Рішення № 100008619, 29.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 вересня 2021 року справа №640/16433/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФО-П ОСОБА_1 )доКиївського міського центру зайнятості (далі по тексту - відповідач, КМЦЗ) треті особи1. ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_2 ) 2. Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі по тексту - третя особа 2)провизнання протиправним та скасування рішення відповідача №380 від 05 травня 2020 року про скасування дозволу на застосування праці іноземця ОСОБА_2 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки виконати вимоги законодавства щодо укладення трудового договору з іноземцем протягом 90 календарних днів з дати видачі дозволу не виявлялось за можливе з поважних причин, а саме у зв`язку з відсутністю у іноземця реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Ухвалою від 23 липня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/16433/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання; залучив до участі у справі ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність оскаржуваного рішення вимогам чинного законодавства зазначивши, що позивачем не дотримано законодавчо визначений строк на подання роботодавцем до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

У відповіді на відзив позивач повторно наголосив на протиправності оскаржуваного рішення.

Третя особа 1 в письмових поясненнях зазначила про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки невиконання вимог Закону України «Про зайнятість населення» обумовлене запровадженням на території України карантинних заходів; після отримання довідки про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків, між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено трудовий договір та подано до КМЦЗ.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу позовних вимог до суду не надала.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

24 січня 2020 року Київський міський центр зайнятості видав ФО-П ОСОБА_1 дозвіл № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців громадянина Узбекистану ОСОБА_2 на посаді столяра.

Наказом КМЦЗ від 15 травня 2020 року №380 «Про прийняття рішення щодо видачі та продовження дії; відмови у видачі, продовження дії, внесенні змін; скасування та внесення змін у дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» з метою дотримання вимог статті 42 Закону України «Про зайнятість населення», скасовано дозвіл на застосування праці іноземця громадянина Узбекистану ОСОБА_2 , у зв`язку з неподанням копії контракту.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон України «Про зайнятість населення».

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів (пункт 17 частини другої статті 22 Закону України «Про зайнятість населення»).

Роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (частина перша статті 42 Закону України «Про зайнятість населення»).

Згідно з частиною четвертою статті 427 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавець зобов`язаний укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Пунктом 2 частини другої статті 4210 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов`язковим відповідно до цього Закону.

Як встановлено судом вище, дозвіл на застосування праці іноземця позивачу видано 24 січня 2020 року, тобто саме з цієї дати починається строк на укладення трудового договору з іноземцем.

Матеріали справи підтверджують, що трудовий договір між ФО-П ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 26 травня 2020 року, тобто із пропуском встановленого строку у 90 календарних днів.

Позивач зазначає, що пропуск строку на укладення трудового договору зумовлений поважними причинами, а саме відсутністю у ОСОБА_2 реєстраційного номера облікової картки платника податків та введенням на території України карантинних заходів.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок роботодавця подати укладений трудовий договір територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, не ставиться у залежність від наявності обставин, що перешкоджають укласти такий договір, у тому числі відсутність у іноземця необхідних документів.

Слід зазначити, що Закон України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із подальшими змінами не зупиняє та не передбачає продовження строків, встановлених частиною четвертою статті 427 Закону України «Про зайнятість населення».

Крім того, перебіг строку на укладення трудового договору у позивача почався за 47 днів до введення карантинних заходів на території України, а тому на думку суду, такі обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ФО-П ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та у задоволення позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Київський міський центр зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б; ідентифікаційний код 03491091);

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 );

Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; ідентифікаційний код 42552598).

Суддя В.А. Кузьменко