Вирок № 100014358, 30.09.2021, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1396/20

Номер провадження 1-кп/305/201/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судових засідань Найман Т.В., Вербещука В.А., Біроваш О.О.

з участю прокурорів Юсипа С.В., Ластовичака В.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Бабича Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке 07.06.2020 внесено до ЄРДР за номером 12020070140000402 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, несудимого, військовозобов`язаного,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 , 06.06.2020, близько 18 години 40 хвилин, в смт. Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, на території між 305 та 306 прикордонними знаками, ділянки відповідальності відділу прикордонної служби «Ділове» Мукачівського прикордонного загону, діючи умисно, з метою незаконного переправлення через державний кордон України двох осіб – громадян Туреччини ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 , доставив їх за допомогою рейсового автобусу до правого берегу річки Тиса, по якій проходить державний кордон із ОСОБА_5 , де скерував на переправлення через річку. Після цього громадянин Туреччини ОСОБА_4 , перетнувши державний кордон України, переправився на лівий берег річки Тиса, тобто на територію Румунії, а громадянин Туреччини ОСОБА_2 , перетнувши державний кордон України, не зумів переправитись на лівий берег річки через значну ширину та глибину водного потоку і відсутність належних навичок у плаванні, тим самим будучи під реальною загрозою загибелі, та повернувся на територію України, де був затриманий працівниками Державної прикордонної служби України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою повністю визнав та показав суду наступне. Він був у місті Львові, у своєї дівчини. Там, у клубі, познайомився із людьми, які спитали чи він близько живе до Румунії, потрібно відправити людей за кордон. На це він погодився. Подія відбувалася у червні, людей було двоє, якої національності він не знає. До ОСОБА_6 їхали на таксі, яке оплатили замовники. З ОСОБА_6 до ОСОБА_7 їхали на автобусі. У Бичкові він показав їм лиш дорогу і все. У вчиненому щиро розкаюється, просить суворо його не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Суд вважає винуватість ОСОБА_1 доведеною повністю, його дії судом кваліфікуються за ч.2 ст.332 КК України – як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, вчинене способом, небезпечним для життя особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, вчинене щодо декількох осіб.

Окрім наведеного, за ініціативою прокурора у кримінальному провадженні в судовому засіданні досліджено письмові докази, які характеризують особистість обвинуваченого ОСОБА_1 .

Так, з досудової доповіді, складеної психологом Рахівського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Закарпатській області Сметанюк О.А., стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , вбачається, що згідно зібраної інформації на обвинуваченого, його способу життя, історії правопорушень, а також середньої оцінки ризику ймовірного вчинення повторного правопорушення, його виправлення можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих громадян. На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.

У досудовій доповіді також зазначено, що у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов`язків соціального спрямування.

Згідно довідок КНП «Рахівська районна лікарня» Рахівської районної ради ОСОБА_1 на спеціальних обліках не перебуває.

Згідно довідки Рахівської міської ради від 06.08.2020 №2250 сім`я ОСОБА_1 складається з наступних осіб: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (сестра), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (сестра), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (сестра), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (брат).

З характеристики ОСОБА_1 , виданої Рахівською міською радою вбачається, що він є постійним мешканцем м. Рахів. Має середню освіту, є сезонним працівником, не одружений та проживає разом з батьком. Скарг з боку сусідів стосовно ОСОБА_1 не надходило. У громадському житті міста участі не приймає. Депутатом міської ради не являється.

Згідно вимоги СІТ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

За наслідками судового розгляду, суд, у порядку ст.66 КК України, визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_1 щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Таким чином, при призначенні виду, міри покарання та можливості застосування до ОСОБА_1 положень ст.75 КК України, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, враховує тяжкість вчиненого злочину, віднесеного законом до категорії тяжких злочинів, а також спосіб його вчинення, який є небезпечним для життя особи, не перебування ОСОБА_1 на обліку у наркологічному, психіатричному та фтизіатричному кабінетах Рахівської районної лікарні, те, що він повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому. Окрім цього, обвинувачений позитивно характеризується за місцем свого проживання та є молодим за віком.

У ході судових дебатів захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Бабич Р.В. просив звільнити обвинуваченого від відбуття основного покарання з іспитовим строком, оскільки він позитивно характеризується по місцю проживання, повністю визнав свою вину, у вчиненому щиро розкаявся, проживає зі співмешканкою, яка являється вагітною.

Проте з такою позицією сторони захисту суд не може погодитись, оскільки будь-яких підтверджуючих документів про те, що обвинувачений ОСОБА_1 , проживає у фактичному шлюбі з співмешканкою, яка перебуває у стані вагітності. При цьому, на переконання суду визнання обвинуваченим своєї вини та його щире каяття не може бути вирішальним при вирішенні питання щодо можливості застосування до обвинуваченого покарання не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

Окрім наведеного, суд також не приймає до уваги досудову доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно якої його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, з огляду на наступне.

Як вбачається з вказаної досудової доповіді участі у її складенні ОСОБА_1 не приймав, тобто така складалася лише на підставі інформації, що надана уповноваженими особами.

При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив умисний тяжкий злочин стосовно двох осіб, способом який є небезпечним для життя цих осіб.

Отже, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції у мінімальному розмірі, яка передбачена ч.2 ст.332 КК України у виді позбавлення волі, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч.2 ст.65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та способу його вчинення, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особиє достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

У ході досудового розслідування, 01.09.2020, слідчим суддею стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. На даний час строк дії запобіжного заходу закінчився. Клопотань про обрання такого в ході судового розгляду не надходило.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 369, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання призначеного ОСОБА_1 , рахувати з моменту звернення цього вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча: М.О. Марусяк