Рішення № 100012120, 28.09.2021, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/325/21

Провадження № 2/945/579/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2021року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Жиган А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа Миколаївський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа Миколаївський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 25 березня 2008 року між позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір № 145Б-70, за яким позивач отримала у кредит грошові кошти у сумі 7400 грн. 23 березня 2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області було винесено заочне рішення по справі № 2-75/11 про стягнення з позивача боргу у сумі 5700 грн. 09 коп. на користь Відповідача. При зверненні до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу - Лактіонової С.А., 08 грудня 2020 року позивач дізналася про наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про арешт всього належного їй нерухомого майна. 13 вересня 2011 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції було відкрито примусове виконавче провадження № 28943173. В рамках даного виконавчого провадження було накладено арешт на все належне позивачу нерухоме майно, який було зареєстровано 28 вересня 2011 року, реєстраційний номер обтяження: 11656743. Разом з тим 26 лютого 2013 року вищезазначене виконавче провадження було завершено з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону, що діяв до 05 жовтня 2016 року (направлення виконавчого документу за належністю до іншого відділу ДВС згідно заяви боржника). Однак, дане виконавче провадження № 28943173 у Заводському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконанні не перебуває та не перебувало, згідно відповіді № 106121/107-36/11 від 15.12.2020 року. Проте, виконавче провадження № 38587265 про стягнення з позивача боргу в сумі 5700,09 грн. перебувало на виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 26 листопада 2015 року дане виконавче провадження було закінчено на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05 жовтня 2016 року) у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі. На теперішній час будь-яких відкритих виконавчих проваджень на виконанні у відділах державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) немає. Виконавче провадження № 28943173 від 13 вересня 2011 року, у рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно, знищено у зв`язку з закінченням терміну його зберігання. Кредитну заборгованість перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк"), згідно рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2011 року № 2-75/2011 погашено в повному обсязі в період з серпня 2013 по січень 2015 років. Таким чином, підстав для подальшого арешту майна, що належить позивачу на праві власності, на думку позивача не має. Разом з тим через накладений державним виконавцем арешт, позивач не може в повній мірі розпоряджатися цим майном, позивач просить суд зняти арешт та заборону відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивач в судове засідання не з`явилася при цьому подала заяву про розгляд справи без її участі,також зазначила,що позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про дату та час слухання справи був повідомлений вчасно; відзив не подавав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Миколаївський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився,подав заяву про розгляд справи без його участі.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307/16 - учасник справи, що повідомлявся за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, ухилявся від отримання судової повістки, тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області № 2-75/2011 від 23.03.2011 року задоволено позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 5700,09грн.судовий збір в розмірі 71 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 120грн.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 235937874 від 08.12.2020 року на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 28943173, виданої 13.09.2011року відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, внесено запис про арешт все нерухоме майно. Номер запису про обтяження:11656743. Відомості про реєстрацію в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,зареєстровано 28.09.2011 року 10:39:30 за № 11656743, реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України,54030,Миколаївська область, м.Миколаїв, вул. В.Морська,34/1.

Згідно з письмовою відповіддю Миколаївського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 14.12.2020року, наданою на звернення позивача,в провадженні Миколаївського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження за реєстровим номером в автоматизованій системі виконавчих проваджень 28943173 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області по справі № 2-75/11, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» грошових коштів у загальному розмірі 5700,09грн.в межах якого накладено арешт на нерухоме майно та завершено 26.02.2013 в порядку п.10 ч.І ст.49 Закону України «Про виконавче провадження»,надати більш вичерпну інформацію, копію постанови про відкриття виконавчого провадження та вирішити питання щодо зняття арештів з майна боржника не виявляється можливим, оскільки виконавче провадження знищено згідно з пунктом 1-2 Розділу 11 «Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, у зв`язку з закінченням терміну його зберігання.

Відповідно до листа Заводського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 15.12.2020 року № 106121/107-36/11 перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 станом на дату відповіді на виконанні не перебувають та не перебували.

Згідно листа Інгульського ВДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) № 10382 від 10.02.2021 року за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-75/2011 виданого 15.07.2011 року Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованості в розмірі 5700,09грн. 26.11.2015 року у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом,виконавче провадження закінчено на підставі п.8 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження»

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а відповідно до приписів ст.ст. 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду за припиненням дії, яка порушує таке право.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що встановлено частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном - частиною першою статті 317 ЦК України.

Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у здійсненні права власності, як вказано у частині другій статті 321 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Разом з тим, згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», надав роз`яснення, що відповідно до положень статей 391, 396 Цивільного кодексу України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

За частиною другою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Проте, відсутність на виконанні виконавчого провадження, оскільки воно було знищено, унеможливлює застосування норм Закону України «Про виконавче провадження» та, одночасно, надає позивачу можливість для цього звернення до суду за зняттям арешту на нерухоме майно на підставі частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до норм частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга ст. 78 ЦПК України). За положеннями статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У відповідності до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З огляду на зазначене, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, є такими, що ґрунтуються на законних вимогах, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. ст. 258, 259, 264, 265, 280 - 282 Цивільного процесуального кодексу України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа Миколаївський районний відділ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,паспорт серія НОМЕР_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 ), накладений у відповідності до постанови про накладення арешту на майно виконавчого провадження № 28943173 від 13.09.2011 року відділом державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 11656743, 28.09.2011року реєстратором: Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський