Рішення № 100016107, 30.09.2021, Новоушицький районний суд Хмельницької області

Справа № 680/578/21

№2-а/680/9/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року смт Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі :

головуючого судді Яцини О.І.,

з участю секретаря судового засідання Стандрійчук М.П.,

розглянувши у судовому засіданні за правилам спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

установив:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову БАВ № 461012 від 20 серпня 2021 року.

Позов мотивував тим, що 20 серпня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області винесено постанову серія БАВ № 461012, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді 510 гривень штрафу. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності слугувало те, що на думку поліцейського, позивач 20 серпня 2021 року о 22.25 год. в с.Ялтушків, Жмеринського району, по вулиці Соборній керуючи автомобілем ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик напрямку руху, а також під час зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, за що передбачена відповідальність частиною 2 статті 122 КУпАП.

Вважає, що дана постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини встановлені самою постановою не відповідають фактичним обставинам. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Із постанови у справі про адміністративне правопорушення видно, що у ній відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП. За таких обставин поліцейський безпідставно дійшов висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Як вбачається із постанови, адміністративне правопорушення стосується зупинки транспортного засобу, для чого не було підстав, що визначені статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому відповідач у справі діяв не у спосіб та порядок, що визначені Конституцією та законами України.

Більше того, позивач вказав, що він є уродженцем та громадянином Грузії, українську мову майже не розуміє, з важкістю розуміє російську мову. Однак при розгляді справи позивач був позбавлений свого права залучити для участі у справі перекладача. Своїми діями працівником поліції було порушено його права, передбачені ст. 268 КУпАП та їх не роз`яснено.

Ухвалою суду від 31 серпня 2021 року позовну заяву по вказаній справі залишено без руху.

Ухвалою суду від 02 вересня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник відповідача ГУ НП у Вінницькій області надіслав відзив у якому позов не визнав та вказав, що постанова БАВ № 461012 від 20 серпня 2021 року винесена у відповідності до чинного законодавства.

Сторонам направлена ухвала про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви із додатком документів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до такого.

Так, згідно із постановою БАВ № 461012 від 20 серпня 2021 року винесеною поліцейським СРПП ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мікулічем Петром Володимировичем, Пагава Д.С. 20 серпня 2021 року о 22.25 год. в с. Ялтушків, Жмеринського району, по вулиці Соборній керуючи автомобілем ВАЗ 2104 д.н.з., НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не ввімкнув покажчик напрямку руху, а також під час зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув світлову аварійну сигналізацію, за що передбачена частиною 2 статті 122 КУпАП відповідальність.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Наведені позивачем підстави для скасування спірної постанови зводяться до того, що постанова винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, обставини встановлені самою постановою не відповідають фактичним обставинам; у постанові відсутні будь-які докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення; у поліцейського не було підстав для зупинки транспортного засобу; позивач був позбавлений права залучити для участі у справі перекладача у зв`язку з тим, що позивач майже не розуміє українську мову, а російську мову з важкістю.

Положеннями п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно з приписами ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, ч.2 ст.122 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до КУпАП, Закону України «Про національну поліцію» з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

У силу вимог п.4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого зокрема ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За правилами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Фіксації факту вчинення позивачем порушення п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху технічними засобами, матеріали справи не містять.

Відповідно до п.9.1 г Правил дорожнього руху увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

При чому п.9.2 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п.п. «б» п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Разом із тим, диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, тобто у разі порушення п.9.2 ПДР, чого у даному випадку встановлено не було.

Таким чином, із аналізу вищенаведених норм слідує, що в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому - встановлений обов`язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання останніх вимог, прямо передбачена відповідальність ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Диспозицією ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості.

Отже, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу.

При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.

Враховуючи викладене, порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 9.9 ПДР України не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку.

За таких обставин суд доходить висновку, що порушення позивачем вимог щодо не ввімкнення аварійної світлової сигналізації після зупинки на вимогу поліцейського, свідчить про відсутність в діях позивача ознак правопорушення, передбаченого саме ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності за зазначеної статтею.

Крім того, відповідно ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Вказаною нормою визначений вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу.

Відповідно до ч.2 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Під час розгляду справи не встановлено обставин, що автомобіль, яким керував позивач, був зупинений за наявності підстав, що визначені ст.35 Закону України «Про національну поліцію».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем при неправильній кваліфікації дій позивача за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що у свою чергу призвело до притягнення особи до відповідальності за правопорушення, яке нею не вчинялось.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності його рішень.

Із наданих до суду фото автомобіля позивача та відеозапису не вбачається обставин, які б підтверджували обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності та передумов для її винесення.

Більше того, вказаний відеозапис підтверджує проведення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності не у відповідності до чинного законодавства, нівелювання прав позивача та не роз`яснення їх.

Також, відеозаписом підтверджується розуміння позивачем на належному рівні української мови, відтак посилання позивача на нерозуміння мови не заслуговує на увагу. Більше того, позовна заява викладена українською мовою та підписана власноручно позивачем.

Отже, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів порушення позивачем п.п. 9.2. «б» Правил дорожнього руху України, а порушення вимог п.п. «б» п. 9.9 ПДР України не може бути кваліфіковане за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в даному випадку відсутній факт порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку. Крім того, відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів наявності у відповідача передбачених підстав для зупинки транспортного засобу позивача.

Водночас, в силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

За ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72-77, 90, 134, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського СРПП ВП № 1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мікуліча Петра Володимировича, серії БАВ № 461012 від 20 серпня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Новоушицький районний суд Хмельницької області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Театральна, 10, код ЄДРПОУ - 40108672.

Суддя О. І. Яцина