Рішення № 100003149, 29.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14458/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Ліпійчук Б.В.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу

в с т а н о в и в :

I. Стислий виклад позицій учасників справи

1. до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону код ЄДРПОУ 38326057, місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20 (далі – позивач) до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Городецького, 13 (далі – відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу.

2. Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, а тому підлягає скасуванню.

3. Так, представник позивача стверджує, що невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20, а саме – не поновлення позивача на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень військової прокуратури Західного регіону України зумовлене поважними причинами. Зазначає, що поновити позивача у справі №380/8135/20 не є можливим з огляду на особливості правового регулювання процедури переведення з регіональної до обласної прокуратури. Зазначає про відсутність на момент прийняття оскаржуваного рішення вакантних адміністративних посад у штатному розписі прокуратури регіону. Між тим, наголошує на тому, що державний виконавець не вживав активних дій для дослідження поважності причин невиконання рішення про поновлення, тобто фактично самоусунувся від виконання своїх функціональних обов`язків, та, накладаючи штраф, обмежився лише з`ясуванням факту невиконанням відповідачем у справі №380/8135/20 судового рішення про поновлення, що не ґрунтується на законі.

4. Окрім цього в обґрунтування незаконності накладеного державним виконавцем штрафу позивач посилається на порушення порядку вчинення виконавчих дій. Зокрема, вказує, що постанова про накладення штрафу всупереч абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслана не наступного дня з її винесення (06.08.2021), а лише 10.08.2021.

5. Одночасно вказує, що державним виконавцем помилково вказано у тексті оскаржуваної постанови про набрання рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 законної сили.

6. Натомість представник позивача зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 ним оскаржене в апеляційному порядку, просить врахувати цю обставину при ухваленні рішення у цій справі.

7. 14.09.2021 до суду надійшли пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, на позов, у яких названий учасник справи проти позову заперечує повністю. Вважає, аргументи позивача необґрунтованими. Зазначає, що причини невиконання рішення суду не можуть вважатися поважними. Помилкове відображення державним виконавцем в тексті оскаржуваної постанови набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 не впливає на правомірність постанови про накладення штрафу, оскільки згадане рішення у частині поновлення позивача у справі №380/8135/20 допущено до негайного виконання. Зауважує, що несвоєчасність надіслання спірної постанови державного виконавця не може бути підставою для її скасування.

8. 17.09.2021 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача проти позову заперечує. Вважає постанову про накладення штрафу законною, а позовні вимоги позивача безпідставними. Наголошує, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про застосування штрафних санкцій відповідачем у справі №380/8135/20 відповідне рішення суду не виконано, про причини невиконання не повідомлено.

9. Одночасно звертає увагу на те, що державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. При цьому такою постановою роз`яснено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет, тому посилання позивача на несвоєчасне надіслання копії оскаржуваної постанови є помилковим.

10. 21.09.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача, у яких останній зазначає, що відповідачем у справі №380/8135/20 вжито заходів щодо працевлаштування позивача у вказаній справі. Водночас представник позивача повторно зазначає у поясненнях, що виконання рішення суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 в інший спосіб, аніж визначений таким рішенням, спричинене об`єктивними факторами, які не залежать від волевиявлення органу, в якому працював позивач у справі №380/8135/20. Поряд з цим, звертає увагу на те, що позивачем у цій справі скеровано лист до Офісу Генерального прокурора з метою отримання роз`яснення щодо порядку та способу виконання рішень судів про поновлення колишніх працівників прокуратури. Однак на момент розгляду та вирішення цієї справи, як і на момент прийняття оскаржуваного рішення про накладення штрафу, жодних роз`яснень від Офісу Генерального прокурора не надійшло.

11. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити повністю з підстав, указаних у заявах по суті спору.

12. Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, клопотань про розгляд справи без участі представника до суду не надходило.

13. У судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача проти позову заперечила, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

II. Рух справи

1. Ухвалою від 06.09.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, витребував додаткові докази, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

2. Заходи забезпечення позову не вживались.

III. Фактичні обставини справи

1. Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

2. 11.06.2021 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/8135/20 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправним та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

3. Вказаним рішення суду, серед іншого, визнано протиправним та скасовано наказ військового прокурора Західного регіону України від 10.09.2020 року №646к; поновлено ОСОБА_1 з 11 вересня 2020 року у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону (вул. Клепарівська, 20, м. Львів, 79058; код ЄДРПОУ 38326057) на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень військової прокуратури Західного регіону України. При цьому рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, прирівняній до посади начальника відділу організації представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень військової прокуратури Західного регіону України допущено до негайного виконання.

4. Наказом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону №412к від 24.06.2021 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника відділу організації представництва інтересів держави в судах та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері військової прокуратури Західного регіону України.

5. З названим наказом ОСОБА_1 ознайомлено. Останній з ним не погодився, оскільки вважав, що його не поновлено у спосіб, визначений судом у справі №380/8135/20, тому підписав наказ №412к від 24.06.2021 із запереченнями.

6. 01.07.2021 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №65935463 та зобов`язано боржника невідкладно виконати рішення суду у справі №380/8135/20.

7. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження надійшла на адресу боржника 06.07.2021.

8. 09.07.2021 позивач надіслав державному виконавцю копію наказу №412к від 24.06.2021, а також довідку №432 від 24.06.2021 про відсутність у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері вакантних посад для поновлення ОСОБА_1 у відповідності до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20.

9. 12.07.2021 зазначене поштове відправлення надійшло до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

10. 05.08.2021 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у межах виконавчого провадження №65935463 на боржника накладено штраф на загальну суму 5100 грн.

11. 10.08.2021 постанова державного виконавця про накладення штрафу скерована боржнику.

12. Вважаючи постанову про накладення штрафу від 05.08.2021 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. Позиція суду

1. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

2. Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

3. «На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

4. «У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

5. «У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

6. Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі – Закону України №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

7. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” (тут і надалі – в редакції виникнення спірних правовідносин) визначено, що відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

8. Частиною 1 статті 18 Закону України 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

9. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону №1404-VIII).

10. У частині 6 статті 26 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

11. Процесуальна форма виконання рішень про поновлення на роботі детермінована приписами Розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження».

12. Так, частиною 1 статті 65 названого нормативного акта детерміновано, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

13. Своєю чергою, за змістом приписів статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

14. Згідно зі статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

15. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

16. Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

18. Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

19. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

20. Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

21. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

22. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

23. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

24. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

25. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено, по-перше, факт невиконання боржником судового рішення і, по-друге, відсутність поважних причин.

26. При цьому поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Більше того, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

27. З обставин справи вбачається, що факт невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 позивачем визнається. Натомість позивач апелює виключно до причин невиконання вказаного рішення.

28. Як підтверджується матеріалами виконавчого провадження, станом на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу у державного виконавця перебувала копія наказу №412к від 24.06.2021, а також довідка №432 від 24.06.2021 про відсутність у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері вакантних посад для поновлення ОСОБА_1 у відповідності до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20. Відтак суд вважає, що відомості, викладені у вказаних документах, не залишилися поза увагою державного виконавця та були враховані ним при прийнятті спірної постанови. Будь-яких інших причин невиконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 державному виконавцю не надавалось. Отже, суд констатує відсутність підстав вважити, що оскаржуване рішення про накладення штрафу ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи та без урахування фактів, які мають істотне значення.

29. Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові з точки зору її змісту, суд виходить з того, що однією з причин невиконання рішення суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 є відсутність вакантних посад, на яких його можна було би поновити ОСОБА_1 .

30. Суд вважає посилання позивача на відсутність вакантних посад у Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Західного регіону, на яких можна було би поновити ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки такі доводи не є законодавчо обумовленими підставами для звільнення суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати рішення суду. У спірному випадку накладення штрафу державним виконавцем з огляду на невиконання позивачем у цій справі рішення суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 є продовженням спірних відносин за наслідками незаконного звільнення ОСОБА_1 . Відтак спір виник через протиправну поведінку самого позивача, тому доводи останнього про неможливість виконати рішення суд оцінює критично та не вважає їх поважними.

31. З приводу посилань позивача на недосконалість правового регулювання суд зазначає, що у вимірі спірних правовідносин релевантним є принцип «належного врядування», за змістом якого будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

32. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland),заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74).

33. За наведених обставин суд висновує, що стверджувані позивачем причини невиконання рішення суду не є поважними.

34. З приводу посилань позивача на помилкове зазначення державним виконавцем того, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 набрало законної сили, а також на те, що вказане рішення оскаржено в апеляційному порядку, то, суд вважає, що такі доводи аргументи позивача не заслуговують на увагу, виходячи з такого.

35. Як встановлено та відображено в описовій частині судового рішення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 у справі №380/8135/20 щодо поновлення ОСОБА_1 допущено до негайного виконання.

36. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не за загальним правилом з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

37. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №280/2610/19.

38. Таким чином, доводи позивача ґрунтуються на помилковій інтерпретації правового регулювання спірних правовідносин.

39. З приводу посилань позивача про порушення державним виконавцем порядку скерування постанови про накладення штрафу, оскільки така всупереч абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» надіслана не наступного дня з її винесення (06.08.2021), а лише 10.08.2021, суд зазначає наступне.

40. Названої нормою встановлено, що документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

41. Суд відхиляє вказаний аргумент позивача, оскільки такий пов`язаний виключно з процедурними питаннями здійснення виконавчого провадження та жодним чином не стосується змісту оскарженої постанови. Суд вважає, що можливість ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в мережі Інтернет не звільняє виконавця від обов`язку вчасно скеровувати, у тому числі, й постанову про накладення штрафу. Проте, на переконання суду, вказане порушення не впливає на оцінку правомірності оскарженої постанови, а тому не може бути достатнім для її скасування.

42. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

44. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

45. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

46. Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

47. Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. у задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону до відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу відмовити повністю.

2. Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення суду складене 29 вересня 2021 року.

Суддя А.Г. Гулик