Рішення № 100008579, 29.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року м. Київ № 640/21076/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДФС у м. Києві

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, Київ, вул. Шолуденка, 33/19) (далі - позивач) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) (далі - відповідач), у якому просить суд стягнути кошти платника з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 2 143 762, 58 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у відповідача обліковується податковий борг перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб. За приписами підпункту 14.1.75 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим кодексом; згідно із статтею 59 Податкового кодексу України відповідачу було винесено податкову вимогу № 39901-17 від 21.06.2017; відповідно до пунктів 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючими органами, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду міста Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.05.2019 (суддя Пащенко К.С.) справу прийнято до провадження, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 02.07.2019.

02.07.2019 судом оголошувалась перерва, розгляду справи призначено на 08.08.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:40 26.09.2019.

08.10.2019 через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 протиправними результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства оскільки її було проведено із порушеннями.

10.10.2019 та 07.11.2019 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 12.12.2019.

04.12.2019 представником відповідача - Шутого Д.С. подано клопотання від 28.11.2019 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі № 640/17553/19.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2019 провадження в адміністративній справі № 640/21076/19 зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 640/17553/19.

04.06.2021 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шутова Д.С. про поновлення провадження у справі.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/17553/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000081304. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/17553/19 залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2021 поновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 05.08.2021 о 11:10 год.

У вказаний день оголошено перерву до 26.08.2021 14:10.

26.08.2021 судом заслухано представників сторін, досліджено докази та ухвалено адміністративну справу, відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15.02.2017 Державною фіскальною службою України видано наказ № 88 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», яким на виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16.01.2017 у справі № 757/2198/17-к та на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78. 1.11 пункту 78.1. статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержаннням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.1998 по 31.12.2016, тривалістю 10 робочих днів з 15.02.2017.

На підставі акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000081304 на суму 2 143 762, 58 грн. про стягнення із ОСОБА_1 грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Позивачем складено податкову вимогу від 21.06.2017 № 39901-17, яку було направлено на адресу ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням від 21.06.2017 № 39901/17-11 позивачем було описано майно, що перебуває у власності ОСОБА_1 у податкову заставу.

У зв`язку з тим, що боржником не було сплачено податковий борг, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно із підпунктом 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Крім того, підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Строки сплати податкового зобов`язання встановлені статті 57 ПК України, відповідно до пункту 57.1 якої платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як встановлено в абзаці четвертому пункту 56.18 статті 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу, податкове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З аналізу наведених положень слідує, що у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, визначених контролюючим органом грошових зобов`язань та не оскарження у зазначений строк відповідного рішення контролюючого органу, такі податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/17553/19 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000081304.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2020 у справі № 640/17553/19 залишено без змін.

При цьому, у вказаному рішенні судом досліджено також правомірність винесення податкової вимоги від 21.06.2017 № 39901-17 та зазначено, що з огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000081304 сума грошового зобов`язання є неузгодженою.

Положеннями частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд також наголошує, що порядок реалізації права органу державної податкової служби на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу визначено статті 95 ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

У пункті 95.3 статті 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на вищевказане, суд зазначає про те, що факт скасування податкового повідомлення-рішення від 25.04.2017 № 0000081304 та обставини, встановлені у рішенні суду у справі № 640/17553/19 свідчать про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Принагідно суд акцентує увагу, що згідно з частиною першою статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у м. Києві - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко