Ухвала суду № 100015618, 30.09.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

30.09.2021 Справа №607/17402/21

місто Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О. Я., ознайомившись із заявою адвоката Бурка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про захист прав споживачів, визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації та визнання зобов`язань припиненими,

В С Т А Н О В И Л А:

29 вересня 2021 року адвокат Бурко О. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову разом із подання позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі – ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») про захист прав споживачів, визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації та визнання зобов`язань припиненими.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову адвокат Бурко О. В. зазначив, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Мелиха А. І. знаходиться виконавчий лист, виданий Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/13854/15-ц 27 жовтня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №231/08/26-CLN від 21 липня 2008 року в розмірі 15 107, 05 доларів США, заборгованості по поверненню кредитних коштів; 3 842, 13 доларів США заборгованості по процентах, а також 75 921, 95 грн - пеня за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках, тобто виконавчий документ, виданий за рішенням суду, що розглядав дані правовідносини та приймав рішення по спору.

В результаті відступлення прав вимоги первісним кредитором у зобов`язанні за кредитним договором №231/08/26-CLN від 21 липня 2008 року, укладеним між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , новим кредитором у вказаному зобов`язанні стало TOB «Інвестохіллс Веста». Одночасно, згідно Вимоги про усунення порушень основного зобов`язання від 06 травня 2020 року, котра надійшла ОСОБА_1 поштою, TOB «ФК «Інвестохіллс Веста» є новим іпотекодержателем і вимагає повернення боргу у розмірі 749 986,94 грн, в іншому випадку він виявив намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

23 вересня 2021 року закінчився строк дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, введений в дію Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року № 1304-VII, відтак, на іпотечне майно може бути звернено стягнення в порядку виконання Приватним виконавцем судового рішення шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів, або за ініціативи самого кредитора в позасудовий спосіб (в порядку ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку»), ще до винесення рішення по даній справі.

Заявник вважає, що іпотекодержатель розпочав процедуру позасудового стягнення предмета іпотеки відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Відтак, очевидною є загроза подальшого відчуження спірної нерухомості після її реєстрації за відповідачем, оскільки право кредитора, а відтак і право на таку реєстрацію є предметом спору у цій справі і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в майбутньому виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог.

Таким чином, у випадку задоволення позову для ефективного захисту та відновлення своїх прав, ОСОБА_1 доведеться звертатись до суду з новими позовами: про поворот виконання, скасування реєстрації права власності на предмет іпотеки або про витребування майна з чужого незаконного володіння в порядку ст. 388 ЦК України (залежно від ситуації), що матиме наслідком додаткові витрати на судовий збір та правничу допомогу, та створить додаткові ризики та труднощі при поверненні цього майна, пов`язані з особою добросовісного набувача: адже згідно ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Окрім цього, заявник покликається на те, що в Україні мають місце непоодинокі випадки зловживання іпотекодержателями своїми правами, котрі під час дії прямої заборони закону здійснюють перереєстрацію іпотечного майна за собою в позасудовий спосіб, а також застосування банками схем, що утруднюють відновлення порушеного права власності позичальників.

З огляду на зазначене, адвокат Бурко О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 просив суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони вчиняти реєстраційні дії всім суб`єктам державної реєстрації включаючи державних реєстраторів структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, виконавчих органів сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, нотаріусам та акредитованим суб`єктам державної реєстрації, державним і приватним виконавцям щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 93,1 м.кв., житловою площею 61,3 м.кв., що розташований на земельній ділянці, котра підлягає приватизації в АДРЕСА_1 , та належить по 1/7 частки на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно Свідоцтв на право власності на нерухоме майно, виданих Чернелів-Руською сільською радою 25 червня 2008 року на підставі рішення виконкому сільської ради від 29 травня 2008 року №35, та зареєстрованих в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 червня 2008 року за реєстраційним номером 23763625, номер запису 196 в книзі №4, згідно з витягами про реєстрацію прав на нерухоме майно, виданих Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної Інвентаризації 25 червня 2008 року, номери витягів 19318191, 19318235, 19318282, 19318325, 19318361, 19318408, 19317993;

зупинити стягнення за виконавчим листом № 607/13854/15-ц, виданим 27 жовтня 2016 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (м. Київ, бульвар Верховної ради, 7, ЄДРПОУ 21574573) заборгованості за кредитним договором №231/08/26 CLNv від 21 липня 2008 року в розмірі 15107,05 доларів США заборгованість по поверненню кредитних коштів; 3842,13 доларів США заборгованість по процентам, а також 75 921,95 грн пеня за прострочену заборгованість по кредиту та відсотках.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь–якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

В силу ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття таких заходів призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Ініціюючи забезпечення позову, заявник у заяві не обґрунтував в чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду у справі з огляду на те, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 93,1 м.кв., житловою площею 61,3 м.кв., що розташований на земельній ділянці, котра підлягає приватизації в АДРЕСА_1 , не є предметом даного позову і був переданий в іпотеку за згодою іпотекодавців ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а отже, іпотекодавці усвідомлювали ризики та можливість реалізації предмета іпотеки, в тому числі в позасудовому порядку на підставі застереження договору іпотеки.

Таким чином, заборона вчиняти реєстраційні дії щодо житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 93,1 м.кв., житловою площею 61,3 м.кв., що розташований на земельній ділянці, котра підлягає приватизації в АДРЕСА_1 порушує права стягувача та позбавляє його можливості отримати узгоджену гарантію забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором та розраховувати на можливість погашення заборгованості за рахунок предмета іпотеки.

Жодних доказів на підтвердження існування очевидного та об`єктивного характеру загрози порушення прав позивача суду не надано, а сам зміст заяви зводиться до відображення припущень заявника. Суд звертає увагу на те, що виконавче провадження № 63145954 відкрито 25 вересня 2020 року, про що приватним виконавцем Мелихом А. І винесено постанову. Тобто, за заявою ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» приватний виконавець розпочав примусове виконання виконавчого листа № 607/13854/15-ц від 27 жовтня 2016 року, докази про те, що вказаний документ оскаржується боржником у судовому порядку при матеріалах заяви відсутні, що виключає зупинення стягнення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Обов`язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до положень статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.

Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що права ОСОБА_1 можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надано підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду. При цьому, заявлені вимоги у заяві про забезпечення позову є неспівмірними з позовним вимогами, адже суд не може обмежувати гарантії стягувача щодо виконання судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Статтями 284-288 ЦПК України передбачено порядок перегляду, скасування та оскарження заочного рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що заявник не скористалась своїм правом на перегляд чи оскарження рішення суду, воно набрало законної сили та виконується у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

З наданих заявником документів слідує, що у рамках виконавчого провадження приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № 63145954 постановою про відкриття виконавчого провадження від 25 вересня 2020 року.

Пунктом 3 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті №1381-IX від 14 квітня 2021 року, який набув чинності 23 квітня 2021 року, передбачено, що упродовж строку, передбаченого цим Законом для подання заяви про проведення відповідно до пункту 7 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризації, та упродовж 60 днів після закінчення зазначеного строку забороняється: примусове звернення стягнення (відчуження без згоди власника) на предмет іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації; набуття іпотекодержателем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі у власність предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації; продаж іпотекодержателем третій особі на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі предмета іпотеки, що є забезпеченням виконання зобов`язань, які підлягають реструктуризації на підставі заяви про проведення реструктуризації.

Тобто, законодавець сам передбачив вищевказані гарантії для іпотекодавців, які мають встановлений строк.

Разом з тим, заявником не надано суду доказів, які б підвереджували, що приватний виконавець має намір або здійснює примусове звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 93,1 м.кв., житловою площею 61,3 м.кв., що розташований на земельній ділянці, котра підлягає приватизації в АДРЕСА_1 , та належить по 1/7 частки на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 згідно Свідоцтв на право власності на нерухоме майно, виданих Чернелів-Руською сільською радою 25 червня 2008 року на підставі рішення виконкому сільської ради від 29 травня 2008 року №35, та зареєстрованих в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 червня 2008 року за реєстраційним номером 23763625, номер запису 196 в книзі №4, згідно з витягами про реєстрацію прав на нерухоме майно, виданих Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної Інвентаризації 25 червня 2008 року, номери витягів 19318191, 19318235, 19318282, 19318325, 19318361, 19318408, 19317993, оскільки, в матеріалах справи відсутня постанова про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а постанова приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження винесена на виконання вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» та з метою виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/13854/15–ц.

На переконання суду, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися для зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», адже дані про те, що виконавчий документ оскаржується боржником у судовому порядку відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав для застосування вказаних заходів забезпечення позову, а також не надано належних і достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 149–153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

П О С Т А Н О В И Л А :

У задоволенні заяви адвоката Бурка Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про захист прав споживачів, визнання реструктуризації проведеною, визначення розміру заборгованості за зобов`язанням після реструктуризації та визнання зобов`язань припиненими – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська