Рішення № 100015740, 29.09.2021, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/1234/21

Провадження №2-а/157/49/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року місто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Фесь Т.І.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Гордійчука Анатолія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Гордійчука А.В., в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4690115 від 26 серпня 2021 року, провадження у справі закрити та стягнути на його користь понесені судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що зазначеною постановою його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. У цій постанові зазначається, що він 26 серпня 2021 року о 20 год. 53 хв. у м. Сарни на вул. Белгородській керував транспортним засобом марки «Volvo FH 13.460», номерний знак НОМЕР_1 , в якому не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху. Постанову вважає необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам закону. Лампа лівої фари в режимі ближнього світла вийшла з ладу від потрапляння колеса до вибоїни за 100-150 метрів до місця зупинки його працівником поліції, про що він пояснював поліцейському. Під час винесення відповідачем оскаржуваної постанови ним відповідно до п. 31.5 Правил дорожнього руху було усунуто вказану несправність, про що повідомлено інспектора поліції, та він просив в останнього аби той підійшов і пересвідчився у цьому, зафіксував це за допомогою фото-, відеозйомки, однак поліцейський повідомив, що вже пізно, так як винесено постанову, яка протягом десяти днів може бути оскаржена до суду. У вказаний день перед виїздом автомобіль перебував у повній технічній справності, у тому числі працювали всі зовнішні світлові прилади. Вважає, що він не умисно їхав на автомобілі, у якого не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла у темну пору доби і вказана несправність виникла не із залежних від нього причин, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України.

Ухвалою судді від 10 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

У відзиві на позов, представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Немеришина В.О. просить у задоволені позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальностіза ч. 1 ст. 121 КпАП України та накладено стягнення у виді 340 грн. штрафу. Відповідно до пункту 31.4.3.«в» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, а саме, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби. Оскільки сила світла ламп габаритних ліхтарів більше ніж у 20 разів менша сили світла фар ближнього (дальнього) світла, то в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості габарити транспортного засобу, що рухається в зустрічному напрямку, визначаються по розташуванню ввімкнених фар ближнього або дальнього світла, і тому для попередження зіткнення зустрічних транспортних засобів у таких умовах і правильної оцінки дорожньої ситуації ліва фара, яка розташована ближче до зустрічного потоку транспортних засобів, повинна горіти обов`язково. У разі перегорання лампочки в лівій фарі, як виняток, дозволяється замінити її лампочкою з правої фари. В постанові серії ЕАО № 4690115 від 26.08.2021 зазначено, що відеофіксація на момент зупинки та в процесі розгляду справи проводилась на нагрудний портативний відеореєстратор ВК-1023. Надані відеозаписи, що долучені до відзиву можуть слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення. Поліцейський обґрунтував позивачу причину зупинки, зазначивши, що той порушив п.31.4.3. «в» Правил дорожнього руху (відеозапис № 20210828073949001042); розгляд справи проводився в порядку, передбаченому статтею 279 КпАП України, а саме: поліцейський оголосив про розгляд справи та представився (відеозапис № 20210828073949001042 час 20:54:14); позивачу було роз`яснено його права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відеозапис № 20210828073949001042 час 20:54:25); жодних клопотань про відкладення розгляду справи чи необхідність скористатися юридичною допомогою від позивача не надходило (відеозапис № 20210828073949001042), позивача ознайомлено зі змістом постанови серії ЕАО № 4690115 від 26.08.2021 (відеозапис № 20210828074125001046 час 21:03:37). Позивач у позовній заяві зазначає, що у вказаний день, тобто у день зупинки працівниками поліції, перед виїздом автомобіль перебував у повній технічній справності, в тому числі працювали всі зовнішні світлові прилади, а лампа лівої фари в режимі ближнього світла вийшла з ладу від потрапляння колеса до вибоїни за 100-150 м до місця зупинки його працівниками поліції, тому він не умисно їхав на автомобілі, у якого не горіла лампа лівої фари у режимі ближнього світла у темну пору доби, а вказана несправність виникла не із залежних від нього причин, і тому позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України. Виходячи з практики причинного зв`язку технічних несправностей з наступними наслідками, правилами вони розділені на три категорії залежно від аварійності. Якщо несправності, перелічені в пункті 31.4 Правил виявлені до початку руху транспортного засобу, то його експлуатація забороняється. Відповідно до п. 31.5 Правил у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконання вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил дорожнього руху (крім несправностей, передбачених пунктом 31.6). Відповідно до п.п. «в» п. 9.9 Правил аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена на механічному транспортному засобі, що рухається з технічними несправностями, якщо такий рух не заборонено цими Правилами. Відповідно до п. 9.11 Правил якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар ззаду на транспортному засобі. Проте, відповідно до тверджень позивача, зазначених у позовній заяві, перед виїздом автомобіль перебував в повній технічній справності, а лампа лівої фари ближнього світла вийшла з ладу від потрапляння до вибоїни за 100-150 м до місця зупинки, тобто в дорозі. В такому випадку позивач зобов`язаний був вжити всіх можливих заходів, щоб усунути дану технічну несправність, а якщо це неможливо, то рухатися до місця стоянки або ремонту з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Натомість на момент коли автомобіль позивача був помічений працівниками поліції, останній уже рухався з непрацюючою лівою фарою ближнього світла та без увімкненої аварійної світлової сигналізації. Тобто, позивач, помітивши, що у його транспортному засобі не працює лампа лівої фари в режимі ближнього світла, легковажно розраховував на відвернення шкідливих наслідків своєї бездіяльності та міг так і прослідувати з технічною несправністю, якби не був зупинений працівниками поліції. Враховуючи все вищезазначене, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбачено ч. 1 ст. 121 КпАП України, оскільки повністю доведена об`єктивна та суб`єктивна сторона зазначеного правопорушення наявними у справі доказами. Оскаржувана постанова в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КпАП України, містить найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначено нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення, а також містить відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Під час винесення постанови про адміністративне правопорушення відбувалася відео фіксація на портативний відеореєстратор ВК-1023, інформація про використання портативного відеореєстратора зазначена в постанові. Факт вчинення правопорушення зафіксований на відеозаписі з портативного відеореєстратора ВК-1023 (відеозапис № 20210828073949001042 час 20:49:00). На відеозаписі № 20210828073949001042 чітко видно, що у транспортному засобі позивача наявна технічна несправність, а саме, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, тобто відеозапис з нагрудної камери містить підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення. Щодо тверджень позивача, що технічну несправність було усунуто під час винесення поліцейським Гордійчуком А.В. постанови, проте це не було взято до уваги працівником поліції, то належить зазначити, що позивач у своїй позовній заяві визнав факт керування ним транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, оскільки зазначив, що лампа лівої фари в режимі ближнього світла фар вийшла з ладу від потрапляння колеса до вибоїни; і по-друге, згідно з ч. 1 ст. 121 КпАП України відповідальність передбачено за керування транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), тобто у даному випадку закінчений склад правопорушення настає з того моменту коли особа рухалась з технічною несправністю, передбаченою п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху, з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби (правова позиція Верховного суду, викладена в постанові №177/213/17 від 18.10.2019). Позивачем на підтвердження того, що він, керуючи транспортним засобом «VOLVO FH 13.460» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався без технічної несправності, а саме, з працюючою лівою фарою у режимі ближнього світла фар, не надано суду жодних доказів. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O’Halloran and Francis v. the United Kingdom»: «будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки».

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав і пояснив, що йому не відомо, чи в автомобілі під його керуванням на час руху горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла, але оскільки поліцейський стверджував, що лампа не світила, то він з цим погодився, висловивши певне пропущення про її несправність внаслідок вибоїни на дорозі, і вирішив при поліцейському перевірити справність лампи, викрутивши її і вкрутивши на те ж місце, і в результаті виявилося, що лампа є справною та світить, однак поліцейський застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу. Відповідачем не надано доказів, що лампа лівої фари в режимі ближнього світла на час руху транспортного засобу не світила, а він погодився з цими обставинами через твердження про це поліцейського.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в Рівненській області та відповідач інспектор Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Гордійчук А.В. у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомили.

Заслухавши пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 26 серпня 2021 року інспектором 1 батальйону 5 роти Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Гордійчуком А.В. було винесено постанову серії ЕАО № 4690115 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Як вбачається із змісту зазначеної постанови, водій ОСОБА_1 26 серпня 2021 року о 20 год. 53 хв. у м. Сарни на вул. Белгородська, 70 керував транспортним засобом марки «Volvo FH 13.460», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що має технічні несправності, з якими відповідно до встановлених норм і правил експлуатація його забороняється, а саме, не горіла лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п. 31.4.3 «в» Правил дорожнього руху.

Пунктом 31.4.3. «в» Правил дорожнього руху передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

Частиною 1 ст. 121 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність для водіїв транспортних засобів за порушення правил керування транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наданого відповідачем відеозапису вбачається, що здійснення відеофіксації розпочалося о 20 год. 48 хв., а часом вчинення позивачем адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові зазначено 20 год. 53 хв.

Зазначений відеозапис, що наданий суду, не містить фіксації вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке на нього накладено адміністративне стягнення, а саме тієї обставини, що він рухався автомобілем з вказаною у постанові несправністю.

Твердження представника відповідача у відзиві про те, що факт вчинення правопорушення зафіксований на відеозаписі з портативного відеореєстратора, є безпідставними.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З копії наданого відповідачем відеозапису вбачається лиш те, що поліцейський повідомив позивачу про несправність лампи лівої фари в режимі ближнього світла, на що останній викрутив лампу і знову її вкрутив на те ж місце, та лампа була справна.

На відеозаписі відсутні відомості про керування ОСОБА_1 транспортним засобом з технічною несправністю, а саме, що під час руху автомобіля не світила лампа лівої фари в режимі ближнього світла в темну пору доби.

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 , коли до його автомобіля підійшов поліцейский, то світло фар він в салоні авто вимкнув, також під час спілкування він припустив з урахуванням тверджень поліцейського, що можливо не світила лампа під час руху автомобіля, а також висловив припущення і про те, що це могло б статися через вибоїни на дорозі, однак чи дійсно мало місце порушення Правил дорожнього руху, про яке зазначено у постанові, йому не відомо, адже після перевірки лампи в автомобілі шляхом викручування її та повернення на те ж місце, лампа була справною.

Сама по собі копія постанови у справі про адміністративне правопорушення, що надана позивачем, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення останнім адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).

Візуальне спостереження за станом дотримання, норм, стандартів, правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, працівниками Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки відповідачем не доведено належними та достатніми доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, тому оскаржувану постанову, в якій не зазначено доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху і не надано таких доказів суду, належить скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. закрити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов задоволено повністю, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 454 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Гордійчука Анатолія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАО № 4690115 від 26 серпня 2021 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121 КпАП України у виді штрафу в розмірі 340 гривень та провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КпАП України закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, ЄДРПОУ – 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається через Камінь-Каширський районний суд Волинської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий:О. В. Антонюк