Рішення № 100019964, 21.09.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2888/20

2/707/327/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

21 вересня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Щербак-Стерниш Д.П.

прокурора Пітюренка М.В.

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради, Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ до Черкаської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Державна екологічна інспекція Центрального округу, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Сергій Олексійович, приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №326, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, -

в с т а н о в и в:

30 вересня 2020 року, виконувач обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0042, площею 0,05521 га та ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:01:001:0038, площею 0,0560 га, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва, а п. 3 спірного розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки та видано свідоцтвоа про право власності.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу продали спірні земельні ділянки ОСОБА_5 , який в свою чергу продав земельні ділянки ОСОБА_6 , який продав земельні ділянки ОСОБА_1 , яка і є на даний час їх власником.

Прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки, які сформована за рахунок загального масиву площею 4,3148 га, до проведення його інвентаризації обліковувалась як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Позивач вказує, що виділення спірних земельних ділянок відбулося із порушенням процедури встановленої Земельним кодексом Українита Закону України «Про державний земельний кадастр», Закону України «Про землеустрій», а саме було незаконно змінено цільове призначення із земель водного фонду на землі рекреації.

Крім того, позивач зазначає, що спірним розпорядженням Черкаської РДА № 326 у власність відповідачам, фактично передано у приватну власність частину гідротехнічної споруди Будище-Свидівської захисної дамби, що суперечить ст. ст. 58, 59 ЗК України.

Оскільки, при прийнятті розпорядження Черкаської РДА № 326, Черкаським управлінням захисних масивів дніпровських водосховища (на момент відведення - Черкаське регіональне управління водних ресурсів), як титульним володільцем спірної земельної ділянки, не надавалось погодження на відведення її у власність, що підтверджується листом Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ № 405/13 від 13.07.2020 та є порушенням вимог ч. 2 ст. 123 ЗК України.

За таких обставин позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», в частині затвердження проекту землеустрою, надання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0042, площею 0,05521 га та ОСОБА_4 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0038, площею 0,0560 га, що розташовані в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району, за межами населеного пункту для індивідуального дачного будівництва та віднесення їх до категорії земель рекреаційного призначення

Як наслідок незаконності та скасування розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015, на думку позивача підлягає визнанню незаконним та скасуванню свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 10.12.2015 та № 022455 від 10.12.2015.

Крім того, позивач просить усунути перешкоди держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ в користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками шляхом її повернення ОСОБА_1 . Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки. Визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок.

10.03.2021 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшов відзив представника ОСОБА_1 адвоката Ульянова С.М. В даному відзиві відповідач заперечила проти позову, зазначивши, що до моменту прийняття спірного розпорядження спірні земельні ділянки взагалі не були віднесена до жодної категорії земель, а мали лише визначений вид угідь, який характеризував ділянку за природними та набутими властивостями. На думку відповідача, спірні земельні ділянки на момент прийняття оспорюваного рішення не відносилися до земель водного фонду.

Також відповідач заперечує знаходження спірних земельних ділянок на Будище-Свидівській захисній дамбі та просить застосувати строк позовної давності, оскільки про існування спірного розпорядження позивачу було відомо з 2016 року.

19.02.2021 року до Черкаського районного суду Черкаської області надійшло письмове пояснення відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому заначено, що, на думку відповідача, спірне розпорядження Черкаської РДА не відповідає вимогам чинного земельного законодавства. 28.07.2020 року відповідач звертався до Черкаської РДА з клопотанням про приведення у відповідність до чинного законодавства спірного розпорядження Разом з тим, відповідач зазначає, що на момент реєстрації даної земельної ділянки, спірне рішення було чинним. За таких обставин, позивач вважає, що його дії були законними. Справу просили слухати без їхнього представника.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги, зазначив, що підставим позову є порушення Черкаською РДА при прийнятті спірного рішення вимог земельного законодавства, а саме: незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки без дотримання відповідної процедури та розміщення їх на гідротехнічній споруді Будище-Свидівській захисній дамбі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульянов С.М. в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в його задоволенні повністю з підстав викладених у відзиві. Крім того, додатково пояснив, що під час прийняття спірного розпорядження земельні ділянки не відносилися до земель водного фонду, не знаходяться в межах прибережної захисної смуги, не перебувають на гідротехнічній споруді Будище-Свидівській захисній дамбі та просив застосувати строк позовної давності.

Від Будищенської сільської ради надійшов лист в якому вони позов підтримали справу просили слухати без їх участі.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаського району Черкаської області. Земельну ділянку віднесено до земель запасу, вид піски. Як зазначається позивачем і не заперечується відповідачем, спірні земельні ділянки входять до вищевказаного земельного масиву загальною площею 4,3148 га.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 255 від 09.09.2015 року надано дозвіл 13 громадянам в тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розробку проектів землеустрою щодо оформлення права власності на земельні ділянки, в тому числі спірні.

Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність 13 громадян, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спірні земельні ділянки, а п. 3 спірного розпорядження земельні ділянки віднесено до категорії земель рекреаційного призначення.

В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки та видано свідоцтвоа про право власності № НОМЕР_1 від 10.12.2015 та № 022455 від 10.12.2015.

У вересні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу продали спірні земельні ділянки ОСОБА_5 , який в свою чергу продав земельні ділянки ОСОБА_6 , який продав земельні ділянки ОСОБА_1 , яка і є на даний час їх власником.

В пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 , зазначено, що згідно розпорядження Черкаської РДА №222 від 04.08.2015 року, земельна ділянка обліковується як землі запасу в розрізі угідь – пісок, даним проектом землеустрою земельну ділянку відведено у землі рекреаційного призначення. Код цільового призначення визначено - 07.03 - для індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у разі якщо проект землеустрою підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

З листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року вбачається, що спірні земельні ділянки за кадастровим номером 7124986000:01:001:0038 та 7124986000:01:001:0042, згідно фори 6-зем, станом на 01.01.2015 року обліковувалася як землі загального користування (в розрізі угідь - штучні водосховища), а станом на 31.12.2015 року як землі запасу (в розрізі угідь – піски).

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.9-4671/2-20 від 19.06.2020 року документація із землеустрою, щодо спірних ділянок, на проведення експертизи не надходила.

16.07.2020 року Черкаська ОДА надіслала лист позивачу, в якому повідомили, що заходи відповідного реагування, в тому числі представницького не вживалися і не планувалися.

21.07.2020 року Державна екологічна інспекція центрального округу звернулася з листом до Черкаської місцевої прокуратури, в якому зазначає, що земельна ділянка площею 4,3148 га, в складі якої перебувають спірні земельні ділянки належать до виду угідь «піски» на підставі затвердженої Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року технічної документації про проведення інвентаризації вказаного масиву, а до проведення інвентаризації обліковувалися, як землі загального користування, в розрізі угідь – штучні водосховища.

27.07.2020 року Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом повідомило Черкаську місцеву прокурату, що за результатами перевірки виділення земельних ділянок громадянам, в тому числі і спірної, були допущені порушення чинного земельного законодавства, оскільки сформовані за рахунок масиву, який до проведення інвентаризації обліковувався, як землі загального користування, в розрізі угідь – штучні водосховища.

Згідно листа Державного агенства водних ресурсів України № 1773/6/11-21 від 01.04.2021 року у Держводагенстві відсутній каталог координат зовнішніх меж Будище-Свидівської захисної дамби.

Відповідно до відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 31.05.2021 року № 29-23-0.2-3299/2-21 в регіональному фонді відсутня інформація, щодо коли і яким саме чином спірні земельні ділянки були віднесені до земель водного фонду, дана інформація має бути в місцевому фонді, який формується територіальними органами Держгеокадастру, що провадять діяльність на місцевому рівні.

Міськрайонне управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м.Черкаси на адвокатський запит надало відповідь вих. № 215/120-21 від 31.05.2021, в якій зазначено, що якщо відсутнє рішення про віднесення спірної земельної ділянки до моменту відведення земель до однієї з категорій, то земельна ділянка не відноситься до жодної з категорій та не має визначеного цільового призначення. Вперше спірні земельні ділянки кадастровий номер 7124986000:01:001:0042 та 7124986000:01:001:0038 були сформовані на підставі проектів землеустрою як землі рекреаційного призначення і як землі водного фонду не обліковувалися.

Відповідно до висновку експерта від 05.07.2021 року №290/470-471/21-23 земельні ділянки кадастровий номер 7124986000:01:001:0042 та 7124986000:01:001:0038 не перебувають в межах прибережної захисної смуги та не знаходяться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

Норми права, що підлягають застосуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1 ст. 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

В статті 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно ч. 1 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) - віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Стаття 79-1 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) закріплювала порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, що полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок;

шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

п.1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, встановлено, що визначення виду угідь до формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням райдержадміністрацій за межами населених пунктів.

Згідно п.7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації.

ст. 3 Водного Кодексу України передбачає, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (п. 1 ч. 1 ст. 4 ВК України).

Згідно ч. 1 ст. 85 ВК України, порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Відповідно до п. а) ч. 1, ч. 2 ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать і землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом. (ч. 1, п. г) ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Згідно правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6- 16цс14 - згідно зі статтями 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до статті 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3, ст. 4 ВК України, п. "а" ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1 ст. 59, ст. 60, ч. 1 ст. 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 3 Водного Кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами (п. 1 ч. 1 ст. 4 ВК України).

Беручи до уваги лист Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №10-23-0.4-4752/2-20 від 23.06.2020 року суд приходить до висновку, що спірні земельні ділянки за кадастровими номерами 7124986000:01:001:0038 та 7124986000:01:001:0038, розміщуються на землях, які мали б відноситися до земель водного фонду. Оскільки згідно фори 6-зем, станом на 01.01.2015 року земельний масив, в склад якого входили спірні земельні ділянки обліковувався як землі загального користування (в розрізі угідь – штучні водосховища).

Разом з тим, як на підставу позову, прокурор посилається на допущені порушення земельного законодавства під час зміни цільового призначення спірних земельних ділянок спірним розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» та їх розміщення на гідротехнічній споруді Будище-Свідівській дамбі.

Що стосується визначеної прокурором підстави позову – допущених порушень при зміні цільового призначення земельних ділянок, суд приходить до наступних висновків.

Суд вважає встановленим, що станом на 01.01.2015 року загальний земельний масив (на якому розміщуються спірні земельні ділянки) площею 4,3148 га, обліковувався як землі загального користування, в розрізі угідь - штучні водосховища.

Із змісту ст. 20 ЗК України вбачається, що законодавець розрізняє такі поняття як віднесення земель до тієї чи іншої категорії та зміну цільового призначення земельної ділянки. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що спірні земельні ділянки з кадастровими номера 7124986000:01:001:0042 та 7124986000:01:001:0038 до прийняття спірного розпорядження визначені не були, а були сформовані вперше, отже в даному випадку відбулася не зміна цільового призначення земель водного фонду на землі рекреації, як зазначає прокурор, а віднесення земельних ділянок до категорії земель – землі рекреації.

Відповіді Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, на які посилається прокурор, не містять інформації в який саме період відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки, чи після Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року, коли було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, за межами населеного пункту, Черкаського району Черкаської області, яким земельну ділянку віднесено до земель запасу, вид піски, чи після спірного Розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», так як прокурор не надає відомостей, як обліковувалися спірні земельні ділянки станом на 01.10.2015 року, тобто після інвентаризації та до затвердження проекту.

Разом з тим, інформація викладена в листах Державної екологічної інспекції центрального округу від 21.07.2020 року та у відповіді Міськрайонного управління Держгеокадастру у Черкаському районі та м.Черкаси вих. № 215/120-21 від 31.05.2021, з врахуванням положень ст. 79-1 ЗК України дають суду змогу зробити висновок, що саме розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року, яким було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки площею 4,3148 га , і було сформовано земельну ділянку, а в подальшому, на цій підставі, був розроблений проект землеустрою спірних земельних ділянок, який був затверджений спірним розпорядженням і ним було визначено цільове призначення – землі рекреації.

Тобто в даному випадку правовою підставою прийняття спірного розпорядження був розроблений проект землеустрою, в якому види угідь був вже визначені розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року, яке прокурором не оспорюється, хоча при прийнятті якого вбачаються порушення земельного законодавства.

За таких обставин суд вважає, що прокурор по-перше, невірно визначив підставу позову, оскільки спірним розпорядженням та розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року було не змінене цільове призначення земельної ділянки водного фонду на землі рекреації, а віднесення земельної ділянки, яка мала б бути віднесені до земель водного фонду до земель рекреації.

По-друге, прокурором при подачі позову не вірно визначений і предмет спору, оскільки в судовому засіданні встановлено, що розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року було проведено інвентаризацію земельного масиву конкретно визначеної площі, до складу якого входять спірні земельні ділянки, саме вказаним розпорядженням було сформовано земельну ділянку визначено вид угідь піски, отже і віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель – землі рекреації відбулося не тільки оспорюваним розпорядженням № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність», а в комплексі з розпорядженням № 222 від 04 серпня 2015 року, законність якого прокурор не оспорює.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд в справах № 924/196/19 ; № 904/1093/19; № 902/803/17 діє принцип «jura novit curia» - суд знає закони, відповідно до якого, суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Отже, Верховний Суд чітко вказує, що незважаючи на принцип «jura novit curia» - «суд знає закони», суд не справі самостійно змінювати предмет спору.

За таких обставин, суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимоги прокурора, щодо скасування розпорядження Черкаської РДА № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» з підстав порушення земельного законодавства під час зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, без перегляду на предмет законності розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 222 від 04 серпня 2015 року, оскільки в даному випадку відбулося віднесення земельної ділянки до певної категорії, а не зміна її цільового призначення. Суд приходить до висновку, що для задоволення позову з вищевикладеної підстави, прокурором невірно визначений предмет спору.

Що стосується посилання позивача, як на підставу позову, на те що спірні земельні ділянки є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби і в даному випадку порушено право Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, суд приходить до наступного висновку.

Як на доказ того, що спірні земельні ділянки є частиною захисної гідроспоруди Будище-Свидівської захисної дамби і в даному випадку порушено право Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ, прокурор посилається на лист Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ від 21.07.2020 року, в якому заначено, що спірна земельна ділянка частково знаходиться на укосі Будище-Свидівської захисної дамби та на записку про відвід земель під будівництво Будище Свидівської дамби.

Дані докази суд оцінює критично, та вважає таким, що не доводять обставини на які посилається прокурор.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 21 від 16.01.2014 року «Про затвердження Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та є чинним і на даний час) в Україні діє база даних гідротехнічних споруд, яка формується і ведеться регістром. ГТС вноситься до бази даних гідротехнічних споруд після проведення регістром первісного огляду на підставі заявки експлуатуючої організації та акту огляду гідротехнічної споруди.

Для внесення ГТС до бази даних гідротехнічних споруд або зміни інформації, що вже міститься у базі, фізична або юридична особа, яка володіє ГТС на праві власності або користується такою спорудою на інших законних підставах, подає до Регістру такі документи:

копію установчих документів (для юридичної особи);

копії документів, що підтверджують право власності експлуатуючої організації або право користування ГТС, яка заявляється до огляду;

довідку або копію наказу заявника про взяття ГТС на баланс або на позабалансовий рахунок (із зазначенням інвентарного номера ГТС).

Разом з тим, жодних доказів того, що Будище-Свидівська дамба взагалі є гідротехнічною спорудою суду не надано. Посилання на те, що у 1955 році була виділена земельна ділянка під будівництво не свідчить про те, що дана споруда була побудована, перебуває у власності чи користуванні експлуатуючої організації, перебуває на балансі експлуатуючої організації і внесена до реєстру гідротехнічних споруд.

Крім того, відповідно до висновку експерта від 05.07.2021 року №290/470-471/21-23 земельні ділянки кадастровий номер 7124986000:01:001:0042 та 7124986000:01:001:0038 не знаходяться в межах Будище-Свидівоцької захисної дамби.

За таких обставин, суд вважає, що вимога, щодо усунення перешкод державі в користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою в особі саме Черкаського управління захисних масивів дніпровських водосховищ задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що вимога прокурора про визнання незаконним та скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації №326 задоволенню не підлягає.

В задоволенні решти позовних вимог суд вважає за не обхідне також відмовити, оскільки вони є похідними від вимоги про скасування розпорядження Черкаської районної державної адміністрації № 326 від 10.11.2015 «Про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність» .

Щодо посилання представника відповідача ОСОБА_2 , що спірні земельні ділянки не перебувають в межах прибережної захисної смуги, то суд їх до уваги не приймає та не оцінює, оскільки позивач не зазначав як підставу позову їхнє розміщення в прибережній захисній смузі.

Також суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності, про які заявив представник відповідача, оскільки в задоволенні даного позову судом відмовлено по суті.

Згідно ст. 141 ЦПК України, в зв`язку з відмовою у позові, понесені позивачем судові витрати суд залишає за ним.

Керуючись ст.ст.263-265, 280 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог виконувача обов`язків керівника Черкаської місцевої прокуратури – відмовити повністю.

Судовий збір віднести на рахунок позивача.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2021 року.

Суддя: Є. П. Тептюк