Рішення № 100002961, 29.09.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 вересня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3760/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ в Луганській області), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пільгової пенсії за Списком № 1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з роботою в особливо шкідливих умовах праці протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” періоди роботи: з 14.10.1991 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 11.04.1996 по 15.09.1998, з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 01.01.2012 по 15.01.2012, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014;

- перерахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 за Списком №1 відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” у зв`язку з роботою в особливо шкідливих умовах праці, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 06.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.05.2021 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком. Позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Списку № 1.

До пільгового стажу позивача відповідно до списку №1 не зараховано, але включено до загального стажу, наступні періоди роботи:

- з 14.10.1991 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 11.04.1996 по 15.09.1998 у зв`язку з відсутністю довідок, уточнюючих пільговий характер роботи та атестації робочого місця за Списком №1;

- з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 01.01.2012 по 15.01.2012, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.14 у зв`язку з відсутністю відомостей по спеціальному стажу в даних персоніфікованого обліку за даними Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період навчання з 01.09.1986 по 23.06.1989 у зв`язку з ненаданням диплому.

Позивач не згоден з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зарахування пільгового стажу, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 23.07.2021 позов було залишено без руху для усунення недоліків. У встановлений судом строк позивачем недоліки було усунуто.

Ухвалою суду від 09.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 03.09.2021 вирішено подальший розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.09.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (арк. спр. 82-85), в обґрунтування якого останній послався на таке. ОСОБА_1 07.05.2021 звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою на призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви позивача та наданих ним документів рішенням відповідача від 06.05.2021 № 123250002028 позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 06.05.2021.

Загальний стаж роботи складає 35 років 11 місяців 06 днів з врахуванням пільгового стажу за Списком № 1, який складає 10 років.

Не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, але враховано до загального страхового стажу періоди роботи:

- з 14.10.1991 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 11.04.1996 по 15.09.1998 у зв`язку з відсутністю довідок, уточнюючих пільговий характер робіт та атестації робочого місця за Списком № 1;

- з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 01.01.2012 по 15.01.2012, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014 у зв`язку з відсутністю відомостей по спеціальному стажу в даних персоніфікованого обліку за даними з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1983 по 23.06.1989 у зв`язку з ненаданням диплому.

У разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, мають надаватися уточнюючі довідки.

На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.

Судом установлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , є пенсіонером, перебуває на обліку в ГУПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та матеріалами пенсійної справи (арк. спр. 13-16, 19, 110-112).

З матеріалів пенсійної справи встановлено, що пенсію позивачу призначено УПФУ в Станично-Луганському районі з 06.05.2021.

Розрахунком стажу позивача з ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії підтверджується, що періоди роботи ОСОБА_1 з 14.10.1991 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 11.04.1996 по 15.09.1998, з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 01.01.2012 по 15.01.2012, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014 зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового; період навчання з 01.09.1983 по 23.06.1989 не зараховано до загального страхового стажу (арк. спр. 110 зв.).

Трудова книжка НОМЕР_2 від 07.07.1989, видана на ім`я ОСОБА_1 , щодо спірних періодів роботи позивача містить такі записи:

Шахтопрохідницьке управління № 5 треста «Луганськшахтопроходка»:

запис № 4 від 14.10.1991 – прийнято учнем поверхневого гірника;

запис № 5 від 18.11.1991 – переведено поверхневим гірником 2 розряду;

запис № 6 від 16.03.1992 – переведено учнем прохідника з повним робочим днем під землею;

запис № 7 від 28.05.1992 – переведено прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 8 від 15.09.1994 – звільнено за власним бажанням;

Луганське ШПУ-1:

запис № 9 від 21.09.1994 – прийнято прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 10 від 06.04.1996 – звільнено за власним бажанням;

ЖЕО Артемівського району м. Луганська:

запис № 11 від 11.04.1996 – прийнято монтажником сантехсистем та обладнання 4 р. в ЖЕУ-1;

запис № 13 від 15.09.1998 – звільнено за переводом;

ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП»:

запис № 18 від 22.04.2010 – прийнято прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею;

запис № 19 – внесено запис про атестацію посади прохідника підземного з повним робочим днем під землею, наказ про атестацію від 11.12.2006 № 158;

запис № 20 від 02.09.2011 – звільнено за переводом;

ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля»:

запис № 23 від 16.01.2012 – прийнято прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею;

запис № 24 від 22.04.2016 – звільнено за власним бажанням (арк. спр. 100 зв.-104).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].

Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Абзацами 9, 10 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:

- призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи (частина перша);

- призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (частина друга);

- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Порядок № 22-1).

Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії” Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац шостий пункту 1.9 розділу I “Звернення за призначенням (перерахунком), виплатою пенсії” Порядку № 22-1).

Абзацом першим пункту 2.7 розділу II “Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший” Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

Відповідно до пункту 4.1 розділу ІV “Приймання, оформлення і розгляд документів” Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію. Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (пункт перший частини другої статті 114 Закону № 1058).

В позовній заяві позивач, зокрема, просить зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 періоди роботи: з 14.10.1991 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 11.04.1996 по 15.09.1998, з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 01.01.2012 по 15.01.2012, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014.

Судом встановлено, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 07.07.1989 ОСОБА_1 у період з 14.10.1991 по 15.03.1992 працював в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка» на посаді учня поверхневого гірника та поверхневого гірника, у період з 11.04.1996 по 15.09.1998 працював в ЖЕО Артемівського району м. Луганська на посаді монтажника сантехсистем та обладнання 4 р. в ЖЕУ-1.

Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у вказаний період, не були передбачені ані Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, ані Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, ані Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Таким чином, судом установлено, що в період з 14.10.1991 по 15.03.1992 та з 11.04.1996 по 15.09.1998 ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах на посадах, які не дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Також судом встановлено, що в трудовій книжці НОМЕР_2 від 07.07.1989 взагалі відсутні записи про роботу ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 по 15.01.2012.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи позивача з 14.10.1991 по 15.03.1992, з 11.04.1996 по 15.09.1998 та з 01.01.2012 по 15.01.2012.

Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо незарахування УПФУ в Станично-Луганському районі періодів роботи позивача з 16.03.1992 по 15.09.1994 в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014 в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля», суд зазначає таке.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи з 16.03.1992 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014 відповідач посилається на те, що відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер робіт та атестації робочого місця за Списком № 1, та відсутні відомості по спеціальному стажу в даних персоніфікованого обліку за даними з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з 16.03.1992 по 15.09.1994 позивач працював учнем прохідника з повним робочим днем під землею та прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 позивач працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 позивач працював прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем під землею в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014 позивач працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля».

Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», в Луганському ШПУ-1, в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП» та в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля» учнем прохідника з повним робочим днем під землею та прохідником 5 розряду з повним робочим днем під землею.

Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачені Списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, Списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, Списком № 1, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на вищевказаних підприємствах на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що відсутні довідки, уточнюючі пільговий характер робіт та атестації робочого місця за Списком № 1, та відсутні відомості по спеціальному стажу в даних персоніфікованого обліку за даними з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі “Andrejeva v. Latvia” (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.), стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків, ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі “Будченко проти України” (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі “Ковач проти України”, п. 59 рішення у справі “Мельниченко проти України”, п. 50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що відсутність у позивача документів, які підтверджують зайнятість протягом повного робочого дня на підземних роботах за списком № 1, що стало підставою для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів роботи до пільгового стажу, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у органу Пенсійного фонду були відсутні підстави для незарахування до пільгового стажу періоди роботи позивача з 16.03.1992 по 15.09.1994, з 21.09.1994 по 06.04.1996, з 01.03.2011 по 30.04.2011, з 21.01.2013 по 30.01.2013, з 01.10.2014 по 12.10.2014.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії” (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із діями відповідача, які полягають у відмові в зарахуванні до пільгового стажу позивача певних періодів роботи, тому належним, ефективним та достатнім способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправними дій УПФУ в Станично-Луганському районі щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 16.03.1992 по 15.09.1994 в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013 та з 01.10.2014 по 12.10.2014 в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля», та зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06.05.2021, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_2 з 16.03.1992 по 15.09.1994 в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013 та з 01.10.2014 по 12.10.2014 в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля», з урахуванням раніше виплачених сум.

На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 951,60 грн судового збору (арк. спр. 12).

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме – в сумі 605,30 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом внесено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом, на 43,60 грн.

При цьому за приписами пункту 1 частини першої, частини другої статті 7 Закону 3674-VI в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Отже, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу право звернення до суду із клопотанням про повернення судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо незарахування до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 з 16.03.1992 по 15.09.1994 в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013 та з 01.10.2014 по 12.10.2014 в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 06.05.2021, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи ОСОБА_2 з 16.03.1992 по 15.09.1994 в Шахтопрохідницькому управлінні № 5 треста «Луганськшахтопроходка», з 21.09.1994 по 06.04.1996 в Луганському ШПУ-1, з 01.03.2011 по 30.04.2011 в ВП Шахтопрохідницьке управління № 4 ПАТ «Трест ЛШП», з 21.01.2013 по 30.01.2013 та з 01.10.2014 по 12.10.2014 в ВП «Шахтоуправління «Луганське» державного підприємства «Луганськвугілля», з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,30 грн (шістсот п`ять грн 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.О. Свергун