Рішення № 100003289, 29.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року справа №380/9751/21

провадження № П/380/9892/21

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення змісту позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, оформлене листом-відпискою від 30.04.2921 року №1300-5305-8/39405, виконаного нібито ОСОБА_2 (032) 245 46 75 по вказівці начальника відділу перерахунків пенсій №1 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , у перерахунку пенсії позивачу відповідно до довідки-прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 в частині здійснення перерахунку в розмірі 60% (замість 90%) від суми місячної (чинної) заробітної плати, і застосування, при здійсненні перерахунку пенсії, обмеження максимальним розміром – десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність;

- зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто на 26.01.2009 року, та ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII на підставі довідки Львівської обласної прокуратури від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій з розрахунку 90% із заробітної плати 29696,06 грн, що становить 26726,45 грн (29696,06 * 0,9). Перерахунок та повну виплату провести з 13.12.2019 року відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII в первинній редакції у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати прокурорським працівникам, у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати без обмеження максимальним розміром, виплату провести разово протягом не більше місяця часу від моменту вступу рішення суду в законну силу;

- зобов`язати відповідача здійснити позивачу виплату розміру пенсії за вислугу років однією сумою без застосування при такій виплаті постанови Кабінету Міністрів України чи інших нормативно-правових актів (п.п.1, 2 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року, втратили чинність з 26.01.2021 року відповідно до ухвали Верховного Суду у справі №640/5248/19 адміністративне провадження №К/9901/1505/21).

Посилається на те, що з 26.01.2009 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії, в розмірі 90% від середнього місячного заробітку. У зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників обласної прокуратури прокуратурою Львівської області видано довідку від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії позивача. На підставі вказаної довідки відповідач здійснив з 13.12.2019 року перерахунок пенсії позивача у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. 23.03.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії згідно довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 з розрахунку 90% від суми місячного заробітку та без обмежень максимального розміру пенсії. За результатами розгляду її заяви відповідач листом від 30.04.2021 року №1300-5305-8/39405 фактично відмовив у такому перерахунку пенсії. Позивач вважає, що таке рішення управління щодо відмови у перерахунку пенсії є неправомірним і таким, що прийняте всупереч чинного законодавства, оскільки при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка діяла на момент призначення пенсії. Відтак, до розміру її пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії та зменшуватися відсотковий розмір пенсії від суми місячної заробітної плати, оскільки такі обмеження виникли після призначення їй пенсії та звужують її права. З наведених підстав просить позов задовольнити.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за вислугу років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії. Вважає, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Львівської обласної прокуратури у розмірі 60% від суми відповідної заробітної плати та обмежено її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача вказав, що Законом України від 27.03.2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, якими змінено відсоткове значення розміру пенсії з 80 до 70 відсотків, а Законом України від 28.12.2014 року №76-VIIІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» змінено відсоткове значення розміру пенсії з 70 до 60 відсотків. Тому безпідставними, на думку відповідача, є посилання позивача на необхідність здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розміру 90% від суми місячної заробітної плати. Щодо обмеження пенсії максимальним розміром зазначив, що згідно положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, а також Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VІ, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Положення вказаного закону неконституційними не визнавалися, а тому він підлягає застосуванню до спірних правовідносин. За таких обставин, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи позивача щодо наведених відповідачем у відзиві запереченнях та мотиви їх відхилення.

Ухвалою судді від 22.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 29.07.2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, а засідання для розгляду справи по суті замінено підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області; з 26.01.2009 року їй призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

28.02.2020 року прокуратурою Львівської області видано довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) позивача, що враховується для перерахунку пенсії №18-768 вих-20, згідно якої відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.03.2018 року, за відповідною (прирівняною) посадою – старшого прокурора прокуратури Сихівського району м.Львова, з урахуванням усіх складових, становить 29696,06 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року у справі №380/2732/20 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладене у листі від 20.03.2020 року №1593-2246/М-02/8-1300/20 про відмову у здійсненні перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області із 13.12.2019 року здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення). В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням суду, серед іншого, встановлено, що спір між сторонами виник з підстави відмови позивачу здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури. Відповідно питання щодо відсоткового розміру заробітної плати для перерахунку пенсії та обмеження її максимального розміру є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.

23.03.2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії згідно довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з розрахунку 90% від суми місячного заробітку, без обмежень максимального розміру пенсії.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України від 30.04.2021 року №1300-5305-8/39405 повідомлено позивачу, що на виконання вищевказаного судового рішення їй здійснено перерахунок пенсії.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії в розмірі 90% від заробітної плати та обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, позивач звернулася до суду з даним позовом з метою захисту свого порушеного права.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих на час призначення позивачці пенсії за вислугу років було врегульовано ст.50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-ХІІ), положеннями якої, серед іншого, визначено, що:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (ч.1);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.11);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч.12);

- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць (ч.14);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. (ч.17).

На час проведення перерахунку пенсії позивачу засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), зокрема:

- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (ч.2);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (ч.13);

- тимчасово, по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абз.6 ч.15);

- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.20).

У той же час, положення ч.20 ст.86 Закону №1697-VII зі змінами, якими передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з п.1 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

У п.3 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 установлено, що ч.20 ст.86 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Підпунктом 1 п.3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону №1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України Закон від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Як встановив суд, та не заперечують сторони у справі, позивачу виплачувалась пенсія відповідно ст.50-1 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати.

На час призначення пенсії позивачу була чинною ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, яка встановлювала, що пенсія прокурорам і слідчим призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Суд враховує, що зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за ст.50-1 Закону №1789-XII, відбулась після набрання чинності Законом №1697-VII, тобто з 15 липня 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05.04.2001 року №3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року №5-рп/2005 наведено тлумачення поняття звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина, що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивач набула при призначенні пенсії, та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.

Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого ч.2 ст.86 Закону №1697-VII, до перерахунку пенсії позивача, призначеної за ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, є протиправним, оскільки, як встановив суд, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності Законом №1697-VII (15.07.2015 року), а не перерахунку розміру раніше призначеної пенсії.

Суд враховує, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.

Верховний Суд України у постанові від 06.10.2015 року в справі №21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом №3668-VІ зміни до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч.13, 18 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону №3668-VІ не зазнали.

Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 року в справі №308/11498/16-а, від 22.06.2018 року в справі №635/6663/16-а, від 17.07.2018 року в справі №559/2862/16-а, від 19.12.2018 року в справі №725/1352/16-а, від 31.07.2019 року в справі №354/90/15-а, від 29.04.2020 року в справі №490/5366/16-а.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII в частині визначення відсоткового розміру пенсії, оскільки вказаний Закон поширює свою дію на працівників прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Тому, враховуючи, що позивач вже є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років і така їй призначена у 2009 році за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, до її пенсії не може застосовуватися відсотковий розмір (60%), визначений Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 90% до 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку, починаючи з 13.12.2019 року.

Щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку на підставі довідки Львівської обласної прокуратури, суд враховує таке.

Обмеження виплати пенсії максимальним її розміром вперше було запроваджено Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі – Закон №3668-VI), який набрав чинності з 01.10.2011 року, та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За приписами абз.1 п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас, право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Законом України від 02.03.2015 року №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, ч.15 ст.50-1 Закону № 1789-XII замінено чотирма частинами, зокрема ч.18 такого змісту: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

У той же час, 15.12.2015 року Закон №1789-XII відповідно до розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону №1697-VII втратив чинність (крім ч.ч.3, 4, 6 та 11 ст.50-1). Отже, ч.18 ст.50-1 Закону №1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №3668-VI та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, втратила чинність з набранням чинності Закону №1697-VII, а тому до спірних правовідносин такі норми не застосовуються.

Абзацом 6 ч.15 ст.86 Закону №1697-VII визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Отже, у зв`язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивача (з 13.12.2019 року) наведеними вище положеннями законодавства встановлюються обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що тлумачення п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 цього Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу той факт, що норми п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту обмеження максимального розміру пенсії за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу цього Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст.2 Закону №3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 року у справі №580/492/19, який суд в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховує при прийнятті рішення у цій справі.

Суд встановив, що внаслідок перерахунку пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Львівської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій позивача, її розмір перевищив максимальний.

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії позивача в період дії загальної норми ч.1 ст.2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд неодноразово здійснював касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону №1789-XII, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим ст.86 Закону №1697-VII, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі №205/8204/16-а, від 03.04.2018 року у справі №361/4922/17, від 02.05.2018 у справі №704/87/17, від 15.08.2018 року у справі №161/9572/17, від 17.01.2019 року у справі №161/713/17, від 15.05.2019 року у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 21.05.2020 року у справі №554/10510/16-а, від 28.10.2020 у справі №686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

Також на вказані обставини звернув увагу Верховний Суд в ухвалі від 04.02.2021 року у справі №400/6132/20 про відмову у відкритті провадження та розгляд як зразкової справи №400/6132/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про перерахунок пенсії в частині зменшення її розміру з 90 до 60 відсотків від заробітку та обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для осіб, що втратили працездатність, та зобов`язання пенсійний орган здійснити перерахунок призначеної їй пенсії у розмірі 90 відсотків та без обмеження її максимального розміру із виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії, починаючи з 01.10.2020 року.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вказує, що відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивача на підставі довідки прокуратури Львівської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, правомірно обмежив її розмір десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Згідно позовних вимог, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, оформлене листом-відпискою від 30.04.2921 року №1300-5305-8/39405. Однак вказаний лист не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, за встановлених фактичних обставин справи суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 13.12.2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

З огляду на викладене, позовну вимогу в цій частині належить задовольнити частково.

Оскільки суд визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача з 90% до 60% від місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 9 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, та не знайшов правових підстав для визнання протиправними дій відповідача в частині обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, то з метою повного та ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача належить зобов`язати відповідача здійснити з 13.12.2019 року перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Що стосується вимог позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести виплату разово, однією сумою та без застосування постанови Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Право на захист це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (ст.55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Таким чином, вказані вимоги, на думку суду, є передчасними, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, та наслідком якого є здійснення виплати, ще не проведено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд враховує таке.

Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт; при цьому, строк встановлює також саме суд. Втім, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

Проаналізувавши обставини справи та зміст позовних вимог, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 13.12.2019 року на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) здійснити з 13.12.2019 року перерахунок ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII на підставі довідки прокуратури Львівської області від 28.02.2020 року №18-768 вих-20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.