ОСОБА_2 у судовому засіданні.

Винність ОСОБА_2 підтверджується зібраними матеріалами, а саме: відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 13 серпня 2021 року № 752; відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 13 серпня 2021 року № 753; довідкою начальника фінансової служби (головного бухгалтера) майора ОСОБА_7 , з якої вбачається, що на підставі протоколу № 1 від 28 січня 2020 року за відомістю № 1 було нараховано та виплачено матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань майору ОСОБА_2 ; витягом з відомості № 1 «нарахування матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за січень 2020 року», з якої вбачається, що сума нарахування склала 18 026,95 грн.; протоколом засіданні комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги службовцям частини № 1 від 28 січня 2020 року, затвердженим командиром військової частини 3021 полковником Шур О. 28 січня 2020 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 як секретар цієї комісії, який входить до складу даної комісії, підписав даний протокол засідання комісії, на якому розглядався, зокрема, і його рапорт про надання йому матеріальної допомоги, комісією було прийнято рішення надати майору ОСОБА_2 матеріальну допомогу у розмірі 18 026,95 грн., вказаний протокол ОСОБА_2 склав та підписав без зауважень; наказом командира військової частини 3021 Шур О. від 08 січня 2020 року № 8 «Про бухгалтерський облік у 2020 році».

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 мав місце реальний конфлікт інтересів.

З огляду на наведене, приходжу до переконливого висновку, що старший офіцер групи по роботі з особовим складом військової частини 3021 Національної гвардії України майор ОСОБА_2 дійсно не повідомив про наявність у нього реального конфлікту інтересів під час підпису протоколу № 1 від 28 січня 2020 року, перебуваючи в складі комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги службовцям частини як секретар комісії, відповідно останній, прийняв рішення в умовах реального конфлікту, після чого йому була нарахована матеріальна допомога у розмірі 18 026,95 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-7 КУпАП, а також дійсно прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів під час підпису протоколу № 1 від 28 січня 2020 року, перебуваючи в складі комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям частини, де він перебував як секретар комісії, після чого йому була нарахована матеріальна допомога у розмірі 18 026,95 грн., чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Твердження ОСОБА_2 про те, що на засіданнях комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги він не приймає участі в голосуванні, а лише веде протокол засідання комісії, не підтверджуються належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим судом до уваги не беруться. Жодних доказів того, що секретар комісії не приймає участі у голосуванні та лише веде протокол засідання комісії, матеріали справи не містять. При цьому встановлено, що ОСОБА_2 був призначений та входив до складу комісії по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а отже мав право голосу. Протокол № 1 від 28 січня 2020 року ОСОБА_2 склав та підписав без зауважень, тим самим погодившись з зазначеними у ньому відомостями та погодившись, що даний протокол складений повно та відповідав перебігу подій, що відбувались на засіданні комісії.

Показання допитаного під час розгляду справи свідка ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_2 не входить до складу комісії та як секретар комісії не має права голосу, судом оцінюються критично та до уваги не беруться, оскільки спростовуються наказом командира військової частини 3021 Шур О. від 08 січня 2020 року № 8 «Про бухгалтерський облік у 2020 році», з якого вбачається, що секретар комісії входить до її складу. Показання свідка ОСОБА_3 в частині того, що ОСОБА_2 на засіданні комісії не голосував, суд оцінює критично та до уваги не бере, оскільки свідок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були сослуживцями та входили до складу однієї комісії по розгляду рапортів на виплату матеріальної допомоги, що може свідчити про зацікавленість свідка та дає достатньо підстав для сумнівів щодо правдивості та об`єктивності наданих ним свідчень.

Суд виходить з того, що допустимим та достовірним доказом, на підставі якого підтверджувався б факт подачі ОСОБА_2 заяви про самовідвід та факт його неучасті у голосуванні відносно себе, може бути письмовий протокол засідання комісії, в якому були б зафіксовані хід голосування, кількість голосів «за» та «проти», відомості про усі самовідводи та інші заяви членів комісії, тощо.

З огляду на наведене, приходжу до переконливого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Кодексу про адміністративні правопорушення України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу, ступінь його вини, суспільну небезпеку вчинених правопорушень, характер вчинених правопорушень, а також з урахуванням інших обставин, що мають значення для вирішення справи, вважаю за необхідне притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності:

-за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП у вигляді накладення штрафу на користь держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у вигляді накладення штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 36 КУпАП необхідно остаточно призначити стягнення у межах санкції ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у вигляді накладення штрафу на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде відповідати характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника, ступеню його вини, і буде достатнім для його виховання та попередження вчиненню нових правопорушень та сприятиме вихованню правопорушника у дусі дотримання законів України та поваги до правил дорожнього руху.

Крім того, у зв`язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника на користь держави, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», необхідно стягнути судовий збір у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 36, 401, 172-7, 251, 266, 280, 283, 294, 317, 321 КУпАП, Законом України «Про запобігання корупції», –

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення:

за ч. 1 ст. 172-7 КУпАП – штраф на користь держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень, 00 копійок);

за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП – штраф на користь держави у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень, 00 копійок).

На підставі ст. 36 КУпАП на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточно накласти стягнення у вигляді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 3 400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень, 00 копійок) на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні, 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Строк пред`явлення постанови до виконання: протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя Д.Л. Черкез