Ухвала суду № 100020008, 30.09.2021, Шполянський районний суд Черкаської області

Справа №710/1395/21

Номер провадження 2-о/710/25/21

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

м. Шпола

30.09.2021

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Побережна Н.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шполянська міська рада ОТГ, про встановлення факту прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

29.09.2021 до Шполянського районного суду надійшла дана заява, в якій заявник просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_1 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Шпола, Шполянського району, Черкаської області, актовий запис про смерть №17, складений 21.01.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Шполянської райдержадміністрації Черкаської області, шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном померлого ОСОБА_2 .

Заява подана в порядку окремого провадження.

За загальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У порядку окремого провадження суд може розглянути і вирішити питання встановлення фактів, що мають юридичне значення, при цьому у заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник має бажання встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Відповідно до положень частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Так, заявниця стверджує, що після смерті її батька ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданого Шполянською міською радою 11.06.1999 року №2992. Заявниця ОСОБА_1 , як рідна дочка померлого ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька ОСОБА_2 , вважала, що прийняла спадщину відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, так як на час відкриття спадщини вона була зареєстрована та постійно проживала із спадкодавцем, після його смерті стала користуватися усім його рухомим та нерухомим майном, зокрема спадковим житловим будинком, тобто вступила в управління та володіння спадковим майном. Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Горбача В.П. Однак, нотаріусом в усному порядку відмовлено в прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не надано доказів вступу ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном. У зв`язку з викраденням у заявниці ряду правовстановлюючих документів, було також викрадено і будинкову книгу, тому відомості про зареєстрованих мешканців до нової будинкової книги були внесені лише відносно тих осіб, які на момент видачі нової будинкової книги були живими.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі 266/6509/18, згідно якого заявник, будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , стверджує про фактичне прийняття спадщини шляхом вселення у 2000 році до спадкового будинку АДРЕСА_1, і проживання в ньому до цього часу, а отже, відсутнє беззаперечне визнання наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника. Крім того, спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у, тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, а отже, необхідно враховувати, що відповідно до статті 555 ЦК УРСР 1963 року спадкове майно за правом спадкоємства, за умов визначених законом, переходить до держави, що свідчить про те, що вимоги ОСОБА_1 не можуть розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки з часу відкриття спадщини і до дня звернення заявника до органів нотаріату минуло 8 років, а тому питання з`ясування належності спадкового майна та спадкоємців має розглядатися у порядку позовного провадження. Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

У випадку заявниці, яка звернулася до Шполянського районного суду Черкаської області, спадщина після смерті її батька відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до набрання чинності ЦК України 2003 року, а отже, необхідно враховувати, що відповідно до статті 555 ЦК УРСР 1963 року спадкове майно за правом спадкоємства, за умов визначених законом, переходить до держави.

Заявниці вказує, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, звернулася до приватного нотаріуса Звенигородського районного нотаріального округу Горбача В.П. Однак, нотаріусом в усному порядку відмовлено в прийнятті заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки заявником не надано доказів вступу ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном. Однак дату звернення до нотаріуса заявниця не конкретизує.

Вищевказане свідчить про те, що вимоги ОСОБА_1 не можуть розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки відсутні підстави для висновку про безспірність вимог заявниці. З часу відкриття спадщини і до дня звернення заявниці до суду минуло майже 22 роки, а тому питання з`ясування належності спадкового майна та спадкоємців має розглядатися у порядку позовного провадження, оскільки таке майно відповідно до статті 555 ЦК УРСР 1963 могло перейти до держави.

Крім того, заявниця не надала суду обґрунтовану постанову нотаріуса, з якої суд дійшов би до переконливого висновку про причини неприйняття спадщини заявником та про коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Керуючись Розділ IV, ст.ст. 76, 81, 89, 353, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шполянська міська рада ОТГ, про встановлення факту прийняття спадщини.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається через Шполянський районний суд Черкаської області до Черкаського апеляційного суду.

Суддя Н.П. Побережна