Ухвала суду № 100012019, 30.09.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/3047/21

провадження №2-с/489/89/21

УХВАЛА

про скасування судового наказу

30 вересня 2021 року м. Миколаїв

Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Коваленко І.В., який є головуючим у справі, ознайомившись з заявою боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу по справі №489/3047/21 (провадження №2-н/489/731/21) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за послугу з управління багатоквартирним будинком з боржника – ОСОБА_1 ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування вищевказаного судового наказу. Заяву мотивує тим, що жодного договору між ним та стягувачем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, в якому він проживає, не укладалось та послуг від стягувача він не отримував. Крім того, зазначив, що стягувачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт надання таких послуг.

Дослідивши заяву, додані до неї документи та справу №489/3047/21 (провадження №2-н/489/731/21), суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, 10.06.2021 Ленінським районним судом міста Миколаєва було винесено судовий наказ по справі №489/3047/21 (провадження №2-н/489/731/21) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послугу з управління багатоквартирним будинком станом на 01.05.2021 в сумі 3086,64 грн., витрати на отримання інформаційної довідки - у розмірі 33,00 грн. та судовий збір у розмірі 227,00 грн.

ОСОБА_1 категорично не згоден із сумою заборгованості, яка на підставі виданого судового наказу підлягає стягненню з нього, посилаючись на те, що жодного договору між ним та стягувачем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, в якому він проживає, не укладалось та послуг від стягувача він не отримував.

Відповідно до частин першої, другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування. Заява про скасування судового наказу має містити, зокрема, зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно наявних в матеріалах справи відомостей судовий наказ боржник отримав 15.09.2021.

Судом встановлено, що 22.09.2021 боржник звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу, проте ухвалою суду від 28.09.2021 заяву повернуто заявнику без розгляду через неналежне оформлення останньої.

28.09.2021 заявник повторно звернувся до суду з заявою про скасування судового наказу. Тобто, є всі підстави для поновлення строку для подачі заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до частини третьої статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що за судовим наказом було стягнуто борг, з яким ОСОБА_1 категорично не згоден, суд приходить до висновку про наявність спору та підстав для скасування судового наказу.

Що стосується вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» на користь заявника судових витрат які складаються з судового збору в сумі 113,50 грн., суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 164 ЦПК України регулюється, що в разі скасування судового наказу, внесена сума судового збору стягувачу не повертається, так як при пред`явленні стягувачем позову, ця сума зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Одночасно питання з повернення боржнику судового збору, внесеного ним за подачу заяви про скасування судового наказу, у випадку пред`явлення чи не пред`явлення стягувачем відповідного позову, цією нормою процесуального права окремо не вирішено.

Відповідно до частини восьмої статті 6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Відтак, вимоги, що пов`язуються з розподілом судових витрат, понесених боржником у випадку задоволення його заяви про скасування судового наказу, вирішується у відповідності до статей 133, 141 ЦПК України. Зазначені норми процесуального права мають загальний характер, і тому підлягають застосуванню в порядку цивільного судочинства, яке здійснюється за правилами передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного, позовного (загального або спрощеного), та окремого провадження (частина 2 статті 19 ЦПК України), у випадку відсутності особливостей розподілу витрат, що визначаються окремо у цих провадженнях, та у разі прийняття остаточного рішення у справі.

За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України вбачається, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторонам сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, квитанцій, рахунків тощо).

Відповідно до положень статті 42 ЦПК України та частини 9 статті 10 ЦПК України, сторонами, які понесли судові витрати, у справах наказного провадження є боржник та стягувач.

При цьому витрати, які поніс стягувач за подачу заяви про видачу судового наказу врегульовано спеціальною нормою процесуального права, а витрати, які поніс боржник при подачі заяви про скасування судового наказу, спеціальними нормами не врегульовано, а отже до цих витрат, можуть бути застосовані загальні норми процесуального права, якою є стаття 141 ЦПК України.

Таким чином, оскільки заявником за подання заяви про скасування судового наказу сплачено судовий збір у розмірі 113,50 грн., враховуючи що судовий наказ підлягає скасуванню, суму сплаченого судового збору необхідно стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» на користь ОСОБА_1 , застосувавши при цьому до спірних відносин вимоги статті 141 ЦПК України, яка регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), та врахувавши одну із основних засад цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись статтями 141, 170, 171, 260, 261 ЦПК України,

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 строк для подачі заяви про скасування судового наказу.

Судовий наказ по справі №489/3047/21 (провадження №2-н/489/731/21) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення боргу за послугу з управління багатоквартирним будинком з боржника ОСОБА_1 – скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» (код ЄДРПОУ 42260846, місцезнаходження: місто Миколаїв, вул. Погранична, 165, кабінет 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 113,50 (сто тринадцять гривень 50 коп.) грн.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Миколаїв» право на звернення із тими самими вимогами до суду в позовному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали суду складено 30.09.2021.

Суддя: І.В. Коваленко