Ухвала суду № 100020967, 21.09.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/28077/21

Провадження № 4-с/761/289/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, боржник- ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні №62187891,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 р. представник стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, боржник- ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні №62187891, в якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця Бережного Я.В. щодо винесення постанови від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891, скасувати постанову від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891, зобов`язати приватного виконавця Бережного Я.В. усунути порушення шляхом вчинення дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну боржника у виконавчому провадженні №62187891 спадкоємцями та надалі виконати дії, що поновлюють порушене право стягувача в межах визначених норм законодавства України.

Скарга вмотивована ти, що на виконанні в приватного виконавця Бережного Я.В. перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 03.10.2012 р. у справі №2-11272/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості в загальному розмірі 209725,48 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2018 р. замінено сторону стягувача з ПАТ «КБ «Експобанк» на правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

15.07.2021 р. приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62187891 на підставі ст. 39 ч.1 п.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягувач вважає, що приватний виконавець безпідставно та передчасно виніс вказану постанову, оскільки підставою для його закінчення стала смерть боржника ОСОБА_1 . Між тим, приватний виконавець після отримання документального підтвердження факту смерті боржника повинен був звернутись до компетентних органів для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину та вчинити дії, необхідні для вирішення питання про заміну боржника спадкоємцями.

Крім цього, вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови приватний виконавець не врахував наявність солідарного боржника ОСОБА_2 , яка не звільняється від відповідальності після смерті боржника ОСОБА_1 . Також в постанові не викладені мотиви, з яких приватний виконавець прийняв відповідне рішення.

Вказане стало підставою для звернення до суду з скаргою.

У відзиві на скаргу приватний виконавець заперечує щодо задоволення скарги, вважає, що ним були вжиті виконавчі дії згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження», у приватного виконавця відсутній обов`язок щодо визначення кола спадкоємців боржника, будь-яких заяв щодо визначення кола спадкоємців до нього не надходило.

Ухвалою судді від 05.08.2021 р. відкрито провадження за скарго, призначено судове засідання, витребувано матеріали виконавчого провадження №62187891 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 03.10.2012 р. у справі №2-11272/10.

У судове засідання заявник та заінтересовані особи не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялись належним чином, заявник просив розглянути скаргу у його відсутність, заінтересовані особи про причини неявки суду не повідомили, проте, їх неявка не є перешкодою для вирішення даного питання.

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно ч. 1 до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено та матеріалами виконавчого провадження №62187891 підтверджується, що 03.10.2012 р. Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №2-11272/10 щодо боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості в загальному розмірі 209725,48 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.07.2018 р. у справі №761/17520/18 замінено у виконавчих провадження за виконавчим листом №2-11272/10, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 03.10.2012 р., сторону стягувача з ПАТ «КБ «Експобанк» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

26.05.2020 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Бережним Я.В. відкрито виконавче провадження №62187891 щодо боржника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-1172/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості в загальному розмірі 209725,48 грн.

В матерілах виконавчого провадження міститься повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, сформований 07.07.2021 приватним виконавцем Бережним Я.В., за яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

15.07.2021 р. приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №62187891 на підставі ст. 39 ч.1 п.3 Закону України «Про виконавче провадження».

Вимогами частини 1, пунктів 1, 5 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

В даному випадку правовідносини, що виникли між заявником та боржником у виконавчому провадженні №62187891, допускають правонаступництво, оскільки не пов`язані особистими немайновими правами особи.

Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року (справа №916/617/17) зазначено, що закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Між тим, приватний виконавець Бережний Я.С., отримавши 07.07.2021 р. дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження ОСОБА_3 , не звернувся до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину з метою з`ясування кола спадкоємців померлої сторони виконавчого провадження.

При цьому, оскаржувана постанова від 15.07.2021 про закінчення виконавчого провадження позбавляє стягувача можливості звернутися до суду із заявою про заміну боржника його правонаступником, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Беручи до уваги те, що приватним виконавцем передчасно винесено постанову від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891, є підстави для визнання неправомірними дій приватного виконавця Бережного Я.В. щодо винесення постанови від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891 та скасування постанови від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891. При цьому, варто зазначити, що в силу вимог частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець наділений лише правом на звернення до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження на підставі заяви сторони, тобто, у даному випадку - за заявою стягувача.

Вимоги скарги зобов`язати приватного виконавця Бережного Я.В. усунути порушення шляхом вчинення дій щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну боржника у виконавчому провадженні №62187891 спадкоємцями та надалі виконати дії, що поновлюють порушене право стягувача в межах визначених норм законодавства України, задоволенню не підлягає, оскільки за умовами ст.451 ЦПК України та у відповідності до загальних положень Закону України «Про виконавче провадження» прийняття відповідних рішень та винесення процесуальних документів приватним виконавцем є виключно його дискреційними повноваженнями, в які суд втручатись не вправі. Так, суд у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця державної виконавчої служби або приватного виконавця зобов"язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника, але при цьому не вправі зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем державної виконавчої служби або приватним виконавцем.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відтак, суд не вбачає за необхідне описувати і обгрунтовувати відхилення кожного аргументу сторони заявника у цьому судовому рішенні, зважаючи на наявність підстав для часткового задоволення скарги за вище описаних обставин.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 258 - 260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд -

У х в а л и в :

скаргу стягувача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Ярослава Вікторовича, боржник- ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , у виконавчому провадженні №62187891, - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії приватного виконавця Бережного Я.В. щодо винесення постанови від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891 з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 , виданого Шевченківським районним судом м. Києва 03.10.2012 р. у справі №2-11272/10.

Скасувати постанову від 15.07.2021 р. про закінчення виконавчого провадження №62187891 з примусового виконання виконавчого листа щодо боржника ОСОБА_1 , виданого Шевченківським районним судом м. Києва 03.10.2012 р. у справі №2-11272/10.

В задоволенні іншої частини вимог скарги, - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.А.Осаулов

Дата складення повного тексту ухвали 21.09.2021 року.