Вирок № 100011142, 16.09.2021, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/835/17

Провадження № 1-кп/135/7/21

ВИРОК

іменем України

16.09.2021 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Волошиної Т.В.,

за участі секретаря судових засідань Міронової Ю.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області кримінальне провадження № 12017020070000184 від 08.06.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ангер, республіки Узбекистан, жителя АДРЕСА_1 , татарина, громадянина України, військовозобов`язаного, непрацюючого, із повною середньо освітою, одруженого, раніше судимого 07.12.2012 Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України,

сторони кримінального провадження прокурор Чудак Ю.В, обвинувачений ОСОБА_1 , його захисник Варчук А.Б., перекладач Ащук О.С.,

ВСТАНОВИВ:

На ОСОБА_1 під час відбування покарання за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч.2 п.9 ст.115, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України, протягом одного року накладалося дисциплінарне стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу, яке ніким не оскаржене та не скасоване, а саме: 28.02.2017 правами начальника державної установи Ладижинська ВК ( №39) ОСОБА_1 переведено до приміщення камерного типу строком на 1 місяць за порушення локалізації, яке ніким не оскаржене та не скасоване.

06.06.2017 правами комісії державної установи Ладижинська ВК (№39) ОСОБА_1 переведено до приміщення ДІЗО строком на 3 доби за порушення правил поведінки. Проте, ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став.

Так, 08.06.2017 близько 09 год 40 хв начальником відділення соціально-психологічної служби державної установи «Ладижинська ВК (№39)», яка розташована у Вінницькій області, м. Ладижин, с. Губник, вул. Гранітна 15, капітаном внутрішньої служби ОСОБА_2 разом із черговим помічником начальника установи капітаном внутрішньої служби ОСОБА_3 та молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки сержантом внутрішньої служби ОСОБА_4 здійснювався обхід ДІЗО, згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань затверджених Міністерством Юстиції України №1656/26433 від 30.12.2014, з метою перевірки дотримання засудженими встановлених норм порядку відбування покарань. Близько 09 год 40 хв відчинено та перевірено камеру №3 ДІЗО, в якій утримувався засуджений ОСОБА_1 . Зайшовши до камери, працівниками адміністрації проведено огляд та встановлено, що дана камера знаходиться в неохайному вигляді і в ній не здійснювалось вологе прибирання, а також засуджений був одягнений у одяг невстановленого зразка.

Згідно з графіком чергувань державної установи «Ладижинська ВК ( № 39) ОСОБА_1 08.06.2017 був черговим по камері № 3 ДІЗО. ОСОБА_2 відповідно до розділу 3 Правил, засудженому ОСОБА_1 поставлено законну вимогу – здійснити вологе прибирання камери та одягнути форму встановленого зразка. Проте, засуджений ОСОБА_1 відреагував негативно, висловлюючи своє невдоволення у відкритій зухвалій формі, категорично відмовився виконати законну вимогу. Після цього, ОСОБА_2 засудженому ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені розділом 3 Правил, попереджено про кримінальну відповідальність передбачену ст. 391 КК України. Роз`яснивши засудженому його права та обов`язки, працівники адміністрації пішли перевіряти інші камери ДІЗО.

Цього ж дня о 10 год 00 хв працівники адміністрації повторно зайшли до камери № 3 ДІЗО, в якій утримувався засуджений ОСОБА_1 та виявили, що поставленні законні вимоги не було виконано, у зв`язку з чим ОСОБА_2 повторно поставлено засудженому ОСОБА_1 законну вимогу – здійснити вологе прибирання камери та одягнути одяг встановленого зразка. Проте, засуджений ОСОБА_1 відреагував негативно, категорично відмовився виконати законну вимогу представника виправної установи, хоча був зобов`язаний і міг це зробити, але умисно не виконав вказану вище вимогу, незважаючи на попередження щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 391 КК України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 391 КК України, за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам його вчинення, пояснивши, що дійсно 08.06.2017 відмовився здійснити вологе прибирання та виконати законні вимоги працівників адміністрації. Того дня зранку в нього боліла голова, тому був поганий настрій. Його попереджали про кримінальну відповідальність та наслідки невиконання законної вимоги. Однак, він відмовився прибирати та виконати законну вимогу тому, що в нього був поганий настрій, хоча міг за станом здоров`я прибирати. Зранку в цей день підлогу не мив, не прибирав. Визнає, що своїми діями вчинив злочин та щиро розкаюється в скоєному.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї винуватості у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 391 КК України, його вина повністю підтверджується показами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 та письмовими доказами, дослідженими судом безпосередньо під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_4 дав суду покази про те, що ОСОБА_1 відбуває покарання в Ладижинській установі виконання покарань № 39. Відповідно до правил установи кожен засуджений о 05 год 00 хв повинен прибирати матрац, свою подушку та відносити в іншу кімнату. Після чого повертається в камеру та підіймає ліжко, працівник колонії з коридору закриває камеру. О 05 год 30 хв розпочинається сніданок, засуджений сам бере посуд і потім його віддає. 8 червня 2017 року в період його чергування близько 8 год 30 хв до 11 год 30 хв прийшов черговий установи з начальником відділення. Він відкрив камеру, де утримувався ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в неї зайшли та побачили, що засуджений знаходився без одягу встановленого зразка, в камері було брудно та повсюди були розкидані його особисті речі, що є недопустимим, оскільки відповідно до правил внутрішнього розпорядку, особа, яка відбуває покарання в камері окремо від інших засуджених, повинна дотримуватися загальних норм порядку та самостійно й систематично слідкувати за санітарними нормами свого камерного приміщення. Працівники установи звернули на це увагу та зробили ОСОБА_1 зауваження, а саме, про те, що він мусить прибирати камеру і знаходитись в одязі встановленого зразка, адже коли засуджені поміщаються в ПКТ видається спеціальна форма відповідного зразка, в якій він повинен перебувати, це штани, кітель. В зимову пору року – куртка. Також, відповідними працівниками колонії було здійснено попередження ОСОБА_1 про можливість притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання режиму. У відповідь засуджений в категоричній формі відмовився вдягати форму та прибирати в камері. Працівниками колонії було надано ОСОБА_1 усі необхідні засоби для здійснення прибирання, а саме: віник, совок, ганчірку та виділено час, для того, щоб усунути недоліки. Після чого, повернувшись вдруге до камери, останні не побачили жодних змін у поведінці засудженого та виконання законних вимог щодо санітарних норм камери.

В ході судового розгляду кримінального провадження сторона обвинувачення прокурор Гайсинської окружної прокуратури Чудак Ю.В. відмовився від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Прокурор свою відмову мотивував тим, що необхідності у допиті вказаних свідків немає.

Керуючись вимогами ст.22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що прокурор відмовився від допиту свідка сторони обвинувачення, суд не здійснював допит вказаних вище свідків.

Крім показів свідка ОСОБА_4 , вина ОСОБА_1 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними письмовими доказами, а саме:

- матеріалами порушення ОСОБА_1 08.06.2017 встановленого режиму відбування покарання у вигляді відмови у виконанні законних вимог адміністрації Ладижинської ВК (39), зокрема: рапортами чергового помічника начальника установи ОСОБА_3 , начальника відділення СПС ОСОБА_2 та молодшого інспектора ВНіБ Барського В.М. від 08.06.2017, в яких зазначено, що під час обходу камер, зайшовши до камери ДІЗО №3, де відбував покарання ОСОБА_1 було виявлено незадовільний санітарний стан камери, а саме не було здійснено прибирання. В зв`язку з цим засудженому ОСОБА_1 було поставлено законну вимогу здійснити прибирання камери ДіЗО, оскільки останній в камері відбуває міру дисциплінарного стягнення сам та був забезпечений на те відповідним інвентарем та одягнутися згідно встановлених норм. Однак, засуджений відреагував негативно, висловлював своє невдоволення у відкритій, зухвалій та категоричній формі, зазначивши при цьому, що він не зобов`язаний цього робити, навіть якщо він і сам в камері, кому не подобається той нехай і прибирає. Вимоги виконувати відмовився, присів на стілець, аби показати свою демонстративну протиправну поведінку, небажання спілкуватися та виконувати будь-які вимоги представників адміністрації установи. Після цього, засудженому ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені розділом III правил внутрішнього розпорядку, а також вимоги ст. 391 КК України та попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 391 КК України. Приблизно о 10 год 00 хв цього ж дня, ними знову було відкрито камеру в котрій утримується засуджений ОСОБА_1 та повторно було поставлено законні вимоги: здійснити прибирання, оскільки камера була в дуже неохайному стані та візуально можна було зробити висновок про те, що прибирання там давно не здійснювалося, а також одягнути одяг встановленого зразка. Але засуджений ОСОБА_1 в категоричній формі, зухвало в присутності представників адміністрації відмовився виконувати свої обов`язки, передбачені правилами внутрішнього розпорядку. При повторному попереджені про кримінальну відповідальність за дії передбачені ст. 391 КК України, засуджений ОСОБА_1 відреагував також негативно, всі законні вимоги проігнорував, при цьому висловлював своє невдоволення режимом утримання та не звертав уваги на те, що в камері знаходяться представники адміністрації (а.с.110-112, том № 2);

- письмовими поясненнями засудженого ОСОБА_1 від 08.06.2017 на ім`я начальника Ладижинського виправної колонії № 39, згідно з якими він пояснив, що 08.06.2017 приблизно о 09 год 40 хв прийшли працівники адміністрації та запропонували йому прибратися в камері та одягнути форму. Від чого він відмовився, був попереджений про відповідальність (а.с.114, том № 2);

- матеріалами притягнення до дисциплінарної відповідальності за висновком службової перевірки по факту порушення ОСОБА_1 28.02.2017 встановленого режиму відбування покарання у вигляді самовільного залишення призначеної для перебування ізольованої території та намагання потрапити без дозволу адміністрації на локальну житлову ділянку, зокрема: рапортом начальника відділення соціально-психологічної служби ОСОБА_5 від 28.02.2021 про те, що засуджений ОСОБА_1 28.02.2017 о 06 год 40 хв допустив порушення встановленого порядку відбування покарання; постановою про переведення засудженого в ПКТ установи строком на 1 місяць, відповідно до якої засуджений ОСОБА_1 28.02.2017 о 06 год 40 хв намагався залишити визначену для перебування ізольовану територію, чим свідомо та грубо порушив розділ ІІІ ПВ УВП та ст. 107 КВК України; висновком по матеріалах перевірки від 28.02.2017, згідно з яким засудженого ОСОБА_1 за свідоме порушення режиму утримання (ст. 107 КВК України; розділ ІІІ УВП) вирішено притягнути до суворої дисциплінарної відповідальності правами начальника установи; постановою про переведення засудженого в приміщення камерного типу (окрему камеру) установи виконання покарань; протоколом № 3 засідання комісії по роботі із засудженими, які злісно порушують вимоги установленого порядку відбування покарання від 05.04.2017, згідно з яким комісією надано згоду на постановку засудженого ОСОБА_1 на облік, як злісного порушника установленого порядку відбування покарання; посадовими інструкціями працівників Ладижинської ВК (39) (а.с.117-125, 127-130 том №2);

- графіком чергування засуджених, які відбувають дисциплінарне стягнення в ДІЗО-ПКТ державної установи «Ладижинська виправна колонія №39», підписаним начальником ВНіБ ОСОБА_6 , відповідно до якого у період з 06 по 09.06.2017 черговим був засуджений ОСОБА_1 (а.с.113, том №2);

- довідкою начальника медичної частини ОСОБА_7 , згідно з якою від ОСОБА_1 скарг на стан здоров`я не поступало, стан здоров`я задовільний, може утримуватись в ПКТ (а.с.132, том № 2);

- довідкою заступника начальника установи Ві та ГЗ Ляховченка О.Д. від 08.06.2017, згідно з якою засудженого ОСОБА_1 для проведення прибирання жилих приміщень забезпечено належним інвентарем, а саме: рукавицями, відром для миття підлоги з шваброю, совком, віником, які призначені для здійснення робіт по благоустрою відділення де проживає засуджений (а.с.116, том № 2).

Згідно ст. 391 КК України встановлена відповідальність за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань. За змістом зазначеної норми права злісна непокора вимогам адміністрації полягає у відкритій, демонстративній відмові засудженого від виконання законних вимог або розпоряджень представника адміністрації установи, який завдяки своєму службовому становищу мав право пред`явити такі вимоги та віддавати розпорядження, а засуджений був зобов`язаний і міг її виконати, але умисно не виконав.

Дослідивши наведені вище письмові докази як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.391 КК України.

Зі змісту проаналізованих судом письмових доказів та показів свідка вбачається відкрита, демонстративна відмова ОСОБА_1 виконати законні вимоги представника адміністрації установи начальника відділення соціально-психологічної служби державної установи «Ладижинська виправна колонія № 39» Мотрученка О.В., який має право пред`явити таку вимогу, а ОСОБА_1 був зобов`язаний і міг її виконати, оскільки був забезпечений належним інвентарем для прибирання та міг прибирати за станом здоров`я, але умисно цього не виконував.

Аналіз показів свідка ОСОБА_4 вказує на те, що його свідчення є логічними, послідовними та такими, що не суперечать письмовим матеріалам кримінального провадження, а тому суд їх бере до уваги.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 , відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, будучи підданим протягом року за порушення вимог режиму відбування покарання стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери), вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, а тому ці дії кваліфікує за ст. 391 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ними кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до нетяжких злочинів; ставлення обвинуваченого до вчиненого ним злочину. Суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше судимим, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_1 від 08.06.2017, останній з 25.08.2012 перебуває в місцях позбавлення волі. За період перебування в СІЗО м. Сімферополь зарекомендував себе негативно, за порушення вимог режиму утримання притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника СІЗО. Адміністрацією СІЗО не заохочувався. За період відбування покарання в СІЗО м. Київ зарекомендував себе негативно, за невиконання законних вимог представника адміністрації поміщався в карцер. Заходи заохочення не застосовувались. В Ладижинську виправну колонію (№39) прибув 06.06.2013. На виробництві установи не працевлаштований, працювати не бажає, ініціативи щодо працевлаштування не проявляє. За час відбування покарання в Ладижинській виправній колонії (№39) характеризується негативно, систематично допускає грубі порушення режиму утримання за, що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи та правами начальника відділення СПС. Стягнення не погашені в установленому законодавством порядку. Заходи заохочення адміністрацією не застосовувались. 23.03.2017 засудженого за постановою начальника установи переведено з дільниці ресоціалізації до дільниці посиленого контролю, як такого, що виявив високий ступінь соціально - педагогічної занедбаності та потяг до продовження протиправної поведінки. Засуджений підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, не конфліктує, адекватно реагує на критику в свою адресу. Не дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи. Не утримує у чистоті і порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд. Не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснення за ними належного догляду, використання їх тільки за призначенням (а.с. 32, том №1).

Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_1 останній заохочень не має; за час відбування покарання має 31 стягнення, а саме догани, суворі догани, попередження, ДІЗО, карцер та поміщення до ПКТ (а.с.126, том №2).

Обставиною, що відповідно до ст.66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставини, що відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рецидив злочинів.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, стан здоров`я обвинуваченого, його ставлення до вчиненого ним правопорушення за ст.391 КК України, а також негативну характеристику, суд вважає за можливе у даному випадку призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ст. 391 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення. Застосування ст. 75 КК України суд вважає недоцільним з огляду на обставину, що обтяжує покарання, а саме рецидив злочину та негативну характеристику обвинуваченого.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, тому на підставі вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд остаточно призначає йому покарання за сукупністю вироків, шляхом приєднання до призначеного за цим вироком покарання невідбутої частини покарання за вироком Ялтинським міським судом АР Крим від 07.12.2012.

Відповідно до ч. 3 ст. 71 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна, призначене за попереднім вироком, підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

Оскільки ОСОБА_1 підлягає засудженню за вчинення кримінального правопорушення, яке було вчинено в період часу, починаючи з 08.06.2017, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015) йому необхідно в строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 12.09.2017 (дата фактичного прибуття до слідчого ізолятора ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» з ДУ «Ладижинська виправна колонія № 39» на підставі ухвали Ладижинського міського суду Вінницької області від 22.08.2017) по день ухвалення вироку, виходячи із співвідношення, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Судових витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає. Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 391 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за цим вироком покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 07.12.2012 у виді 4 (чотирьох) років 8 (вісім) місяців 22 дні позбавлення волі, та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 8 (вісім) місяців 22 дні з конфіскацією всього особистого належного майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з дня винесення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 –VIII від 26.11.2015) зарахувати у строк покарання, призначеного за даним вироком, строк попереднього ув`язнення в умовах слідчого ізолятора ДУ «Вінницька установа виконання покарань № 1» в межах цього кримінального провадження з 12.09.2017 по 16.09.2021 включно, виходячи із співвідношення, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 –VIII від 26.11.2015) звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного вироком суду основного покарання у зв`язку із його повним відбуттям, звільнивши негайно з-під варти в залі суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя