Рішення № 100008796, 30.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року м. Київ № 640/6397/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" до Київської митниці Держмитслужби провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/100025/2 від 12.02.2020

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" із позовом до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/100025/2 від 12.02.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач безпідставно не взяв до уваги подані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що ввозилися в Україну, та необгрунтовано прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2020 №UA100000/2020/100025/2, Київська митниця Держмитслужби діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. В той же час, товариство з обмеженою відповідальністю " ВІСТ ГРУП " не надало переконливих доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, відтак підстав для задоволення позовних вимог немає. Разом з тим, відповідач звертає увагу суду, що засобами електронного зв`язку ним було отримано тільки ухвалу про відкриття провадження без копії позову, що порушує принцип здійснення правосуддя. У зв`язку з чим, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує, що 05.05.2020 представником відповідача було отримано копію позовної заяви та ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2020 засобами поштового зв`язку.

Також, не погоджуючись з викладеним представником митного органу у відзиві на адміністративний позов, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає про безпідставність викладених у відзиві доводів та додатково наголошує на відсутності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» та компанією «JILIN PROVINCE QIHONG COMPANY LIMITED» укладено Контракт №410-UK (надалі - Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за кількістю, асортиментом і вартістю узгоджений сторонами в інвойсі щодо кожної поставки.

Умови поставки за цим Контрактом вказуються в інвойсі відповідно до Інкотермс 2010 (пункт 4.3 Контракту).

Оплата кожної партії товару здійснюється у валюті договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата (пункт 3.1 Контракту).

Відповідно до пункту 3.4 Контракту товар вважається сплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця. Моментом надходження коштів вважається дата валютування зафіксована банком, в якому знаходиться рахунок продавця і на якій здійснюється оплата.

Відповідно до умов Контракту та згідно з інвойсу від 03.01.2020 №2019ZH0019 позивачем придбано товари, зокрема:

- міксер для фарб та штукатурки, тип «В», 80мм, 10-15 кг - 1 512 шт., код УКТЗЕД 8207909900 (пункт 1 в ЕМД);

- міксер для фарб та штукатурки, тип «В», 100мм, 12-30 кг - 816 шт., код УКТЗЕД 8207909900 (пункт 1 в ЕМД);

- міксер для штукатурки, тип «С», 80мм, 5-10 кг - 5 784 шт., код УКТЗЕД 8207909900 (пункт 1 в ЕМД);

- міксер для штукатурки, тип «С», 100мм, 10-20 кг - 1 992 шт., код УКТЗЕД 8207909900 (пункт 1 в ЕМД);

- міксер для гіпсу, тип «Е», 80мм, 5-10 кг - 888 шт., код УКТЗЕД 8207909900 (пункт 1 в ЕМД);

- кобура для дрилі, 4 відділення, Berg - 624 шт., код УКТЗЕД 4202929800 (пункт 2 в ЕМД);

- сумка для інструментів закрита, 31 відділення, Berg - 600 шт., код УКТЗЕД 4202929800 (пункт 2 в ЕМД).

Також, позивачем було надано Роз`яснювальний лист Компанії «JILIN PROVINCE QIHONG COMPANY LIMITED» від 11.02.2020, в якому зазначено, що під час складання інвойсу було допущено технічну помилку, вірною слід рахувати дату інвойсу - 04.12.2019.

Указані товари були заявлені для митного оформлення за митною декларацією від 11.02.2020 №UA100320/2020/612764.

Задекларована митна вартість товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та включала вартість товару згідно з інвойсом та вартість витрат на транспортування товарів згідно з довідкою про транспортні витрати від 07.02.2020 №79 до місця ввезення на митну територію України (умови поставки згідно з договором FOB SHANGHAI), а саме:

Для митного оформлення декларант позивача подав до митного органу:

- декларацію митної вартості від 11.02.2020 №UA100320/2020/612764;

- пакувальний лист від 03.01.2020 №б/н;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 03.01.2020 №2019ZHOO19;

- коносамент від 30.12.2019 №G0119121760B;

- автотранспортну накладну від 10.02.2020 №059/2;

- декларацію про походження товару від 03.01.2020 №2019ZHOO19;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07.02.2020 №79;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.12.2019 б/н;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 15.01.2018 №410-UK;

- договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 №06/02-2014;

- заявку-доручення від 30.01.2020 №7.

Як зазначив позивач, на момент митного оформлення товару у нього були відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, проте, факт несвоєчсної оплати між суб`єктами господарювання перебуває під юрисдикцією господарських, цивільних правових відношень і в жодному разі не може мати значення для встановлення митної вартості товару.

У подальшому позивач оплатив поставлений товар за ціною договору, що підтверджується платіжним дорученням від 13.03.2020 №76.

Листом від 11.02.2020 №416044 митний орган повідомив позивача про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.

Зокрема, відповідач вказав, що декларантом позивача не надано в повному обсязі обов`язкових документів для підтвердження митної вартості товару, що унеможливлює здійснити контроль правильності визначення заявленої митної вартості. Пунктом 3.1 контракту та інвойсом передбачено оплату через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі (коносамент від 30.12.2019), отже оплата за товар вже мала відбутися, однак банківські платіжні документи відсутні. Транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів надано не в повному обсязі, а саме: пунктом 1.2 договору №06/02-2014 передбачена заявка на здійснення послуг по доставці товарів, яка є невід`ємною частиною договору, однак не надана до митного оформлення; надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. При заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс "FOB - Shanghai", як це зазначено у вказаній МД, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надається перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Мінфіну від 24.05.2012 №599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунку-вактури. Експортна МД країни відправлення надана без урахування ст. 254 МКУ, що в свою чергу унеможливлює вивчення у повному об`ємі даного документу. Встановлено, що експортна МД складена 26.12.2019, у свою чергу комерційний інвойс 03.01.2020. Наданий прайс-лист виробника не містить умов поставки товару та адресований конкретному покупцю.

З метою усунення виявлених недоліків декларанту позивача запропоновано надати додаткові документи (за наявності): - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - банківські платіжні документи, що стосуються розрахунків за транспортні послуги - за наявності; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка на здійснення послуг по доставці товарів, яка є невідємною частиною договору (за наявності інші транспортні документи); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, та документи, що містять відомості про вартість страхування (п.2.1.3 договору транспортування); - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; здійснити переклад експортної МД з дотриманням норм законодавства та надати відповідні пояснення за якими комерційними документами здійснювався експорт вантажу; за бажанням, інші документи, які підтверджують складові митної вартості.

Листом від 11.02.2020 №11/02 декларант позивача надав додаткові документи, а саме:

- платіжне доручення в іноземній валюті №97JBKLK1 від 10.01.2020;

- платіжне доручення в іноземній валюті №35JBKLJA від 10.10.2019, які підтверджують митну вартість товару відповідно до виставленого рахунку від 16.12.2019;

- роз`яснювальний лист щодо дати рахунку-фактури від постачальника товару від 11.02.2020 №б/н.

У зазначеному листі позивачем було повідомлено про відсутність страхових документів, оскільки, страхування товару не здійснювалось, відсутність документів щодо оплати вартості за транспортування, так як оплату ще не здійснено. Також, позивачем повідомлено про відсутність можливості надання виписки з бухгалтерської документації, оскільки, митним органом не конкретизовано необхідні операції та період часу, так як товар який проходить розмитнення ще не оприбуткований. Висновки про якісні та вартісні характеристики товарів не проводились.

Надані додатково позивачем документи відповідач до уваги не взяв та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2020 №UA100000/2020/100025/2, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

При цьому попередньо подану ВМД анульовано шляхом видання картки-відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов`язання та сплатив відповідні митні платежі, обчислені з митної вартості, визначеної відповідачем, після чого товар був випущений митним органом у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

У зв`язку з визначенням відповідачем іншої, ніж указана позивачем, митної вартості товару, сума переплат ПДВ та ввізного мита, сплачениним, склала відповідно 10 772,37 грн. та 1 056,12 грн., та разом складає 11 828,49 грн.

Не погоджуючись вищевказаним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень частини четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев`ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).

Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.

Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.

Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

В графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовується митним органом для визначення митної вартості» оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: - пунктом 3.1 контракту та інвойсом передбачено оплату через 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі (коносамент від 30.12.2019), отже оплата за товар вже мала відбутися, однак банківські платіжні документи відсутні; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не надано в повному обсязі, а саме:

- пунктом 1.2 договору №06/02-2014 передбачена заявка на здійснення послуг по доставці товарів, яка є невід`ємною частиною договору, однак не надана до митного оформлення; надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, при заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB - Shanghai», як це зазначено у вказаній МД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів, яка є невід`ємною частиною договору (за наявності інші транспортні документи); рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- експортна МД країни-відправлення надана без урахування ст. 254 МКУ, що в свою чергу унеможливлює вивчення у повному об`ємі даного документу. Крім того, встановлено, що експортна МД складена 26.12.2019, у свою чергу комерційний Інвойс 03.01.2020. Таким чином є незрозумілим на підставі яких комерційних документів відбувався експорт вантажу;

- наданий прайс-лист виробника не містить умов поставки товару та адресований конкретному покупцю.

Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 МКУ додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні.

Додаткові документи, надані декларантом, не спростовують вимогу органу доходів і зборів щодо їх запиту. При цьому додаткові документи надано не в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу орган доходів і зборів може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу.

У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів які імпортуються визнати не можливо.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч.б ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 10.01.2020 № UA500020/2020/200499 (вартість товару згідно джерела інформації- 3.58 дол.США/кг) Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЄД (лист від 11.02.2020).

Досліджуючи надані позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «ВІСТ ГРУП», судом встановлено наступне.

З наданих сторонами документів та пояснень по справі судом встановлено, що з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем було подано до Київської митниці Державної митної служби України наступні документи: - пакувальний лист від 03.01.2020 №б/н; - рахунок-фактуру (інвойс) від 03.01.2020 №2019ZHOO19; - коносамент від 30.12.2019 №G0119121760B; - автотранспортну накладну від 10.02.2020 №059/2; - декларацію про походження товару від 03.01.2020 №2019ZHOO19; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 07.02.2020 №79; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.12.2019 б/н; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 15.01.2018 №410-UK; - договір (контракт) про перевезення від 10.06.2014 №06/02-2014; - заявку-доручення від 30.01.2020 №7; - роз`яснювальний лист щодо дати рахунку-фактури від постачальника товару від 11.02.2020 №б/н.

Відтак, позивач надав митному органу документи, визначені законодавством для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів.

Що стосується розбіжностей, виявлених відповідачем у поданих позивачем документах, внаслідок чого виникли сумніви у правильності задекларованої митної вартості товарів, то суд звертає увагу на таке.

10 червня 2014 року між ПП «ТРАНСКАРГО» та ТОВ «ВІСТ ГРУП» укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 06/02-2014, згідно з пунктом 1.2 якого «ТЭО оказывается исполнителем заказчику в соответствии с Законом Украины «О транспортном экспедировании» и ГК Украины, согласно заявок или поручений заказчика, которые являются неотъемлемой частью настоящего договора».

З аналізу наведених вище умов договору про надання транспортно - експедиторських послуг вбачається, що на кожну поставку товару обов`язково подається заявка, яка є невід`ємною частиною договору та у якій сторонами узгоджуються істотні умови поставки.

Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи, а також не надано під час митного оформлення заявки до договору від 10 червня 2014 року № 06/02-2014.

Як вбачається з п.3.1 Контракту №410-UK від 15.01.2018 оплата кожної партії товару здійснюється у валюті Договору шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на банківський рахунок продавця протягом 30 календарних днів, починаючи з дня, що йде за датою, вказаною в транспортному (морському) документі, також можлива попередня оплата.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, розрахунок за контрактом було проведено лише 13.03.2020, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті №76 від 13.03.2020, тобто вже після митного оформлення.

Причина несвоєчасної оплати по Контракту №410-UK від 15.01.2018 митному органу позивачем не пояснювалась.

Пунктом 3.2 Договору про перевезення від 10.06.2014 № 06/02-2014 передбачено, що «заказчик оплачивает счет, выставленный исполнителем в течении 2 (двух) банковских дней со дня выставления счета, путем перевода указанных исполнителем в счете сумм на расчетный счет исполнителя, указанный в разделе 7 (семь) настоящего Договора.

Однак, як вбачається з коносаменту від 30.12.2019 №G0119121760В завантаження товару відбулось 30.12.2019, рахунок на оплату за морську доставку був виставлений 30.01.2020, проте доказів розрахунку до митного органу та суду подано не було.

До того ж, Експортна митна декларація складена 26.12.2019, а комерційний інвойс - 03.01.2020.

Таким чином, на думку суду, у митного органу були наявні підстави для того, щоб розпочати процедуру консультації з позивачем та витребувати від нього необхідні документи, оскільки, надані ним до митного оформлення документи, не містили усіх складових митної вартості імпортованого товару згідно з контрактом №410-UK від 15.01.2018, а також щодо витрат по транспортуванню партії товару.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року у справі 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На вимогу митного органу щодо надання додаткових документів для підтвердження складових митної вартості імпортованого товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІСТ ГРУП" не було надано витребовуваних документів, було лише повідомлено, що у товаросупровідних документах, які подано до митного контролю та оформлення, міститься помилка в інвойсі.

Таким чином, на думку суду, надані позивачем документи не кореспондуються між собою та містять не чітку, двозначну і не зрозумілу інформацію про вартість та умови транспортування товару, а отже у сукупності ці відомості, дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення декларантом митної вартості товарів (її складових).

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що надані декларантом документи не є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були, відтак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2020 № UA100000/2020/100025/2 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Отже, декларантом не було надано до митного оформлення належних документів, які б підтверджували числові значення складової митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу .

Суддя А.С. Мазур