Рішення № 10001291, 11.06.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.10 р.                     Справа № 15/101                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство “Інно-Дніпро” м. Дніпродзержинськ (код ЄДРПОУ 19436929)

до відповідача приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30479040)

про стягнення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. в сумі 1971457,70 грн., 3% річних у розмірі 7159,08 грн., пені в сумі 48921,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Оніщенко Є.В. за довіреністю б/н від 25.05.2010 р., Бухтіярова Н.М. за довіреністю б/н від 04.12.2009 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

від відповідача: Ручка І.М. за довіреністю № 2 від 11.01.2010 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 09.06.2010 р. до 11.06.2010 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство “Інно-Дніпро” м. Дніпродзержинськ до приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк про стягнення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. в сумі 1971457,70 грн., 3% річних у розмірі 7159,08 грн., пені в сумі 48921,51 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/101, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Позивач надав до суду клопотання вх. № 02-41/25300 від 10.06.2010 р., в якому просить суд розглянути справу без участі представника позивача. Таке клопотання суд задовольнив, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2006 р. сторони уклали договір № 4400001680 на закупку брухту та відходів чорних металів, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити, а покупець (відповідач) зобов’язався прийняти та оплатити брухт та відходи чорних металів у відповідності з ДСТУ 4121–2002 в порядку та на умовах, передбачених договором. Спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей. Крім того, до договору сторони підписали додаткову угоду № 1 від 16.09.2009 р., додаток № 1 до додаткової угоди № 1, додаткові угоди від 21.08.2009 р., від 15.09.2009 р., від 22.09.2009 р. Спірний договір, протокол розбіжностей та додаткові угоди до нього підписані сторонами та скріплені печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.05.2010 р.

В позовній заяві позивач посилається на те, що на виконання договору № 4400001680 від 08.12.2006 р. ним було поставлено, а відповідачем прийнято, але не оплачено товар на загальну суму 3415849,96 грн.

З додаткової угоди № 1 від 16.09.2009 р. до спірного договору вбачається наступне:

Оплата вартості поставленого до 01.09.2009 р. товару на суму 3415849,96 грн. здійснюється покупцем шляхом перерахування 15% від цієї суми, а саме в розмірі 512377,49 грн. до 31.10.2009 р., а залишкова сума 2903472,47 грн. перераховується покупцем щомісячно рівними частинами протягом 6 місяців, починаючи з листопада 2009 р. до повного погашення цієї суми згідно графіка платежів (додаток № 1 до цієї додаткової угоди). Покупець здійснює оплату щомісячних платежів за поставлений товар до останнього числа місяця, в якому здійснюється оплата згідно графіку платежів.

В додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 16.09.2009 р. до договору № 4400001680 від 08.12.2006 р. сторони погодили графік погашення заборгованості наступним чином: 512377,49 грн. – до 31.10.2009 р., 483912,08 грн. – до 30.11.2009 р., 483912,08 грн. – до 31.12.2009 р., 483912,08 грн. – до 31.01.2010 р., 483912,08 грн. – до 28.02.2010 р., 483912,08 грн. – до 31.03.2010 р., 483912,07 грн. – до 30.04.2010 р., всього 3415849,96 грн.

Таким чином, самим сторонами у вказаних умовах додаткової угоди та додатку до неї визначені наступні факти, що стосуються їх правовідносин за договором № 4400001680 від 08.12.2006 р.: позивачем (постачальником) було поставлено відповідачу (покупцю) товар за договором № 4400001680 від 08.12.2006 р. в період до 01.09.2009 р. на суму 3415849,96 грн.; відповідач вартість товару не оплатив, в результаті чого утворилася заборгованість на користь позивача на суму 3415849,96 грн.; вказану заборгованість відповідач зобов’язався сплачувати позивачу згідно графіку погашення заборгованості.

На виконання графіку погашення заборгованості відповідач оплатив на користь позивача грошові кошти на суму 512377,00 грн. – 22.10.2009 р., 483912,00 грн. – 04.12.2009 р., що підтверджується банківськими виписками від 22.10.2009 р., від 04.12.2009 р., завірені копії яких додані до позову. Призначенням платежу вказана оплата в рахунок погашення заборгованості за металобрухт згідно договору № 4400001680 від 08.12.2006 р.

Починаючи з грудня 2009 р. відповідач перестав здійснювати оплати отриманого товару за графіком погашення заборгованості, в результаті чого за розрахунком позивача станом на 01.04.2010 р. неоплаченою залишилася заборгованість, яка повинна була бути погашена за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р., на загальну суму 1935648,30 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 35 від 10.02.2010 р. з вимогою погасити заборгованість та сплатити пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання. Факт направлення даної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 9323 від 10.02.2010 р., описом вкладення до цінного листа від 10.02.2010 р., повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 16.02.2010 р. представнику відповідача. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідач надав до суду відзив № 32/5/юр від 06.05.2010 р. на позовну заяву, яким проти позовних вимог заперечує тим, що позивач не надав будь–яких доказів виконання ним умов договору № 4400001680 від 08.12.2006 р. та порушення відповідачем умов цього договору, на підставі чого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

11.05.2010 р. від позивача надійшли зміни до позовної заяви, де заявлено до стягнення з відповідача борг в сумі 2455369,80 грн., 3% річних у розмірі 7159,08 грн., пеню в сумі 48921,51 грн.

09.06.2010 р. позивач надав до суду заяву № 150 про залишення без розгляду заяви про збільшення позовних вимог та про розгляд по суті первісного позову.

За таких обставин суд не прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядає по суті вимоги позивача по первісній позовній заяві від 06.04.2010 р.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості згідно додаткової угоди № 1 від 16.09.2009 р. до договору № 4400001680 від 08.12.2006 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в додатковій угоді № 1 від 16.09.2009 р. до договору та додатку до неї передбачили конкретні строки погашення заборгованості в конкретному розмірі, тобто сторони погодили щомісячне погашення заборгованості рівними частинами до останнього числа місяця, в якому здійснюється оплата. Таким чином, останнім строком погашення заборгованості за спірний період є 31.03.2010 р., а вже з 01.04.2010 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання по погашенню боргу за березень 2010 р. Строк здійснення оплати та прострочення погашення заборгованості за грудень 2009 р., січень та лютий 2010 р. наступили раніше. Таким чином, строк здійснення платежів в рахунок погашення заборгованості згідно графіку за період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. включно наступив, крім того почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання погасити заборгованість в передбачений графіком до додаткової угоди № 1 від 16.09.2009 р. до договору № 4400001680 від 08.12.2006 р. строк в сумі 1935648,30 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі п. 4.1 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов’язання нарахував відповідачу пеню в сумі 48921,51 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно п. 4.1 договору у випадку прострочення платежу за поставлений товар на строк більш, ніж вказаний в п. 2.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент поставки товару.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніш 5 банківських днів від дати поставки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на 01.09.2009 р. вже існувала заборгованість, тобто строк оплати за товар згідно п. 2.2 договору для відповідача настав. Встановлений сторонами графік оплати підтверджує, що прострочення платежу перевищує строк, вказаний в п. 2.2 договору, тому є підстави для застосування пені. Але при цьому у розрахунках пені позивач правильно застосовує період прострочення оплати згідно графіку погашення заборгованості, тому як підписанням додаткової угоди № 1 та вказаного графіку сторони в добровільному порядку фактично встановили нові строки оплати вартості отриманого у період до 01.09.2009 р. товару.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію за період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. в сумі 35809,38 грн., 3% річних в розмірі 7159,08 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми пені та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 48921,51 грн., 3% річних в розмірі 7159,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку інфляції судом встановлено, що позивач безпідставно нараховує інфляцію за період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. на загальну суму 967824,16 грн., оскільки в період з 01.01.2010 р. по 01.02.2010 р. сума простроченої заборгованості фактично становила 483912,08 грн., і тільки з 01.02.2010 р. така сума склала 967824,16 грн. Таким чином розрахунок інфляції позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума інфляції за період з 01.01.2010 р. по 28.02.2010 р. складає: (483912,08 грн. х 101,8% – 483912,08 грн.) + (967824,16 грн. х 101,9% – 967824,16 грн.) = 8710,42 грн. + 18388,66 грн. = 27099,08 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляції в розмірі 35809,38 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 27099,08 грн. В частині стягнення інфляції на суму 35809,38 грн. – 27099,08 грн. = 8710,30 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

У зв’язку зі збільшенням розміру позовних вимог позивач здійснив доплату держмита за платіжним дорученням № 254 від 06.05.2010 р. на суму 4839,12 грн., оригінал якого міститься в матеріалах справи. На підставі заяви позивача від 09.06.2010 р. суд не прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та розглядав по суті первісно заявлені позовні вимоги. Таким чином переплата позивача щодо розміру держмита на суму 4839,12 грн. підлягає поверненню позивачу з бюджету в установленому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” (юридична адреса: 83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, б. 122; код ЄДРПОУ 30479040; рахунок 26008010788002 в ПАТ „Альфа–Банк” м. Київ, МФО 300346) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче інноваційне комерційне підприємство “Інно-Дніпро” (юридична адреса: 51925, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, Прохідний тупік, буд. 3, кв. 1; код ЄДРПОУ 19436929; рахунок 2600236192 в ВАТ „Український Професійний банк м. Дніпродзержинськ, МФО 300205) суму 2018827,97 грн. (а саме: основний борг на суму 1935648,30 грн., пеню в розмірі 48921,51 грн., інфляцію в сумі 27099,08грн., 3% річних в розмірі 7159,08 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 20188,28 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,99 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляції на суму 8710,30 грн.

У судовому засіданні 11.06.2010 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати позивачу довідку про повернення з державного бюджету надлишково сплаченої суми держмита у розмірі 4839,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя