Рішення № 100017130, 23.09.2021, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/876/20

Провадження по справі №2/498/80/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року смт. Велика Михайлівка Одеська область

Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.

за участю секретаря судового засідання Козачінської Л.Г.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача за первісним позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 17281,22 грн,з яких: 13918,34 грн заборгованість за тілом кредиту; 3362,88 грн заборгованість за простроченими відсотками. Свої вимоги мотивує тим, що 05 серпня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до них з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 05 серпня 2009 року. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається). Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. У подальшому розмір кредитного ліміту зменшився до 0,00 грн., що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит, у встановленому договором розмірі. Оскільки відповідач ухиляється від належного виконання взятих на себе зобов`язань, встановлених кредитним договором, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором б/н від 05.08.2009 року у розмірі 17281,22 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою судді від 28 грудня 2020 року провадження у даній справі відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

09.02.2021 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що позивач при укладенні кредитного договору не проінформував його належним чином про умови та правила кредитування, а додані до позову матеріали не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов він розумів, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що надані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Тому, просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

18.02.2021 року ОСОБА_1 подав зустрічний позов до АТ КБ «ПриватБанк», в якому просить визнати кредитний договір № б/н від 05.08.2009 року недійсним. В обґрунтування позову покликається на те, що 05.08.2009 року ним було підписано анкету-заяву з АТ КБ «ПриватБанк», видано платіжну карту для розрахунків, якою він користувався в подальшому. Отримавши 08.02.2021 року копію позовної заяви АТ КБ “Приватбанк”, він дізнався, що подана ним заява до банку, фактично вважається банком кредитним договором, за яким у нього вже наявна заборгованість в розмірі 17281,22 грн станом на 20.10.2020 року. Вказує, що за час користування платіжною карткою, він справно сплачував платежі за користування нею, у відповідності до тарифів Банку, та тільки після отримання повної роздруківки руху коштів по картковому рахунку, дізнався, що кошти які у нього постійно списувалися з рахунку, були коштами за так звані проценти по кредиту, які значно вищі ніж та сума, яку Банк називає заборгованістю по кредиту. Вважає, що у нього не має жодної заборгованості перед Банком, оскільки протягом всіх років, що він користувався карткою Приватбанк, банком незаконно було стягнено значно більшу суму коштів. За твердженням Банку, він згоден з тим, що заява яку він підписав разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Однак жодних документів як додаток до написаної ним заяви він не отримував, не ознайомлювався та не підписував. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з позичальником банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав угодженими банк. Оскільки оспорюваний кредитний договір не містить істотних умов, визначених ЗУ «Про споживче кредитування», він не може вважатись укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін. Просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.03.2021 року постановлено прийняти зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Об`єднати зустрічний позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним до спільного розгляду з первісним позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Перейти до розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання.

24.03.2021 року представник позивача за первісним позовом скерував до суду пояснення на заперечення та відзив на зустрічну позовну заяву. У поясненнях представник позивача зазначає, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У вказаній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач за первісним позовом ознайомився та згідний з Умовами та правила надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, в заяві зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення ці Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач за первісним позовом. Таким чином, банк забезпечив відповідачу можливість доступу до карткового рахунку. Суду надається виписка з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже, отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій без картки є неможливим. Відповідач не спростував доводів банку щодо часткового здійснення ним погашення заборгованості по кредитному договору. Предметом позову є розмір заборгованості за кредитним договором. АТ КБ «ПриватБанк» надав суду докази щодо наявності у відповідача за первісним позовом заборгованості перед банком, водночас, відповідач не спростував цього факту. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів, вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Також зауважує, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про його обізнаність з умовами кредитування. Враховуючи викладене, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на зустрічний позов представник позивача додатково зазначила, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Кредитний договір укладений з ОСОБА_1 складається з заяви позичальника, Пам`ятки клієнта, Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів Банку. Про згоду відповідача на укладення договору саме в такій формі свідчить його підпис на заяві позичальника. Тобто, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Зауважила, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Так, вказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою і споживачеві на придбання продукції. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Тобто позивач за зустрічним позовом, не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон. Вважає, що погашаючи заборгованість по кредиту він прийняв умови договору та погодився з ними. Окрім того, враховуючи, що кредитний договір було укладено 05.08.2009 року, просить застосувати строки позовної давності. Оскільки, саме з цієї дати позивачу за зустрічним позовом було відомо про порушення його прав та з цього часу почався перебіг позовної давності. Тому, просить відмовити у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом та застосувати строк позовної давності.

Ухвалою суду від 01.04.2021 року постановлено закрити підготовче провадження у даній цивільній справі та призначити справу до судового розгляду.

30.08.2021 року відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення, яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Вказав, що у заяві позичальника на яку вказують АТ КБ «Приватбанк» процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Однак, Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

13.09.2021 року представником позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у якому остання вказала, що із виписки вбачається, що ОСОБА_1 знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, позичальнику були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.Звертає увагу, що Банком не заявлено вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня), а тому заперечення ОСОБА_1 з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. Також зауважила, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором, тому його посилання про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не мають прийматись судом до уваги.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з`явилася, з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що представник просить розглянути справу у її відсутність. Позовні вимоги за первісним позовом підтримує в повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, в якій він просить слухати справу за його відсутності. Просить в задоволенні первісних позовних вимог відмовити в повному обсязі та застосувати строк позовної давності. Натомість зустрічну позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши зібрані по справі докази, вирішуючи спір на підставі наданих доказів та в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Суд встановив, що 05.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою анкетою-заявою (б/н) до АТ КБ «ПриватБанк» про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно з якої висловив бажання оформити за своє ім`я кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також міститься підтвердження, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.

Таким чином, твердження сторони відповідача про те, що кредит йому не надавався, є безпідставними.

Відтак, між сторонами склались кредитні правовідносини, які регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28.10.2020 року становить 17281,22 грн, з яких 13918,34 грн заборгованість за тілом кредиту; 3362,88 грн. заборгованість за простроченим відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 05.08.2009 року процентна ставка не зазначена.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивач, окрім тіла кредиту просить стягнути з відповідача заборгованість по процентам. На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.08.2009 року, позивач надав суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТКБ «ПриватБанку», якими визначені,в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, слід зазначити, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019року у справі №342/180/17 зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 05.08.2009 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Суд бере до уваги розрахунок заборгованості, наданий позивачем за первісним позовом, стороною відповідача такий розрахунок жодним чином не спростовано, не наведено контррозрахунку, який би підтверджував факт повного або часткового погашення заборгованості за договором, не надано доказів повної та своєчасної сплати заборгованості перед банком та відсутності заборгованості за договором або її наявності у розмірі, що відрізняється від запропонованої Банком.

Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту укладений 05.08.2009 року, позовну заяву підписано 02.11.2020 року, а останній рух грошових коштів по картці був 16.03.2020 року, тобто з цього часу починається відрахування строку позовної давності.

Враховуючи, що позивач за основним позовом не пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, але відповідач просить застосувати наслідки спливу такого строку, вважає, що трирічний строк позовної давності закінчується 16.03.2023 року, а з позовом позивач звернувся до суду 10.12.2020 року, тобто у межах вказаного строку. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 15.01.2021 року у справі №494/366/19 (провадження №61-2084св20).

На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а саме сума боргу за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача становить 13918,34 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за недоведеність такої частини позовних вимог.

Щодо зустрічної позовної заяви про визнання спірного кредитного договору недійсним, суд дійшов наступних висновків.

Як вже зазначалося, 05.08.2009 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, отримавши платіжну картку. У даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Суд встановив, що позивач за зустрічним позовом активно користувався кредитною банківською карткою, що підтверджено випискою по кредитній банківській картці.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Суд звертає увагу на те, що позивач за зустрічним позовом звернувшись із анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг ПриватБанку, засвідчив свою згоду з запропонованими банком умовами, тому, суд дійшов висновку, що під час укладення оспорюваного кредитного договору сторони дотрималися усіх вимог, спірний договір був укладений належним чином у встановленій письмовій формі та виконувався сторонами.

Суд вважає безпідставними посилання позивача за зустрічним позовом на те, що його не було ознайомлено із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, оскільки у самій заяві про укладення кредитного договору позивач поставив свій підпис, чим підтвердив, що він ознайомлений із відповідними правилами та умовами, а також тарифами, чим дав згоду на відповідні умови договору, тобто сторонами договору було дотримано передбачені ст. 207 ЦК України вимоги щодо письмової форми правочину.

Суд критично оцінює покликання позивача за зустрічним позовом на те, що оскільки кредитний договір не містить істотних умов, визначених ЗУ «Про споживче кредитування», вказаний договір не може вважатися укладеним та не спричиняє настання юридичних наслідків та виникнення відповідних прав і обов`язків у сторін. Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку 05.08.2009 року, натомість ЗУ «Про споживче кредитування» набрав чинності 10.06.2017 року, тобто вже після виникнення цивільно-правових відносин у сторін спору.

Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Таким чином, у випадку доведення порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, споживач може визнати несправедливими умови договору, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістом кредитного договору, укладеного між сторонами, який позивач власноручно підписав, особисто підтвердив факт надання йому повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», про які зазначено в ч.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів"та в п.2 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, що спростовує його доводи з цього приводу. Таким чином, своїм підписом споживач підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк».

Суд встановив, спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання позичальнику кредиту.

Разом із тим, позивач за зустрічним позовом на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому частково виконував його умови.

Таким чином, позивач за зустрічним позовом не довів підстав, передбачених ст. ст.203, 230 ЦК України для визнання недійсним кредитного договору від 05.08.2009 № б/н.

Разом із тим, суд критично оцінює наведені інші аргументи сторони позивача на обґрунтування позовних вимог, адже такі жодними належними доказами не підтверджено у відповідності до ст.ст. 76-79 ЦПК України.

Щодо заяви представника відповідача за зустрічним позовом АТ КБ "ПриватБанк" про застосування наслідків спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові, суд дійшов наступного висновку.

Так, підпис позивача в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 05.08.2009 року, де є відмітка про інформованість його щодо змісту Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифами банку, дає підстави суду вважати, що саме у момент підписання такої зави, а саме 05.08.2009 року позивач дізнавсь про порушення своїх прав та законних інтересів, відповідно саме з цього моменту слід обчислювати строк позовної давності у термін три роки.

Відповідно до ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

За загальним правилом (ч.1ст. 261 ЦК України) перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як роз`яснено у п. 11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивач за зустрічним позовом не надав доказів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а аргументи наведені ними щодо підстав задоволення позову є необґрунтованими.

Суд не встановив порушення, невизнання та оспорювання прав позивача за зустрічним позовом, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2102 грн., у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача за первісним позовом слід стягнути судовий збір у розмірі 1702,62 грн., пропорційно задоволеної частини позовних вимог, а саме: судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з урахуванням документально підтверджених судових витрат: 13918,34 (стягнуто судом) х 100:17281,22(розмір позову) =80,54% (заокруглено до 81%) пропорційно від задоволених вимог 2102,00грн. х 81% / 100 = 1702,62 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають, судові витрати понесені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 покласти на останнього.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 141, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 05.08.2009 року, станом на 28.10.2020 року за простроченим тілом кредиту у розмірі 13918 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімнадцять) гривень 34 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

У зустрічному позові ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1702 (одна тисяча сімсот дві) гривні 62 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Відповідно до пп.15.5 п.1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Великомихайлівський районний суд Одеської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570 (рахунок отримувача для погашення заборгованості та судових витрат № НОМЕР_1 ); МФО № 305299;

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), місце проживання, зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 23 вересня 2021 року.

Суддя О.Л.Ткачук