Рішення № 10001312, 10.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.06.10 р.                     Справа № 15/125                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ксенко” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 32183357)

до відповідача Головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02012556)

про стягнення основного боргу за договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. в сумі 746000,00 грн., інфляції в сумі 32479,38 грн., 3% річних у розмірі 8767,33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Пефтібай О.Г. за довіреністю б/н від 20.05.2010 р.

від відповідача: Ларіна Н.Ю. за довіреністю від 16.02.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ксенко” м. Донецьк до Головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації про стягнення основного боргу за договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. в сумі 746000,00 грн., інфляції в сумі 32479,38 грн., 3% річних у розмірі 8767,33 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/125, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 р. сторони уклали договір № 31–2009/2, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити на умовах DDP – Обласна база спеціального медичного постачання (Інкотермс 2000), медичне обладнання, а замовник (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити вказане обладнання, яке закуповується за кошти державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за бюджетною програмою „Фінансування невідкладних заходів, спрямованих на запобігання поширення інфекційних захворювань серед населення”, КПКВК 2301730, відповідно до специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід’ємною частиною.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник протягом 30 днів з дати постачання забезпечує доставку обладнання до одержувачів обладнання, що перелічені в додатку № 2 до договору, проводить пусконалагоджувальні роботи, введення в експлуатацію обладнання та навчання медичного персоналу методам роботи на поставленому обладнанні.

Згідно п.п. 3.1, 3.2 договору замовник здійснює оплату вартості обладнання, яке постачається згідно специфікації (додаток № 1 до договору) за фактом постачання, за цінами, що вказані в накладній. Ціни, які вказані в накладній, є узгодженими між сторонами та не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1 договору датою поставки товару вважається дата, яка зазначається у видатковій накладній в момент одержання обладнання замовником.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його представниками обох сторін та діяв до 28.12.2009 р.

До спірного договору сторони підписали додаток № 1 – специфікацію, якою передбачили найменування, виробника, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість товару; а також додаток № 2 – перелік одержувачів медичного обладнання. Крім того, до договору сторони уклали додаткову угоду № 1 від 24.12.2009 р. Спірний договір з додатками та додаткова угода до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

Відповідач надав позивачу заявки б/н від 24.12.2009 р. та 25.12.2009 р. на поставку медичного обладнання згідно договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно заявок замовника на виконання договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. ним було поставлено відповідачу медичне обладнання на загальну суму 746000,00 грн. за видатковими накладними: № РН–0000220 від 24.12.2009 р. на суму 296000,00 грн., № РН–0000232 від 28.12.2009 р. на суму 450000,00 грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписами представників позивача та відповідача в графах „Відвантажив” та „Отримав” та відбитками печаток; а також податковими накладними № 229 від 24.12.2009 р., № 240 від 28.12.2009 р., довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПН № 506464 від 24.12.2009 р., серії ЯПН № 506469 від 28.12.2009 р. Завірені копії вказаних документів додані до позову. Позивач провів пусконалагоджувальні роботи та ввів в експлуатацію спірне медичне обладнання, що підтверджується актами від 28.12.2009 р., від 30.12.2009 р., від 06.01.2010 р., від 07.01.2010 р., від 11.02.2010 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані в специфікації та заявках відповідача на поставку медичного обладнання згідно договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. В позовній заяві позивач вказував на здійснення поставок за спірними видатковими накладними саме за договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував, навпаки в заявках посилався на спірний договір № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар не оплатив.

Позивач направив відповідачу претензію № 08–10 від 15.02.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість за отриманий товар на суму 746000,00 грн.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію № 01/19–573 від 02.03.2010 р., в якій повністю визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем за договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. на суму 746000,00 грн. та вказав обставини, які стали причиною виникнення заборгованості. Крім того, відповідач у зв’язку з відсутністю коштів просив позивача продовжити строк погашення заборгованості до виділення з державного бюджету коштів на відповідні цілі. Завірена копія відповіді на претензію міститься в матеріалах справи.

Позивач надав відповідачу лист № 10–10 від 10.03.2010 р., в якому погодився на продовження строку погашення заборгованості за умови визначення конкретного строку здійснення оплати поставленого обладнання шляхом укладення додаткової угоди до договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. Завірена копія листа додана до позову.

У відповідь відповідач надав позивачу лист № 04/34–102 від 15.04.2010 р., в якому повідомив про неможливість укладення додаткової угоди з конкретним строком оплати до отримання відповіді від Міністерства охорони здоров’я України щодо можливості виділення коштів за рахунок державного бюджету на погашення заборгованості та строків їх отримання, про що позивач буде додатково повідомлений. Завірена копія листа міститься в матеріалах справи.

Станом на день подачі позову до суду відповідач заборгованість за отримане медичне обладнання не погасив, що підтверджується актом звірки розрахунків між сторонами станом на 02.06.2010 р., який в оригіналі представлений позивачем до суду. В акті зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно видаткових накладних № РН–0000220 від 24.12.2009 р., № РН–0000232 від 28.12.2009 р., складає 746000,00 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками, тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтверджує наявність грошового зобов’язання перед позивачем, але вказує на відсутність коштів на рахунку, що робить неможливим погашення вказаної заборгованості. При цьому відповідач проти стягнення інфляції та 3% річних заперечує. Такі заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, тому що не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Крім того, у відзиві відповідач клопотав про залучення до участі у справі в якості відповідача Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.

Статтею 24 ГПК України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та чинне законодавство суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про залучення іншого відповідача є необґрунтованим та не підлягає задоволенню на підставі того, що заборгованість за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, виникла за договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р., сторонами якого є ТОВ “Ксенко” та Головне управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації. Саме у Головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації як у покупця за спірним договором, а не у Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області виникло зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару. У зв’язку з неперерахуванням Головним управлінням Державного казначейства України в Донецькій області грошових коштів постачальнику на підставі платіжних доручень Головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації, останній має право звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, заподіяних вказаними діями державного органу, при наявності для цього достатніх підстав.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. передбачили здійснення оплати по факту поставки, тобто виходячи з дати підписання накладної. В даному випадку оплата по факту означає здійснення оплати в період після поставки. Тобто, за таких умов договору можливо точно визначити тільки початок періоду оплати – наступний день від дати отримання товару та підписання накладних, а ось кінець періоду оплати визначити неможливо, тому неможливо дійти висновку про прострочення строку оплати. Конкретний строк оплати у період після факту поставки сторони в договорі не визначили, тому в даному випадку для врегулювання спірних правовідносин застосуванню підлягає загальна правова норма, передбачена ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензія № 08–10 від 15.02.2010 р. є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, але належні докази з датою отримання її відповідачем в матеріалах справи відсутні. Рукописний запис на претензії із зазначенням номеру 01/19–573 та дати – 15.02.2010 р. не містить підпису посадової особи, тому не приймається судом до уваги як належний доказ отримання претензії відповідачем саме 15.02.2010 р. Тому суд вважає таким доказом дату відповіді № 01/19–573 від 02.03.2010 р. відповідача на вказану претензію. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана 02.03.2010 р., семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 03.03.2010 р. по 09.03.2010 р. включно, а вже з 10.03.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити товар в передбачений договором № 31–2009/2 від 11.12.2009 р. строк в сумі 746000,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляцію в розмірі 32479,38 грн. та 3% річні в сумі 8767,33 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому не приймається судом як належний доказ у даній справі.

За власними розрахунками суду сума 3% річних нараховується за період з 10.03.2010 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України) по 21.05.2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: 746000,00 грн. х 3% х 73 дні : 365 днів = 4476,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 8767,33 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4476,00 грн. В частині стягнення 3% річних на суму 8767,33 грн. – 4476,00 грн. = 4291,33 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За власними розрахунками суду сума інфляції нараховується за період з березня 2010 р. (початок прострочення виконання грошового зобов’язання згідно ст. 530 ЦК України) по квітень 2010 р. (кінець періоду прострочення, визначений самим позивачем) та складає: 746000,00 грн. х 100,6% = 750476,00 грн. – 746000,00 грн. = 4476,00 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 32479,38 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 4476,00 грн. В частині стягнення інфляції на суму 32479,38 грн. – 4476,00 грн. = 28003,38 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління охорони здоров’я Донецької обласної державної адміністрації (юридична адреса: 83105, м. Донецьк, бул. Пушкіна, 34; код ЄДРПОУ 02012556; рахунок 35210070001003 ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ксенко” (юридична адреса: 83058, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 37; фактична адреса: 83023, м. Донецьк, вул. Лабутенка, 8; код ЄДРПОУ 32183357; рахунок 26000037901900 у АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму 754952,00 грн. (а саме: основний борг на суму 746000,00 грн., інфляцію в сумі 4476,00 грн., 3% річні в розмірі 4476,00 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 7549,52 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,32 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних на суму 4291,33 грн., інфляції на суму 28003,38 грн.

У судовому засіданні 10.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя