Рішення № 100020229, 28.09.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4190/21

провадження № 2/753/5095/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі секретаря судових засідань Радченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва (вул. О. Кошиця, 5а) у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява КП "Житло-сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовної заяви позивач КП "Житло-сервіс" зазначає, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій. Відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати даних послуг, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 970, 56 грн., яку останній просить стягнути на свою користь в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2021 року цивільну справу № 753/4190/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу передано судді 01 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 02 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

На виконання вищевказаної ухвали, позивачем було подано заяву від 18 березня 2021 року вх.18455 про усунення недоліків

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 19 квітня 2021 року на 11:30 год.

Судове засідання призначене на 19 квітня 2021 року було відкладено на 13 травня 2021 року.

13 травня 2021 року до суду надійшла заява від відповідача про відкладення розгляду справи та надання їй можливості підготувати відзив на позовну заяву, оскільки про існування судової справи вона дізналась випадково. Вказала, що за місцем реєстрації е проживає.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року розгляд справи відкладено на 8 липня 2021 року.

У судове засідання 08 липня 2021 року сторони не з`явились. Повістки про виклик до суду, адресовані представнику позивача та відповідачу повернулися до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. 08 липня 2021 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від адвоката Білявського В.В. (вх №47307) про залучення його до участі у справі у якості представника відповідача та відкладення розгляду справи на іншу дату.

Ухвалою суду від 8 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 28 липня 2021 року.

У судове засідання 28 липня 2021 року представник позивача та відповідача, а також відповідач не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями. Разом із позовною заявою позивач подавав клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Від представника відповідача 28 липня 2021 року надійшло клопотання про розгляд справи без відповідача та його представника, а також просив долучити до матеріалів справи копію витягу з Державного реєстру речових прав щодо того, хто є власником нерухомого майна, по якому виникла заборгованість та з приводу якої позивач звернувся до суду. Розгляд справи було відкладено на 28 вересня 2021 року.

У судове засідання 28 вересня 2021 року учасники справи не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Причини неявки суду учасники справи не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Наказом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 5 листопада 2008 року, № 277 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано на обслуговування Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс».

Відповідно до п. 2.2. Статуту предметом діяльності Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» є надання житлово-комунальних послуг споживачам.

Відповідач була власником квартири АДРЕСА_2 до 18 березня 2019 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав від 27 липня 2021 року.

6 червня 2013 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 217, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку за адресою: АДРЕСА_2 а споживачем - забезпечення своєчасної оплати цих послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених цим договором (п.1 договору).

Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до статті 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із пунктом 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Згідно до пункту 1 частини четвертої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов`язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.

Відповідно до пункту 1 частиною першою статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною першою статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Звертаючись із позовом, КП «Житло-Сервіс» зазначає, що у відповідача виник борг зі сплати коштів за комунальні послуги за період з січня 2018 року по жовтень 2020 року у сумі 21527,26 грн.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Розрахунок заборгованості за внескам на утримання будинку та прибудинкової території був перевірений судом та покладається в обґрунтування рішення як об`єктивний і належний доказ, що містить відомості щодо розміру нарахованих відповідачу сум, і здійснений на основі затверджених в установленому порядку норм та пропорційно до загальної площі належної відповідачу квартири.

Відповідач не оспорювала наявність у неї заборгованості за оплату комунальних послуг та не оспорювала розмір такої заборгованості.

В той же час представник відповідача надав суду витяг з державного реєстру речових прав, з якого вбачається, що 18 березня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 була зареєстрована за АТ «Альфа-Банк».

У клопотанні представник відповідача зазначав, що відповідачка не проживає у цій квартирі тривалий час, та не користується послугами. Відповідачка також у своїй письмовій заяві зазначала, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 не проживає з березня 2019 року

Згідно з відомостей електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА станом на 26 березня 2021 року (після подання позову до суду) відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Доказів того, що відповідачка за вказаною адресою фактично не проживає суду ані відповідачкою, ані її представником надано не було.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою, другою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Споживачі зобов`язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувались ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 308/10167/15-ц.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів того, що вона фактично не проживає за адресою місця реєстрації та не користується послугами, зважаючи на те, що позивачем, який був належним чином ознайомлений із клопотанням представника відповідача про часткове визнання позовних вимог, не подавалось заяв про зменшення позовних вимог чи про відмову від частини позовних вимог, суд, перевіривши розрахунок заборгованості, наданий позивачем, доходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення заявленої вимоги в повному обсязі, а саме в розмірі 21527, 26 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

За розрахунком позивача з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 681,90 грн та інфляційні втрати в розмірі 761,40 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного збільшення та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено вірність здійсненого нарахування. Вказаний розрахунок суд покладає в обґрунтування рішення, оскільки він виконаний за вірними формулами, з урахуванням статистичних даних про індекси інфляції за період прострочення і не спростований відповідачем.

Згідно із частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на встановлені обставини та наведені положення Закону, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за обслуговування будинку і прибудинкової території з урахуванням інфляційної складової боргу та трьох процентів річних в загальному розмірі 22970,56 грн, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

На підставі положень статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270 грн.

Крім того, позивачем заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Адвокатом Братищенком Ю.О. відповідні докази суду були подані у строки, визначені статтею 141 ЦПК України.

В обґрунтування заяви про понесені позивачем витрати на правничу допомогу, адвокат Братищенко Ю.О. подав договір №3-20 про надання правової допомоги від 08 січня 2020 року, укладений між КП з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та АО «ШЕНЛІ», додаток до договору про надання правничої допомоги, в якому визначено найменування послуг та їх вартість, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 31 грудня 2020 року, в якій сторонами узгоджено загальну вартість послуг, що є предметом договору про надання правничої допомоги, додаткова угода підписана представником позивача та головою адвокатського об`єднання «ШЕНЛІ», детальний опис наданих послуг у справі за позовом КП «Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 , акт виконаних робіт за листопада 2020 року по договору про надання правничої допомоги від 8 січня 2020 року, вартість послуг за листопад 2020 року, відповідно до пункту 56 якої зазначено, що 9 листопада 2020 року адвокатом складалась позовна заява про стягнення боргу з ОСОБА_1 у сумі 22970,56 грн, копію виписки з банківського рахунку на підтвердження оплати позивачем послуг адвоката за договором про надання правничої допомоги.

Отже, адвокатом Братищенком Ю.О. надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 1500 грн в рамках цієї справи.

Відповідач та її представник заперечень щодо заявленої вимоги позивачем суду не подавали, у письмових заявах буд-яких заперечень з цього приводу не висловлювали.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на категорію та юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, розгляд справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1500 грн. підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 22970,56 грн., з якої сума основного боргу - 21527,26 грн., інфляційні втрати - 761,40 грн., 3% річних - 681,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" судовий збір в розмірі 2270 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Дарницький районний суд міста Києва.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», код ЄДРПОУ: 31025659, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 25-Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя К.В. Шаповалова