Рішення № 100014614, 29.03.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/9596/20

2/310/992/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2021 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Борисенко Д.О., розглянувши у відкритому судовому позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ «СОС КРЕДИТ» про визнання договору позики недійсним, у якому зазначила, що між нею та ТОВ «СОС КРЕДИТ» укладено договір, відповідно до якого нею було отримано позику. Ознайомившись зі змістом договору вважає його недійсним, оскільки він не був нею підписаний. Відповідачем письмово не надано всю необхідну інформацію щодо умов договору, відповідач скористався тим, що їй бракувало знань, необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і ввів її в оману при отриманні кредитних послуг. ТОВ «СОС КРЕДИТ» порушено п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» та визначено непропорційно велику суму компенсації за невиконання зобов`язань за договором, що є несправедливою умовою. Порядок акцептування пропозиції відповідачем не відповідає положенням абзацу 3 ч.6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію», договір про надання позики, укладений між нею та відповідачем є таким, що не прирівнюється до договору, укладеному в письмовій формі. Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту, укладений між нею та відповідачем містить ознаки кредитного договору. В оспорюваному договорі не вказана ціна та сукупна вартість кредиту. Просила визнати договір, укладений між нею та ТОВ «СОС КРЕДИТ» недійсним.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 04.01.2021 відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «СОС КРЕДИТ» про визнання договору позики недійсним.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив, що 21.05.2019 між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №8332755 на суму 5000,00 грн. зі сплатою процентів строком на 10 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивач, що засвідчує факт укладення кредитного договору в формі електронного документу. Посилаючись на ч.5 ст.3, ст.6 ЗУ «Про електронну комерцію», представник зазначив, що умовами договору №8332755 від 21.05.2019 передбачено, що договір вчинено в електронній формі та підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Крім того, процедура оформлення договору про надання фінансового кредиту на сайті TOB «СОС КРЕДИТ» передбачає спочатку подачу клієнтом заявки про видачу коштів, у якій він вказує суму та кількість днів, на яку він хоче оформити договір. Після погодження товариством видачу кредиту клієнт за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (який отримує за допомогою смс-повідомлення відправленого на номер, який вказує при реєстрації на сайті), підписує заяву-приєднання до договору (оферти) про надання фінансового кредиту (далі-заява-приєднання), у якій передбачено те, що клієнт ознайомився з договором про надання фінансового кредиту, внутрішніми правилами надання ТОВ «СОС Кредит» коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, паспортом кредиту, згодою на обробку персональних даних та іншими нормативними документами та правовими актами, що регулюють порядок надання послуг товариством. Оскільки позивач підписав заяву - приєднання, то він повністю погодився з усіма умовами договору про надання фінансового кредиту. Стосовно посилань позивача на її юридичну необізнаність, у зв`язку з якою вона не змогла детально ознайомитися з умовами надання кредиту та підписала договір, сподіваючись на добросовісність та професійність працівників відповідача, представник ТОВ «СОС Кредит» зазначає, що час на заповнення заявки та оформлення кредитного договору на сайті товариства не обмежений, шрифт договору середнього розміру і є повністю читабельним також так, як договір в електронній формі, тому позивач мала змогу збільшити зображення та більш детально ознайомитися з усіма документами, які їй надавалися для оформлення кредиту. Текст договору написаний в простій та доступній формі, що дозволяє без додаткових знань в галузі права зрозуміти всю суть договору та доданих до нього документів. Також, договір, який укладено з позивачем, сформовано з дотриманням всіх вимог та відповідальністю чинному законодавству України, у договорі про надання фінансового кредиту в п.3.1.1 вказано графік з повним розрахунком відсотків за кожен день користування кредитом. Крім того, позивачем було укладено п`ять додаткових угод до договору про надання фінансового кредиту в зв`язку з чим дію договору було продовжено. Примірник договору, який був укладений з позивачем та ТОВ «СОС Кредит», вона мала змогу роздрукувати зайшовши до свого особистого кабінету на сайті http://soscredit.ua/uk/. У відзиві представник відповідача зазначив, що умовами кредиту № 8332755 та відомостями з графіку розрахунків, що були підписані позивачем, підтверджується факт надання позичальнику кредиту строком на десять календарних днів з огляду на що обсяг його кредитного зобов`язання підлягав обрахуванню і зазначенню в договорі саме виходячи з такого строку користування кредитними коштами, а не зі строку в один рік. Так, за 18 днів користування кредитом, із застосуванням передбаченої договором відсоткової ставки, сукупний обсяг кредитування становив 5625,00 грн., про що позичальнику було доведено до відома шляхом зазначення даної суми в графіку розрахунку. Представник ТОВ «СОС Кредит» просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у задоволенні позову просив відмовити.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч.1 ст.5, ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документаз накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 626 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 205, 207 ЦК України, визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку; використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідно до ст.640 ЦК договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно зі ст. 642 ЦК відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним порядком дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з метою акцепту оферти та укладання електронного договору передбачено чіткий алгоритм дій. Так, споживач спочатку за допомогою вбудованого калькулятора вибирає бажану суму грошових коштів, строк кредитування, при цьому зазначаються відсотки за користуванням кредитом. Потім позичальником подається заявка на кредит та підтверджуються введені дані за допомогою смс-коду підтвердження. Після погодження товариством заявки позичальник ознайомлюється з текстом угоди (індивідуальна частину договору з позичальником) та у разі згоди з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у кредит підписує за допомогою персонального одноразового ідентифікатора. У разі згоди з офертою позичальнику повідомляється про можливість повторної подачі заявки на кредит та змін умов договору. У разі згоди з офертою у поле «так» вводиться одноразовий ідентифікатор, що одночасно є підписанням договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. Після цього позичальнику перераховуються гроші.

У заявці-анкеті для отримання кредиту зазначено, що позичальниця ознайомилася та погодилася з кредитним договором, умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті відповідача (а.с. 26).

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо укладання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему відповідача можливе за допомогою електронного цифрового підпису позивача електронним підписом одноразового ідентифікатора.

Так, у внутрішніх правилах надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СОС КРЕДИТ», які є складовою кредитного договору, зазначено повну процедуру реєстрації клієнта у системі із обов`язковим зазначенням реквізитів платіжної картки та обов`язковим підтвердження використання клієнтом цієї платіжної картки у платіжному фреймі, про що клієнтом особисто зазначається в особовому кабінеті на сайті фінансової установи, що можливо лише після проходження всієї процедури реєстрації з використанням електронному підпису одноразовим ідентифікатором та перевіркою персональних даних фінансовою установою, наданих заявником, у тому числі і платіжні картки, заявлені у заявці, на які фінансова установа перераховує кредитні кошти у разі схвалення заявки клієнта та підписання договору (п.п.2.4.1-2.4.9 внутрішніх правил), що також узгоджується і з розділом правил щодо формування та подачі заявки (п.п.2.5.1-2.5.8.5 Внутрішніх правил).

(а.с. 50-62).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641,644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

За договором №8332755 від 21.05.2019 товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 5000,00 грн. З оплатою по спадній процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку в п.3.1.1, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти. Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит до 31.05.2019 року шляхом зарахування відповідної суми на поточний рахунок товариства, зазначений у п.14 договору. Пунктом 3.1.1 містить графік процентів за кожен день користування кредитом. Розділом 5 договору визначена сукупна вартість кредиту та детальний розпис сукупної вартості кредиту, порядок нарахування та сплати процентів за кредитом. Договором визначені права та обов`язки сторін (розділ 7), відповідальність сторін (розділ 9), інші умови характерні для правовідносин між сторонами (а.с. 27-31).

Зі змісту оскаржуваного кредитного договору №8332755 від 21.05.2019 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальниця ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що позивач електронним підписом з одноразовим ідентифікатором підписав додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019, у якому сторони погодили графік погашення боргу (а.с. 31-32), паспорт кредиту (а.с. 32-34).

Проте, між ТОВ «СОС Кредит» та ОСОБА_1 були укладені наступні додаткові угоди, зі змісту яких встановлено, що до п.3.1.1 договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019 були внесені зміни, а саме додано графіки погашення боргу, які продовжували дію Договору та нарахування відсотків, що були продовженням графіку основного Договру та додаткових угод у разі їх існування, а саме:

- 30.05.2021 - додаткова угода № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019(а.с. 35-37);

- 15.06.2021 - додаткова угода № 2 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019(а.с. 38-40);

- 30.06.2021 - додаткова угода № 2 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019; (а.с. 41-43)

- 15.07.2021 - додаткова угода № 4 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019(а.с. 44-46);

- 01.08.2021 - додаткова угода № 5 до договору про надання фінансового кредиту № 8332755 від 21.05.2019(а.с. 47-49).

Перелічені вище додаткові угоди були також підписані електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Підписанням електронним підписом з одноразовим ідентифікатором заяви-анкети до додаткової угоди № 1 від 30.05.2019 (а.с. 34-35), заяви-анкети до додаткової угоди № 2 від 15.06.2019 (а.с. 37-38), заяви-анкети до додаткової угоди № 3 від 30.06.2019 (а.с. 40-41), заяви-анкети до додаткової угоди № 4 від 15.07.2019 (а.с. 43-44), заяви-анкети до додаткової угоди № 5 від 01.08.2019 (а.с. 46-47) позивач засвідчила, у тому числі, що ознайомилася та погодилася з додатковою угодою, повною та беззаперечною згодою з умовами договору та додаткової угоди, та іншими документами та нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність товариства, вільне волевиявлення укласти та виконувати в цілому додаткову угоду, відповідно до її умов, визначених на веб-сайті товариства в особистому кабінеті клієнтом шляхом приєднання до неї в повному обсязі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З наданого відповідачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням заявки-анкети позичальниця підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину в електронному варіанті та з електронним підписом. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Тому укладення кредитного договору відповідало внутрішній волі позивача, а твердження позивачки стосовно того, що вона не підписувала кредитний договір є неспроможними. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи позовної заяви у цій частині.

Також суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 8332755 від 21.05.2019 вимогам законодавства та про несправедливість його умов, без їх доведення в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, і спростовуються самим змістом договору. Доводи позивачки про несправедливість та невідповідність закону умов укладеного між сторонами кредитного договору не доведені, сам кредитний договір містить всі істотні умови характерні для такого виду договорів, саме позичальниця за допомогою електронного підпису погодилася з такою редакцією договору.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачкою таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають,

Керуючись ст.ст. 12,78,81,141,259,263-265,273,354-355 ЦПК України ст.ст. 203 - 205,207,215,509,626-628,638 - 640,1054 ЦК України, Законом України «Про електрону комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «СОС КРЕДИТ» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39487128, вул. Почайнинська, буд. 23, м. Київ, 04070) про визнання договору позики недійсним відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя