Рішення № 100005383, 30.09.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"30" вересня 2021 р.

справа № 642/548/21

провадження № 2/642/711/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021року Ленінський районний суд м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів») в складі:

головуючого судді Ольховського Є.Б.

за участю секретаря Алімурадовій Т.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дій протиправними та забов*язання здійснити перерахунок -

в с т а н о в и в:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій прохає суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 29.08.2013 року у розмірі 64175.24 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 29.08.2013 року між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно умов якого банк видав ОСОБА_1 , кредитні кошти у сумі кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав вчасно та в повному обсязі, але відповідач в порушення умов договору зобов`язання не виконує, у результаті чого за ним станом на 13.01.2021 рік має заборгованість у розмірі 64175.24 грн., яку він добровільно сплачувати не бажає.

Ухвалою від 04.02.21року розгляд справи призначений в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач з позовом не погодився та подав зустрічний позов за яким вказав що у 2010 році уклав контракт офіцерського складу на проходження служби у Збройних силах України з 02.08.2010р. по 25.09.20р. За час проходження служби приймав участь в операції об`єднаних сил в зоні АТО. Оскільки на нього поширюється положення ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р. прохав визнати дії АТ КБ «ПриватБанк» неправомірними та забов*язати їх при здійсненні банківських послуг за користування кредитом ОСОБА_1 не нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р. Забов*язати Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р.

Ухвалою від 15.03.21р. прийнято зустрічний позов та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 15.03.21р. забезпечена зустрічна позовна заява.

Ухвалою від 30.06.21р. закрито підготовче судове провадження та справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився. Про час розгляду справи повідомлявся належним чином.

ОСОБА_1 в судове засідання з`явився. Зустрічну позовну заяву підтримав.

Дослідивши матеріали справи судом встановив що первісний позов задоволенню не підлягає. Зустрічний підлягає задоволенню частково за наступним:

Первісний позов обґрунтовується тим , що 29 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно умов якого останній отримав кредитну картку для користування кредитним картковим рахунком. У подальшому позичальнику було встановлено кредитний ліміт у розмірі 55 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі встановлених договором. Згідно позову відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свої зобов`язання за договором Банк виконав, надавши відповідачу можливість отримання кредитних коштів у вказаному розмірі. Відповідач зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 13січня 2021 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 64175,24 грн., яка складається з:52133,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 12041,99 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку Банк просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 29 серпня 2013 року відсоткова ставка за кредитом не визначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути прострочену заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором 29 серпня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем за первісним позовом при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (29 серпня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (22 січня 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафу, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29 серпня 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів, Анкета заява від 29 серпня 2013 року взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах.

Крім того, вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина першастатті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів»(далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможлювив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Зважаючи на вищевикладене позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню.

Судом ухвалою від 15.03.21р. прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогами зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк при здійсненні банківських послуг за користування кредитом ОСОБА_1 не нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючи з 17.03.2014р.

Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р.

У 2010 році ОСОБА_1 уклав контракт офіцерського складу на проходження служби у Збройних Силах України з 02 серпня 2010 року. Відповідно є військовослужбовцем з 02.08.2010 року. Проходив службу у Збройних Силах України (ЗСУ) з 02.08.2010 року по 25 вересня 2020 року. З 02 жовтня 2020 року є військовозобов`язаним, офіцером запасу ЗСУ. За час проходження служби у 2018 році приймав участь в операції об`єднаних сил, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у м. Краматорськ, Донецької області. В даний час ОСОБА_1 є військовозобов`язаним.

На підтвердження зазначеної інформації позивачем за зустрічним позовом надано докази:

Копія довідки форми 5 № 635/24-95 від 05.08.2020 року на 1 арк.

Копія довідки Новобаварського об`єднаного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Харкова № 3/81 від 10.11.2020 року на 1 арк.

Копія довідки про безпосередню участь в операції об`єднаних сил, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у м. Краматорськ, Донецької області № 350/301/3314/пс від 09.07.2018 року на 1 арк.

Копія тимчасового посвідчення військовозобов`язаного від 02.10.2020 року на 1 арк.

Копія посвідчення офіцера № НОМЕР_2 на 2 арк.

Копія посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_3 на 1 арк.

Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Про це зазначається в п. 15 ст. 14 (Стаття 14 - Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Статтю 14 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 1275-VII від 20.05.2014 року, опубліковано в Голосі України від 07.06.2014 року № 109).

Відповідно до Указу Президента від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого у встановленому порядку Верховною Радою, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим настав особливий період, який, відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», припиняється тільки згідно рішення Президента про демобілізацію із внесенням такого указу на затвердження Верховною Радою України. На цей час відповідних рішень про демобілізацію з березня 2014 року Президентом України не приймалося. Отже, в Україні з 17 березня 2014 року по даний час настав і діє особливий період відповідно до закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно нараховування штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом військовослужбовцям, резервістам та військовозобов`язаним з 17 березня 2014 року по даний час є протиправним.

Позивач за зустрічним позовом вважає дії АТ КБ «ПриватБанк» щодо нарахування процентів штрафів та пені протиправними у зв`язку з чим двічі офіційно звертався 01.07.2020 року та 07.08.2020 року до Банку із заявою про скасування всіх нарахованих штрафних санкцій, пені або процентів за користування кредитом, перерахувати кредитні зобов`язання з урахуванням вищезазначених вимог закону. До заяв було додано копії документів підтверджуючих статус особи, яка має право на пільгу встановлену в п. 15 ст. 14 (Стаття 14 - Пільги військовослужбовцям та членам їх сімей) Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

АТ КБ «ПриватБанк» листом від 06.07.2020 року № 20.1.0.0/7-200701/8801 повідомив, що Національним банком України надано роз`яснення Міністерства оборони України від 28.02.2019 №18-0007/11663, який містить посилання на те, що підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток (форми встановлена указом Президента України від 30.12.2016 року № 852/2016), довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу та витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини. Банк у відповіді зазначає, що листом Міноборони не передбачена довідка про проходження військової служби з Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, як документ що підтверджує початок/період проходження військової служби. Банк повідомляє про необхідність надання довідки із зазначенням посади та яка буде видана комісаріатом або військовою частиною.

На підтвердження зазначених обставин позивачем за зустрічним позовом надано докази:

лист АТ КБ «ПриватБанк» від 06.07.2020 року № 20.1.0.0/7-200701/8801 на 2 арк.

лист АТ КБ «ПриватБанк» від 14.08.2020 року № 20.1.0.0/7-200607/4492 на 2 арк.

роздруківка з ПРИВАТ 24 на 1 арк.

заява від 07.08.20 року ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» на 1 арк.

заява від 07.08.20 року ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» на 1 арк.

Національний банк України листом від 28.02.2019 р. N 18-0007/11663 направив для використання в роботі банківським установам лист Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2019 р. N 321/722, згідно якого у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України за дорученням Міністра оборони України опрацьовано запит начальника Управління Юридичного департаменту Національного банку України щодо переліку документів, які є підставою для отримання пільг, встановлених ч. 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також перелік нормативно-правових актів, які встановлюють зазначений перелік документів, зокрема документів, визначених Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій (Постанова N 413).

Позивач вважає, що в результаті помилкового тлумачення змісту листа Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2019 р. N 321/722 співробітниками АТ КБ "Приватбанк" неправомірно відмовлено ОСОБА_1 , як військовослужбовцю у забезпечені пільг гарантованих законом, зокрема, які проходять службу в підрозділах, що не мають статусу військових частини, наприклад,Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, відповідно у зазначеному підрозділі видається довідка про проходження служби без зазначення військової частини.

Відповідно до розділу ІІ статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового Управління, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України. Згідно п.1 ст.6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти.

Враховуючи викладене, позиція АТ КБ «ПриватБанк», що надана довідка Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про проходження військової служби не є належним документом для надання пільги, адже видана не військовою частиною або військовим комісаріатом, є протиправною.

Зазначена позиція позивача за зустрічним позовом підтверджується листом Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 направленого до Національного банку України в якому наводиться перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких довідка Форма 5. Будь який інший документ, який би підтверджував проходження служби в особливий період у Збройних Силах України не передбачений нормативними документами. Окрім того чітко зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України, а організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.

Зазначений лист є за гальнодоступним, отримано його з інформаційного ресурсу: 3222.UA інформаційного агентства у сфері права «Єдина служба правової допомоги», інформаційний матеріал: ЩОДО ПРОТИПРАВНОСТІ НАРАХУВАННЯ ПРОЦЕНТІВ, ШТРАФІВ, ПЕНІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ. ПОЗИЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ ТА ГЕНЕРАЛЬНОГО ШТАБУ, порядковий номер випуску і дата його виходу: 29/12-20/І від 02.12.2020 року.

Також зазначена інформація викладена у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 підтверджується листом Національного банку України направленим до ТОВ «Єдина служба правової допомоги».

Окрім того у зазначеному інформаційному матеріалі наявний лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2020 року до ТОВ «Єдина служба правової допомоги» про неухильне дотримання Банком вимог закону.

На підтвердження зазначеної позиції позивачем за зустрічним позовом надано докази:

лист Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року № 321/6192 на 2 арк.

лист Національного банку України до ТОВ «Єдина служба правової допомоги» на 5 арк.

лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 23.12.2020 року до ТОВ «Єдина служба правової допомоги» на 2 арк.

За час користування кредитним лімітом АТ КБ «ПриватБанк» самостійно здійснював списання з картки ОСОБА_1 , що підтверджується випискою, яку надано Банком до позовної заяви. Всього Банком було самостійно списано 12 425,53 грн.

ОСОБА_1 одночасно здійснював поповнення картки за користування кредитним лімітом що підтверджується випискою, яку надано Банком до позовної заяви. Всього було внесено 15 758,05 грн.

Тобто, ОСОБА_1 обґрунтовано вважає, що Позивач за первісним позовом має правові підстави подавати вимоги про стягнення лише основної суми кредиту, і лише з обов`язковим врахуванням раніше стягнутої заборгованості у вигляді основної суми кредиту, процентів, штрафів та пені з усіх карток Відповідача, а нарахування будь яких відсотків та їх погашення за рахунок сплати за користування кредитним лімітом є протиправним.

Судом встановлено, що у позовних вимогах Позивача за первісним позовом зазначена сума до стягнення містить нараховані протиправно відсотки у розмірі 12 041,99 грн., всупереч п. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також основна сума кредиту, без перерахування раніше стягнутих сум у безспірному порядку з Відповідача та сплачених ним особисто.

Враховуючи вищевикладене дії Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» щодо нарахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, виходячи з положень, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є протиправними.

Судові витрати підлягають стягненню з позивача за первісним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 207,509,626,628, 633, 634, 638, 526, 1048, 1049,1050, 1054,1055 ЦК України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити.

Забов*язати Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" при здійсненні банківських послуг за користування кредитом ОСОБА_1 не нараховувати проценти, пеню та штрафні санкції з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р.

Забов*язати Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом у суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» починаючі з 17.03.2014р.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 судові витрати.

Скасувати заходи забезпечення позову накладені ухвалою Ленінського р/с м. Харкова від 15.03.21р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення виготовлено 30.09.21р.

Суддя - Є.Б. Ольховський