Рішення № 100008823, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 вересня 2021 року справа №640/16888/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 червня 2020 року №0145680503 і №0145690503В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність застосування штрафних санкцій, оскільки ОСОБА_1 своєчасно та у повному обсязі сплачував єдиний податок; мала місце технічна помилка, що не впливає на факт своєчасності перерахування коштів до бюджету.

Ухвалою від 27 липня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/16888/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про незгоду з позовними вимогами, оскільки перевіркою встановлено порушення строків сплати єдиного податку, у зв`язку з чим оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штрафні санкції.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що жодного фактичного впливу на бюджетну систему та обсяги виконання податкових зобов`язань позивачем не виникло, оскільки внесені грошові кошти були у повному обсязі з невеликою різницею щодо реквізитів; щодо затримки сплати податкових зобов`язань по деклараціям, позивач зазначив, що зв`язувався з відповідачем щодо уточнення суми пені та сумлінно оплачував до бюджету податок та пеню, що підтверджується платіжними дорученнями.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Право платника податків оскаржити рішення контролюючого органу передбачено пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2020 року №0145680503 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначеного пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України у сумі 30 932,23 грн. до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 3 093,23 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 02 червня 2020 року №0145690503 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб, визначеного пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України у сумі 41 172,70 грн. до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 8 234,54 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 травня 2020 року №000666/26-15-05-03-04/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 за 2017-2019 р.р.» (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою зафіксовані порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме:

- декларація від 08 листопада 2017 року №9233014216, сума боргу 3 681,40 грн., дата виникнення боргу - 19 листопада 2017 року, дата погашення боргу - 20 листопада 2017 року, 1 день затримки;

- декларація від 10 травня 2019 року №19646327, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 20 травня 2019 року, дата погашення боргу - 21 серпня 2019 року, 93 дні затримки;

- декларація від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 травня 2019 року, 88 днів затримки;

- декларація від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 1 432,70 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 серпня 2019 року, 181 днів затримки;

- декларація від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 27 250,90 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 21 серпня 2019 року, 2 дні затримки;

- декларація від 08 травня 2018 року №32617179, сума боргу 3 273,40 грн., дата виникнення боргу - 20 травня 2018 року, дата погашення - 04 червня 2018 року, 15 днів затримки;

- декларація від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 14 201,20 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 30 вересня 2019 року, 42 днів затримки.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України вказують, що платник податку на прибуток зобов`язаний сплачувати визначені ним податкові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації; при цьому граничний строк сплати податкового зобов`язання відраховується від граничної дати подання податкової декларації.

У пункті 295.3 статті 295 Податкового кодексу України закріплено, що платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої - шостої груп є календарний квартал (абзац 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Крім того, пунктом 300.1 статті Податкового кодексу України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

З акта перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме:

- декларація від 08 листопада 2017 року №9233014216, сума боргу 3 681,40 грн., дата виникнення боргу - 19 листопада 2017 року, дата погашення боргу - 20 листопада 2017 року, 1 день затримки;

- декларація від 10 травня 2019 року №19646327, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 20 травня 2019 року, дата погашення боргу - 21 серпня 2019 року, 93 дні затримки;

- декларація від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 травня 2019 року, 88 днів затримки;

- декларація від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 1 432,70 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 серпня 2019 року, 181 днів затримки;

- декларація від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 27 250,90 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 21 серпня 2019 року, 2 дні затримки;

- декларація від 08 травня 2018 року №32617179, сума боргу 3 273,40 грн., дата виникнення боргу - 20 травня 2018 року, дата погашення - 04 червня 2018 року, 15 днів затримки;

- декларація від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 14 201,20 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 30 вересня 2019 року, 42 днів затримки.

При цьому, позивач у відповіді на відзив вказав щодо затримки сплати податкових зобов`язань по деклараціям декларація від 08 листопада 2017 року №9233014216 на 1 день та від 08 травня 2018 року №32617179 на 15 днів зазначив, що зв`язувався з відповідачем щодо уточнення суми пені та сумлінно оплачував до бюджету податок та пеню; на підтвердження сплати надав квитанцію від 04 червня 2018 року №43 на суму 3 605,56 грн.

Щодо декларації від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 27 250,90 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 21 серпня 2019 року, 2 дні затримки, суд зазначає, що матеріали справи містять копію квитанції від 20 серпня 2019 року на суму 41 453,00 грн., що свідчить про прострочення сплати у цій частині заявлених позовних вимог.

Щодо декларації від 10 травня 2019 року №19646327, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 20 травня 2019 року, дата погашення боргу - 21 серпня 2019 року, 93 дні затримки, матеріали справи не містять жодних пояснень та доказів на підтвердження своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання у цій частині.

Щодо декларації від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 12 769,40 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 травня 2019 року, 88 днів затримки, декларація від 08 лютого 2019 року №14973491, сума боргу 1 432,70 грн., дата виникнення боргу - 21 лютого 2019 року, дата погашення - 20 серпня 2019 року, 181 днів затримки та декларації від 09 серпня 2019 року №24742713, сума боргу 14 201,20 грн., дата виникнення боргу - 19 серпня 2019 року, дата погашення - 30 вересня 2019 року, 42 днів затримки, суд зазначає, що матеріали справи містять копії квитанцій від 19 лютого 2019 року на суму 14 534,30 грн. та від 20 вересня 2019 року на суму 14 300,00 грн., з яких вбачається про своєчасну сплату позивачем узгодженого податкового зобов`язання у цій частині.

Однак, при перерахуванні узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку позивач допустив технічні помилки у реквізитах платіжних документів.

Наведене свідчить, що фактично позивач перерахував узгоджені суми єдиного податку за деклараціями від 08 лютого 2019 року №14973491 та від 09 серпня 2019 року №24742713 у межах граничних строків, зазначивши невірні реквізити у призначенні платежу.

Суд звертає увагу, що помилкове зазначення невірних реквізитів у призначенні платежу не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. У свою чергу допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету, оскільки кошти фактично надійшли на казначейський рахунок, але призначений для сплати іншого різновиду податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі №813/2487/17 (адміністративне провадження №К/9901/4079/17).

Суд також звертає увагу, що правова позиція стосовно сплати обов`язкових платежів (зборів) вже висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, відповідно до якої здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Тому дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а (адміністративне провадження №К/9901/36741/18), від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16) (адміністративне провадження №К/9901/23305/18), від 16 квітня 2019 року у справі №826/1096/16 (адміністративне провадження №К/9901/31319/18), від 21 лютого 2018 року справі №813/1008/16 (адміністративне провадження №К/9901/22080/18).

Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що задекларовані позивачем суми податкового зобов`язання за деклараціями від 08 лютого 2019 року №14973491 та від 09 серпня 2019 року №24742713 сплачені ним своєчасно, а тому застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 02 червня 2020 року №0145690503 на суму 2 553,88 грн., 286,54 грн. та 2 840,24 грн., разом 5 680,66 грн. є протиправним, а податкове повідомлення-рішення від 02 червня 2020 року №0145690503 підлягає скасуванню у цій частині.

Щодо решти позовних вимог, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів своєчасної сплати позивачем самостійно визначеної суми податкового зобов`язання з єдиного податку та на спростування правомірності застосування штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням від 02 червня 2020 року №0145680503 у розмірі 10% у сумі 3 093,23 грн. та податковим повідомленням-рішенням від 02 червня 2020 року №0145690503 у розмірі 20% у сумі 2 553,88 грн., а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок коштів відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 02 червня 2020 року №0145690503 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5 680,66 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; ідентифікаційний код 43141267).

Суддя В.А. Кузьменко