Ухвала суду № 100024107, 30.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/31078/21

Провадження № 2-з/761/2095/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Аксаітової Марії Юріївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

28 серпня 2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позову передані на розгляд судді Фролової І.В.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду.

29 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Аксаітової Марії Юріївни про забезпечення позову.

У своїй заяві представник просить суд:

1) накласти арешт на частку ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 382 250,00 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), Ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18;

2) заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 відчужувати його частку - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 382 250,0 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), Ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18.

Свою заява обґрунтовує тим, що 28 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом надень подання позову складає 267 744, 00 гривень, та про стягнення з ОСОБА_2 1 070 000, 00 доларів США, що станом на день подання позову складає 28 648 608,00 гривень, - як коштів набутих без достатніх правових підстав.

Вказує, що предметом позову, що поданий ОСОБА_1 є стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 10 000,00 доларів США, що станом на день подання позову складає 267 744. 00 гривень, та стягнення з ОСОБА_2 1 070 000, 00 доларів США, що станом на день подання позову складає 28 648 608,00 гривень, - як коштів набутих без достатніх правових підстав.

Як наголошує у своїй заяві представник, сума позову є значною. Тому є необхідність у забезпечені позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. А саме, невжиття заходів забезпечення, про які просить позивач, може унеможливити стягнення грошових коштів з ОСОБА_2 , оскільки у даного відповідача після винесення рішення можуть бути відсутні грошові кошти або майно, за рахунок яких можуть бути задоволені вимоги позивача. У даному випадку забезпечення позову буде спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити.

Додатково представником було вказано, що з відкритих даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_2 є учасником ТОВ «Аксіома», ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, розмір статутного капіталу: 5 500 000,00 грн., розмір внеску до статутного Фонду (грн.): 382 250,00, що відповідно складає 6,95% статутного капіталу.

У зв`язку з викладеним, аби забезпечити можливість виконання судового рішення про стягнення грошових коштів з відповідача 1, на його частку у зазначеному товаристві, за переконання представника позивача, має бути накладений арешт та відповідачу ОСОБА_2 має бути заборонено розпоряджатися зазначеною часткою.

Представник позивача вказує, що такий захід забезпечення позову є співмірним із сумою позовних вимог, адже вартість частки у ТОВ «Аксіома», що належить ОСОБА_2 є значно меншою за розмір позовних вимог. Крім того, накладення арешту на частку ОСОБА_2 не впливає на поточну господарську діяльність ТОВ «Аксіома», не порушує права третіх осіб.

Представник позивача вважає, що підстави щодо зустрічного забезпечення відсутні.

Згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви та матеріали справи, доходить наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить суд:

1)Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США в еквіваленті в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення;

2) Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 070 000,00 доларів США в еквіваленті в гривні за офіційним курсом Національного банку України на день винесення рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 1 080 000, 00 доларів США, що підтверджується розписками: від 12.11.2012 року на суму 180 000,00 доларів США; від 11.12.2012 року на суму 900 000,00 доларів США;

Ці кошти було передано в рахунок оплати 50 % корпоративних прав підприємства, яке володіє торгово-розважальним центром «Французький бульвар». Таким торгово- розважальним центром володіє Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (код ЄДРПОУ 31940888, юридична адреса: 61058, Харківська обл., місто Харків, вул. Данилевського, будинок 18). Строк виконання ОСОБА_2 зобов`язання не було встановлено даними розписками. 14 січня 2013 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого остання взяла на себе зобов`язання солідарно відповідати перед ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за зазначеними вище розписками в обсязі 10 000,00 доларів США 00 центів, в тому числі повернути грошові кошти у зазначеному розмірі, у випадку не передання позивачу корпоративних прав у товаристві, що володіє ТРЦ «Французький бульвар». До цього часу корпоративні права ТОВ «Аксіома» на ОСОБА_1 не оформлені. На даний час передані ОСОБА_2 грошові кошти ним не повернуті.

Необхідно зазначити, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18.01.2017.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Представник позивача вказує, що ОСОБА_2 є власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, що становить 382 250,00 грн., що відповідно складає 6,95 % статутного капіталу, і вказане підтверджується долученим до матеріалів заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, останній може вчинити дії щодо відчуження зазначеного майна на користь третіх осіб, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .

Встановивши, що предметом спору є стягнення грошових коштів за договором позики у значному розмірі, які відповідач у добровільному порядку позивачу не повертає, та врахувавши, що обраний вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на частку у статутному капіталі, яка належить відповідачу, є співмірним із заявленими позовними вимогами, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідно до вимог статей 151-152 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про накладення арешту на майно.

Накладення арешту на частку у статутному капіталі не перешкоджає здійсненню господарської діяльності ТОВ «Аксіома» (код 31940888). Накладенням арешту обмежується лише право власника на розпорядження майном, і діє до вирішення спору по суті.

До такого ж висновку прийшов Верховний суд у своїй постанові від 24.10.2019 року у справі № 201/16142/17-ц.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суддя доходить висновку про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку ОСОБА_2 у розмірі 382 250,00 грн. у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18, а також заборони ОСОБА_2 , відчужувати його частку - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 382 250,0 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), Ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвокатки Аксаітової Марії Юріївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задовольнити.

Накласти арешт на частку ОСОБА_2 , Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 382 250,00 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), Ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18;

Заборонити ОСОБА_2 відчужувати його частку - розмір внеску до статутного фонду (грн.): 382 250,00 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіома» (ТОВ «Аксіома»), Ідентифікаційний код юридичної особи 31940888, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 61058, Харківська обл., місто Харків, вулиця Данилевського, будинок 18.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду міста Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Реквізити учасників:

ОСОБА_1 , адреса проживання - АДРЕСА_2 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ у м. Харкові ГУ ДМС України в Харківській області, 14 жовтня 2014 року, РНОКПП НОМЕР_3 ,

ОСОБА_2 , адреса проживання - АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_4 , виданий ЦВМ Дзержинського РВХМУ УМВС України в Харківській Області 23 квітня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_3 , адреса проживання - АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_5 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 19 грудня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя: