Рішення № 100003217, 29.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року

справа №380/9462/21

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051), в якому просить суд стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 616613,40грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.007038 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1621ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області). Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.11.2019 по 10.06.2020 в сумі 229786,20грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.007038 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 02.12.2020. Однак, позивача на посаді не поновлено та кошти не виплачено, що свідчить про триваюче порушення трудових прав. На думку позивача, невиконання судового рішення в адміністративній справі №1.380.2019.007038 щодо поновлення його на посаді є підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 11.06.2020 по день звернення до суду з вказаним позовом. Зокрема, позивач посилається на положення ст.236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ), а також на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний термін для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали про залишення без руху позивач усунув недоліки.

Ухвалою суду від 24.06.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду від 24.06.2021 відповідач отримав 15.07.2021.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що системний аналіз ст.236 КЗпП України, ст.ст.44, 371-373 КАС України дає підстави вважати, що винесення ухвали про виплату незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі можливе за умови добросовісного користування таким працівником наданими законом правами, зокрема щодо вчинення ним необхідних дій, спрямованих на примусове виконання належним органом судового рішення про поновлення на посаді. Звернуто увагу також на те, що до Департаменту кадрової робота та державної служби не надходили належним чином завірені копії вказаних судових рішень ОСОБА_2 про поновлення на посаді, а також документи щодо примусового виконання рішення суду. Крім того, під час вжиття заходів добровільного виконання рішення суду встановлено неможливість його виконання з об`єктивних причин, оскільки на час звернення позивача із заявою про добровільне виконання рішення суду, відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України, позивач був адвокатом Ради адвокатів Львівської області. Вказано, що посада позивача є несумісною з діяльністю адвоката в силу положень Закону. Звернуто увагу, що станом на 31.01.2020 позивач адвокатську діяльність не припинив, що може свідчити про небажання продовжувати фактичну службу на відповідній посаді прокурора та про відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні рішення суду про поновлення позивача на посаді. Керуючись вищевикладеним, представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з аргументами, викладеними представником відповідача у відзиві на адміністративний позов, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній, зазначає, що Генеральний прокурор зобов`язаний в силу Конституції України, представляючи орган прокуратури, який є боржником за судовим рішенням, самостійно та невідкладно виконати допущене до негайного виконання судове рішення. Окрім того, позивач зауважує, що обов`язок у Генерального прокурора, як представника боржника, невідкладно виконати судове рішення відповідає змісту присяги прокурора. За твердженнями позивача, судове рішення виконується в Україні в силу дії закону, а не на підставі постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Поряд з цим, позивач зауважує, що у відзиві на позов Офісом Генерального прокурора не вказано жодної об`єктивної причини, яка зумовила занадто тривалу затримку у виданні наказу про поновлення на роботі позивача.

Інших заяв та клопотань на адресу суду не надходили.

Суд встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.007038 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №1621ц від 19.11.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області). Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про перейменування Генеральної прокуратури України на Офіс Генерального прокурора. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.11.2019 по 10.06.2020 в сумі 229786,20грн. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць – 36595,58 грн. виконується негайно.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі №1.380.2019.007038 залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 02.12.2020.

28.12.2020 Львівським окружним адміністративним судом були видані виконавчі листи в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу запобігання правопорушенням в органах прокуратури управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України (з місцем дислокації у прокуратурі Львівської області) або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 23.11.2019 та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць – 36595,58 грн. Станом на дату звернення позивача до суду, рішення суду щодо поновлення його на посаді не виконано.

Позивач, вказуючи про невиконання судового рішення про поновлення його на роботі, звернувся до суду із даним позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді публічної служби з 11.06.2020 по день звернення до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно з ч.2 ст. 129 Конституції України обов`язковість судових рішень є однією із основних засад судочинства.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом; право на судовий захист є гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Частиною 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд наголошує, що нормами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати заробітної плати за період вимушеного прогулу, а відтак суд вбачає наявними підстави для застосування норм ст.235 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст.235 КЗпП України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду про поновлення на роботі виконуються негайно.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання відповідного наказу про поновлення на роботі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.04.2021 у справі №461/1303/19, від 30.04.2020 у справі №260/1424/18.

При цьому, посилання відповідача на зайняття позивача адвокатською діяльністю відхиляються судом з таких підстав. Відповідно до ст.7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» несумісною з діяльністю адвоката є: робота на посадах осіб, зазначених у п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції»; військова або альтернативна (невійськова) служба; нотаріальна діяльність; судово-експертна діяльність. Вимоги щодо несумісності з діяльністю адвоката, передбачені п.1 цієї частини, не поширюються на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад (крім тих, які здійснюють свої повноваження у відповідній раді на постійній основі). У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Наведене свідчить, що в разі поновлення на посаді, позивач мав право в триденний строк звернутись до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця із заявою про зупинення адвокатської діяльності, що не вважалось би порушенням п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції».

Враховуючи наведене, доводи відповідача, які наведені у відзиві на позовну заяву, в цій частині є безпідставними та спростовуються вищевказаним.

Крім того, суд наголошує, що законодавством України не передбачено обов`язку із зверненням працівника до роботодавця із заявою про поновлення його на роботі, оскільки судове рішення про поновлення позивача на роботі мало виконуватися негайно без прив`язки до вчинення будь-яких дій з боку позивача.

Між тим, як судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що позивача станом на час вирішення даної справи не було поновлено на посаді.

Наведене свідчить, що відповідачем не забезпечено негайного виконання рішення суду в адміністративній справі №1.380.2019.007038, не поновлено позивача на займаній посаді.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що в період з 11.06.2020 відповідач не виконав і станом на час розгляду справи не виконує покладений на нього законодавством обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 з урахуванням постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.007038 про поновлення позивача на роботі, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

При цьому, суд погоджується також із доводами позивача про те, що невиконання рішення суду також є підставою для притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за цей період.

Проте, при розгляді позовних вимог в даній частині суд ураховує таке.

Оскільки рішення суду про поновлення позивача на роботі прийнято 10.06.2020, а з позовом до суду у цій справі позивач звернувся 11.06.2021, то існують підстави для стягнення середнього заробітку за період із 11.06.2020 року по 10.06.2021, що становить 251 робочий день.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Долученою до матеріалів справи довідкою Офісу Генерального прокурора від 23.01.2020 вих.№21-51зп підтверджено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на дату звільнення становила 1702,12грн.

Таким чином, на користь позивача з Офісу Генерального прокурора належить стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі №1.380.2018.007038 за період з 11.06.2020 по 10.06.2021 у розмірі 427232,12 грн. (251 робочий день х 1702,12 грн).

З приводу доводів позивача щодо суми стягнення за затримку виконання рішення суду, то суд звертає увагу на те, що позивач неправильно вважає, що розрахунковим періодом є період після ухвалення Львівським окружним адміністративним судом рішення у справі №1.380.2019.007038 від 10.06.2020 і до дня звернення позивача з цим позовом до суду.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2019 року у справі №810/1207/16 оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення працівника на роботі, за своєю суттю є компенсацією середнього заробітку, то вона, як і середній заробіток за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню з органу, у відносинах публічної служби з яким перебуває позивач.

Відповідно до п. 2, 4, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, розрахунковим періодом для визначення середнього заробітку для затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 є два останні місяці перед звільненням позивача.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Згідно з ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судовий збір на суму 3058,10грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11.06.2020 по 10.06.2021 на суму 427232(чотириста двадцять сім тисяч двісті тридцять дві) грн.12коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (місцезнаходження: 01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору на суму 3058 (три тисячі п`ятдесят вісім)грн.10коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.