Рішення № 100008834, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2021 року справа №640/16975/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Укрнафта»)доДолинської міської ради Івано-Франківської області (далі по тексту - відповідач, Долинська міська рада)про1) визнання протиправною відмову у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер №2622010100:01:030:0013; 2) зобов`язання відповідача прийняти на пленарному засіданні рішення, яким надати позивачу згоду на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер №2622010100:01:030:0013 за цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовної площею 19,1995 га за цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами,В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність відмови відповідача у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер №2622010100:01:030:0013, оскільки ні в листі Долинської міської ради від 26 грудня 2019 року №178018, ні у витязі із протоколу пленарного засідання одинадцятої сесії міської ради міської ради від 24 грудня 2019 року, ні в результатах голосування не міститься жодного обґрунтування на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення.

Ухвалою від 29 липня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі №640/16975/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою від 30 вересня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив в задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав про відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства, посилаючись на наявність постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №300/179/20, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з приводу розгляду клопотання позивача від 28 листопада 2019 року №01/01/11/07/01/01-01/02-1091 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер 2622010100:01:030:0013; зобов`язання Долинську міську раду Івано-Франківської області прийняти на пленарному засіданні рішення щодо розгляду клопотання ПАТ «Укрнафта» від 28 листопада 2019 року №01/01/11/07/01/01-01/02-1091 про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га, кадастровий номер 2622010100:01:030:0013.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що оскільки відповідач прийняв протиправне та незаконне рішення про відмову у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер 2622010100:01:030:0013, є всі правові підстави для прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача прийняти рішення про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки.

Відповідач у додаткових поясненнях вказав на те, що поняття згода на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки не передбачена чинним земельним законодавством.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

14 липня 2005 року між Долинською міською радою (орендодавцем) та ПАТ «Укрнафта» (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки №3-3, відповідно до умов якої орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, площею 47,0733, згідно рішення Долинської міської ради від 14 грудня 2004 року №851-22/2004, промислового призначення для обслуговування свердловин №803, №715, №524, №260, №612, №113, №327, №309, №916, №812, №112, №905, №327, №283, №317, №307, №118, №911, №753, №278, №644, №206, №705, №237, №308, №104, які знаходяться в м. Долина, строком на 10 років.

Згідно додаткової угоди від 15 липня 2015 року строк дії даного договору продовжено на 2 роки.

28 листопада 2019 року ПАТ «Укрнафта» звернулось до Долинської міської ради з клопотанням про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47, 0733 га, кадастровий номер 2622010100:01:030:0013 з цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, для подальшого одержання у користування земельної ділянки орієнтовною площею 19,1995 га з цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

Долинська міська рада листом від 27 грудня 2019 року №178018 повідомила позивача про те, що питання про надання згоди на поділ земельних ділянок, зокрема площею 47,0733 га, для обслуговування свердловин, внесені на розгляд 11 сесії міської ради, що відбулась 24 грудня 2019 року. Однак, при голосуванні вони не отримали необхідної кількості голосів для прийняття рішення про задоволення клопотання.

Рішенням від 06 квітня 2020 року у справі №300/179/20 Івано-Франківський окружний адміністративний суд адміністративний позов ПАТ «Укрнафта» задовольнив; визнав протиправною бездіяльність Долинської міської ради Івано-Франківської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду клопотання публічного акціонерного товариства «Укрнафта» № 01/01/11/07/01/01-01/02-1091 від 28 листопада 2019 року про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер 2622010100:01:030:0013; зобов`язав Долинську міську раду Івано-Франківської області прийняти на пленарному засіданні рішення щодо клопотання публічного акціонерного товариства «Укрнафта» №01/01/11/07/01/01-01/02-1091 від 28 листопада 2019 року про надання чи відмову у наданні згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 47,0733 га кадастровий номер 2622010100:01:030:0013.

Постановою від 16 червня 2020 року Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у справі №300/179/20 та прийняв постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ПАТ «Укрнафта» до Долинської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій відмовив.

Суд зазначає, що згідно із статтями 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другою статті 4 цього кодексу завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

На підставі частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 цього Закону передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, розгляд відповідачем питань у сфері земельних правовідносин має вирішуватися на його пленарних засіданнях.

Згідно з частиною першою статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Частиною дев`ятою статті 79-1 Земельного кодексу України закріплено, що земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно положень частини першої цієї правової норми формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним із способів формування земельної ділянки, закріплених у частині другій статті 79-1 Земельного кодексу України, є поділ чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною шостою статті 79-1 Земельного кодексу України закріплено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою, відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування визначає та регулює Закон України «Про землеустрій».

Згідно визначення, закріпленого у абзаці 14 частини першої статті 1 цього Закону, технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

У статті 25 Закону України «Про землеустрій» зазначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації.

Види такої документації наведені у частині другій цієї правової норми і такими, зокрема, є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами відповідача, що зазначені документи є різними видати документації із землеустрою.

Загальні вимоги до змісту документації із землеустрою закріплені у статті 29 Закону України «Про землеустрій» та полягають у наступному.

Документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Відповідно до положень статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Отже, дозвіл органу місцевого самоврядування на виготовлення вказаного виду технічної документації не є його складовою, а його отримання не передбачено положеннями Земельного кодексу України та Закону України «Про землеустрій». Таким чином, дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Суд зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і технічна документація, розроблена на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність.

Земельний кодекс України не передбачає можливості оскарження відмови органа виконавчої влади чи органа місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності.

Таким чином, оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу не перешкоджає розробці технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності, то, на думку суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не повинно бути перешкодою.

Таким чином, у разі протиправної відмови відповідного органа у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок комунальної форми власності, особа має право замовити розроблення такої технічної документації без надання такого дозволу, про що письмово повідомити відповідний орган місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не призводить до його відновлення, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

При цьому, вимога позивача зобов`язального характеру також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від попередньої.

Всі інші аргументи та доводи позивача не спростовують висновків суду у даній справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не доведено наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення, в той час, як відповідач, як суб`єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (04053, м. Київ, пров. Несторівський, 3-5; ідентифікаційний код 00135390);

Долинська міська рада Івано-Франківської області (77500, Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Незалежності, 5; ідентифікаційний код 04054317).

Суддя В.А. Кузьменко