Рішення № 100015731, 30.09.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/629/21

Провадження № 2/156/368/21

Рядок статзвіту № 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Федечко М. О.,

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши при підготовчому відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 156/629/21 за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ :

Представник позивача Білецька І.М. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Павлівської сільської ради про визнання за позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. При житті, 16 грудня 1997 року ОСОБА_2 склав заповіти за № 73 та № 74 за якими, житловий будинок, все належне йому майно та сертифікат на право на земельну частку (пай) заповів внукові ОСОБА_2 . Після його смерті позивач прийняв спадщину шляхом спільного проживання разом із спадкодавцем за однією адресою.

Звернувшись до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області Кононенко Л.С. з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, а саме, житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 , позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, позивач змушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, однак від його представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю.

Представник Павлівської сільської ради в підготовче судове засідання не з`явився, однак від нього надійшла заява про проведення судового засідання у його відсутність та не заперечує щодо задоволення позовних вимог.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно доч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

У разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 206 ЦПК України). Визнання відповідачем та представником відповідача пред`явленого позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає визнання ними позову у даній справі.

Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, іхніх преставників.

Відповідно до ст. 346 ЦК України смерть власника є однією з підстав припинення права власності.

З матеріалів справи, а саме, виписки з погосподарської книги № 3 за 2021 рік Павлівської сільської ради, по особовому рахунку НОМЕР_1 житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а.с.17). Вказане також підтверджується копією погосподарської книги за 1991-1995 роки (а.с.21).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 а.с.12). При житті, 16 грудня 1997 року ОСОБА_2 склав два заповіти за № № 73,74 за якими, нажений йому житловий будинок та все належне йому майно, належний на праві особистої власності сертифікат на право на земельну частку (пай) заповів внукові - позивачу ОСОБА_1 (а.с.14-15).

Згідно довідки центру надання адміністративних послуг Павлівської сільської ради від 07 липня 2021 року № 97 за ОСОБА_2 значиться житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 в якому він проживав та був зареєстрований до смерті. Пережилого подружжя немає. ОСОБА_1 на день смерті діда був зареєстрований в АДРЕСА_1 . (а.с.18). Той факт, що спадкоємець ОСОБА_1 проживав та був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем ОСОБА_2 стверджується довідкою про склад сім`ї та копією будинкової книги (а.с. 19-20, 22-23). Дружина померлого ОСОБА_2 – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.13).

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) Іваничівської державної нотаріальної контори, спадкові справи на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не заводились.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року№24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56,Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.

Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05.08.1992, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із ст.ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Право на заповіт здійснюється особисто.

На даний час позивач звернувся до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини, однак йому відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що на момент відкриття спадщини спадкодавцю ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за вище вказаною адресою, а тому суд приходить до висновку, що право власності на нього переходить до позивача ОСОБА_1 як спадкоємця за заповітом і за ним необхідно визнати право власності на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, адже матеріалами справи встановлено, що позивач набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями шляхом спадкування.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, ч. 3 ст. 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 392, 1233, 1235, 1268 ЦК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_3 ), мешканця АДРЕСА_1 до Павлівської сільської ради, код ЄДРПОУ 04333342, місцезнаходження вул. Незалежності, 12 с. Павлівка Іваничівського району (Володимир-Волинського району) Волинської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Федечко