Вирок № 100018209, 30.09.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/474/21

В И Р О К

Іменем України

30 вересня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю: секретаря Бабіченко Л.В.,

прокурора Талавєра О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Поліщук Т.О., Гордійчука М.І.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

представника потерпілого Бородька А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тютюники Бердичівського (Чуднівського) району Житомирської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, інваліда ІІ групи, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі – КК),

в с т а н о в и в:

13 серпня 2020 року близько 16 години ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "КАМАЗ 5511", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", рухаючись поблизу будинку № 70 по вул. Північній в с. Зарічани Житомирського району та області у напрямку центра села, у порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1, 11.3, 13.1 та 13.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, рухався по дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки, займаючи одночасно дві смуги руху, не надав перевагу автомобілю марки "Volkswagen Caddy", реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", який рухався у зустрічній смузі руху, під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного бокового інтервалу, чим створив небезпеку для дорожнього руху, внаслідок чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі — ДТП) водію автомобіля "Volkswagen Caddy" ОСОБА_2 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді уламкового перелому лівої гомілки із зміщенням.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому діянні не визнав та показав, що за вищевказаних обставин він рухався у с. Зарічани на автомобілі КАМАЗ, якій був повністю завантажений піском, зі швидкістю близько 30 км/год. Під`їжджаючи до заокруглення дороги наліво з обмеженою видимістю раптово побачив автомобіль Фольксваген, який рухався із значною як для цієї ділянки дороги швидкістю. Одразу загальмував (чи намагався змістити автомобіль – не пам`ятає), і коли його автомобіль майже зупинився, водій автомобіля Фольксваген, не гальмуючи, здійснив зіткнення з автомобілем обвинуваченого. Від удару автомобіль Фольксваген відкинуло назад, обвинувачений вийшов зі свого автомобіля, підійшов до автомобіля Фольксваген, поцікавився станом водія та пасажирки. У подальшому, коли потерпілий перебував у лікарні, пропонував йому допомогу, але той відмовився. Вважає винуватим у ДТП та її наслідках водія автомобіля Фольксваген, який в даній дорожній обстановці перевищував допустиму швидкість руху, а тому не встиг зупинитися задля уникнення зіткнення.

Крім показань обвинуваченого, судом було досліджено всі надані сторонами та потерпілим докази, кожен з яких оцінено з точки зору належності, допустимості й достовірності.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що він за вищеописаних обставин керував автомобілем Фольксваген, в якому на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_3 , бухгалтер агрофірми, в якій на той момент працював і він. За 2 м від повороту направо побачив автомобіль КАМАЗ, який рухався назустріч. З метою уникнення зіткнення пригальмував та прийняв вправо на обочину, але оскільки автомобіль КАМАЗ рухався майже посередині дороги і через малу відстань між ними відбулось зіткнення, від якого автомобіль потерпілого відкинуло назад і притиснуло до дерева.

Аналогічні по суті показання надала в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , уточнивши, що автомобіль КАМАЗ побачила майже в момент зіткнення, а тому не може сказати, на якій відстані знаходились автомобілі в момент застосування гальмування ОСОБА_2 та розташування автомобілів на дорозі до зіткнення.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_4 показав, що прибув на місце події за викликом ОСОБА_2 , з яким працював на той час на одній агрофірмі. Свідок прибув вже після проведення огляду місця ДТП слідчим, підтвердив, що автомобіль КАМАЗ на той момент був повністю завантажений піском.

Під час огляду місця події 13.08.2020 у с. Зарічани по вул. Північній біля будинку 70 зафіксовано, що дорога в цій ділянці має заокруглення, ширина проїзної частини становить 4,6 м, дорожня розмітка відсутня. Також зафіксовано розташування транспортних засобів: автомобіль КАМАЗ на дорозі, автомобіль Фольксваген – на правому узбіччі біля дерева. Пошкодження автомобілів зосереджені в їх лівих передніх частинах. Також зафіксовано сліди гальмування та юзу автомобіля Фольксваген. З фототаблиці до протоколу вбачається, що в місці заокруглення дороги, де сталося ДТП, оглядовість обом водіям обмежує дерево та кущі, розташовані на узбіччі справа (для руху автомобіля Фольксваген). Автомобіль КАМАЗ завантажений піском (а.с. 90-105).

Згідно із висновками експерта від 31.08.2020 № 11/2-873 та № 11/2-874 під час дослідження гальмових систем, рульового керування та ходових частин вищевказаних автомобілів "КАМАЗ 5511" та "Volkswagen Caddy" не встановлено яких-небудь їх технічних несправностей або характерних ознак їх раптової відмови, які б впливали на безпеку дорожнього руху та знаходились в причинному зв`язку із виникненням аварійної обстановки і даної ДТП (а.с. 108-120, 122-134).

Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 продемонстрував місце розташування керованого ним автомобіля КАМАЗ, який з його слів рухався на відстані 0,45 м від правого по ходу його руху краю проїзної частини, а автомобіль Фольксваген — на відстані 1,7 м від лівого краю проїзної частини і за 9,2 м від автомобіля КАМАЗ, коли ОСОБА_1 побачив цей автомобіль із-за кущів. З його слів, автомобіль Фольксваген рухався зі швидкістю близько 70 км/год. Зіткнення між автомобілями сталось на відстані 4 м від правого по ходу руху автомобіля КАМАЗ краю дороги (а.с. 158-166).

Потерпілий ОСОБА_2 під час слідчого експерименту показав, що рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год на відстані 0,9 м від правого по ходу руху його автомобіля краю проїзної частини, а зіткнення між транспортними засобами відбулось на відстані 1 м від правого краю проїзної частини. Побачив автомобіль КАМАЗ за 13,5 м до зіткнення із ним (а.с. 167-176).

Згідно із висновком експерта від 17.09.2020 № 11/2-875 місце зіткнення автомобілів КАМАЗ та Фольксваген знаходиться в безпосередній близькості перед початком утворення вибоїн та сліду юзу, який зафіксовано під час огляду місця події поза автомобілем КАМАЗ на відстані 3,6-3,7 м від правого (по ходу руху автомобіля КАМАЗ) краю проїзної частини. Первинний контакт транспортних засобів відбувся між їхніми передніми лівими частинами під кутом близько 1800 між поздовжніми осями автомобілів (а.с. 136-155).

Відповідно до висновку експерта від 23.12.2020 № СЕ-19/106-20/12183-ІТ-11/2-1357 в умовах місця пригоди при заданих вихідних даних гранично допустима швидкість за умов заносу на повороті з незмінним радіусом на даній ділянці дороги становить 42,6-45,5 км/год. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем КАМАЗ шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виявлення небезпеки для руху. Водію автомобіля КАМАЗ задля уникнення зіткнення необхідно було дотримуватись вимог пунктів 1.10 “дорожні умови”, “дорожня обстановка”, 10.1, 11.3, 13.1, 13.3 та 13.4 ПДР, при цьому задля оцінки відповідності дій водія автомобіля КАМАЗ названим положенням ПДР спеціальних знань не потрібно. В діях водія автомобіля Фольксваген невідповідностей вимогам п. 12.3 ПДР (щодо негайного вжиття заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу у разі виявлення небезпеки для руху) не вбачається, при цьому його дії не відповідали вимогам пунктів 12.1 та 12.4 ПДР (щодо вибору безпечної швидкості руху в конкретній дорожній обстановці, а також обмеження швидкості руху в 50 км/год в населених пунктах). З технічної точки зору в причинному зв`язку із виникненням аварійної обстановки та даної ДТП є рух автомобіля КАМАЗ в напрямку смуги руху автомобіля Фольксваген в момент, коли водій останнього не мав можливості уникнути пригоди шляхом застосування своєчасного термінового гальмування (а.с. 177-185).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 роз`яснив свій висновок, показавши, що дана ДТП виникла саме внаслідок дій водія автомобіля КАМАЗ ОСОБА_1 , який у порушення вимог пунктів 11.3, 13.1 та 13.4 ПДР на заокругленій ділянці дороги з обмеженою оглядовістю виїхав частково на смугу руху автомобіля Фольксваген (що підтверджується відомостями протоколу огляду місця події про ширину проїзної частини 4,6 м, місця зіткнення транспортних засобів та технічних характеристик автомобіля КАМАЗ), через що водій автомобіля Фольксваген не міг уникнути зіткнення транспортних засобів.

Наведений висновок експерта разом з його показаннями-роз`ясненням цього висновку суд кладе в основу свого висновку про винуватість саме ОСОБА_1 у вищевказаній ДТП та її наслідках.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи від 5.11.2020 № 2167 у ОСОБА_2 виявлено рвану рану першого пальця правої кисті, яка відноситься до легкого тілесного ушкодження; уламковий перелом лівої гомілки зі зміщенням, який відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості як такий, що не є небезпечним для життя, але призвів до тривалого розладу здоров`я. Ці тілесні ушкодження могли утворитись від дії тупих твердих предметів при ДТП, не виключено 13.08.2020 біля 16 години (а.с. 157). Захисники просили визнати відомості цього висновку експертизи недопустимими доказами, оскільки вони засновані на відомостях із ксерокопії виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 7569 ЦМЛ № 1 від 13.08.2020, яка не завірена як копія, в справі відсутні відомості про спосіб її отримання слідчим, а ця ксерокопія містить конфіденційну інформацію щодо пацієнта ОСОБА_2 , а тому мала б вилучатись лише на підставі ухвали слідчого судді; на неї не накладено арешт як на тимчасово вилучене майно тощо. Розглянувши доводи клопотання, суд виходить із наступного. Як видно із дослідної частини висновку, він заснований на відомостях трьох документів: ксерокопії виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 7569, про недотримання порядку одержання якої йдеться у клопотанні; ксерокопії виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7325 та протоколу рентгенологічного дослідження, сумнівів у допустимості відомостей яких у сторони захисту немає. Проте відомості про перелом у ОСОБА_2 лівої великогомілкової кістки, які міститься у виписці з медичної карти № 7569, також містяться у більш розширеному вигляді й у вищевказаній виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 7325, яка, окрім названої, містить ще інформацію про наявність у ОСОБА_2 рваної рани нігтьової фаланги першого пальця правої кисті. Однак оскільки назване тілесне ушкодження відноситься лише до легкого ступеню тяжкості, тобто перебуває поза межами складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, суд виключає наявність у ОСОБА_2 такого тілесного ушкодження з обставин, які вважає встановленими. Крім того, інформація про наявність у ОСОБА_2 зазначеного перелому міститься й у вищевказаному протоколі рентгенологічного дослідження у відділенні променевої діагностики КУ ОКЛ ім. О.Ф. Горбачевського. Таким чином у суду відсутні підстави вважати, що вказаний висновок експерта заснований виключно на відомостях ксерокопії виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 7569 ЦМЛ № 1, а отже, відсутні підстави для задоволення клопотання сторони захисту.

Крім того, суд звертає увагу сторони захисту на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 56 Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК) потерпілий має право подавати докази слідчому, у тому числі й документи або їх копії, витяги тощо (ч. 6 ст. 99 КПК). При цьому процесуальної форми фіксації подання документів потерпілим слідчому КПК не передбачає, оскільки протокол складається у випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 103, ч. 1 ст. 104 КПК). Щодо отримання слідчим конфіденційної інформації, якою є лікарська таємниця, зокрема, інформація щодо здоров`я пацієнта, то відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “Про інформацію” не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди. Потерпілий ОСОБА_2 ніяких заперечень щодо використання відомостей про стан його здоров`я під час судово-медичної експертизи не виказував, сам наддав суду виписку із карти стаціонарного хворого, а тому підстав вважати, що було допущено порушення його права на таємницю щодо стану його здоров`я, не вбачається.

Разом з цим, суд відкидає як неналежні докази відомості протоколу прийняття заяви від ОСОБА_4 про перевезення водієм автомобіля КАМАЗ вантажу без документів на вантаж (а.с. 106-107), оскільки цей протокол не містить відомостей про обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінального провадження.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного діяння доведена, і кваліфікує його за ч. 1 ст. 286 КК як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, є неумисним нетяжким злочином проти безпеки руху, внаслідок якого одній особі було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину, інвалід ІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 , не встановлено.

Враховуючи наведене, обставини вчиненого діяння, позицію прокурора та потерпілого, який на суворості покарання не наполягав, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_1 (зокрема, наявності малолітньої дитини та інвалідність ІІ групи), суд дійшов висновку про недоцільність призначення покарання у виді арешту та неможливість призначення покарань у виді виправних робіт та обмеження волі, а тому призначає покарання у виді штрафу. Крім того, враховуючи безальтернативний характер санкції ч. 1 ст. 286 КК в частині додаткового покарання, суд призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого 27 824 грн. витрат на лікування, 7000 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням його майна (одягу), 400 000 грн. моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, а також 3000 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Позовні вимоги потерпілого щодо відшкодування витрат на лікування підтверджені копіями виписки із медичної карти стаціонарного хворого, рахунками та чеками, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Оскільки суду не надано доказів понесення потерпілим витрат на правову допомогу, позов потерпілого в цій частині задоволенню не підлягає.

Розглянувши цивільний позов в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої пошкодженням майна потерпілого, суд виходить із наступного. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Оскільки вимоги про стягнення з обвинуваченого 7000 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням його майна, виходять за межі висунутого ОСОБА_1 обвинувачення (він не обвинувачується у заподіянні майнової шкоди), ці позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Вирішуючи позов в частині стягнення з обвинуваченого моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, суд враховує, що відповідно до ст. 1193 Цивільного кодексу України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, – також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Як встановлено судом, вищевказана ДТП та її наслідки виникли внаслідок діяння обвинуваченого, який порушив зазначені вище вимоги ПДР. Разом з цим, судом також установлено, що потерпілий ОСОБА_2 у даній дорожній обстановці порушив вимоги пунктів 12.1 та 12.4 ПДР, не обравши безпечну швидкість руху та перевищуючи максимально допустиму швидкість руху в населених пунктах, чим, на думку суду, сприяв настанню наслідків ДТП саме такого ступеню тяжкості. У зв`язку із цим суд, врахувавши також ступінь вини ОСОБА_1 , та керуючись принципами справедливості й розумності, задовольняє вимоги потерпілого про стягнення моральної шкоди частково.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Арешт, накладений на автомобіль Фольксваген, на підставі ст. 174 КПК підлягає скасуванню, а вказаний транспортний засіб підлягає поверненню власнику (законному володільцю). Інший речовий доказ залишити в розпорядженні власника (законного володільця).

Підстав для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить п`ятдесят одну тисячу гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк два роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5230 (п`ять тисяч двісті тридцять) грн. 40 коп. судових витрат на залучення експертів при проведенні експертиз.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 20.08.2020 на автомобіль "Фольксваген Кадді", реєстраційний номер " НОМЕР_2 ", скасувати, а вказаний транспортний засіб повернути власнику (законному володільцю).

Після набрання вироком законної сили, речовий доказ: автомобіль марки "КАМАЗ 5511", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", залишити в розпорядженні власника (законного володільця).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 27 824 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять чотири) гривень витрат на лікування та 30 000 (тридцять тисяч) гривень моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 000 гривень витрат на професійну правову допомогу відмовити. Позовні вимоги про стягнення з обвинуваченого 7000 грн. майнової шкоди, завданої пошкодженням майна потерпілого, залишити без розгляду.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Захисник, потерпілий та його представник мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя М.І. Буткевич