Рішення № 100002935, 30.09.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/4300/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код 20632802) щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів проходження строкової військової служби з 03.05.1977 року по 20.05.1979 року та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1979 року по 01.07.1983 року до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів проходження строкової військової служби з 03.05.1977 року по 20.05.1979 року та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі з 01.09.1979 року по 01.07.1983 року ОСОБА_1 , відповідно до розрахунку стажу судді.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання, обраховане відповідно до стажу на посаді судді у 28 років, 3 місяці, 28 днів. Разом з тим всупереч вимогам закону до стажу його роботи на посаді судді відповідачем протиправно не включений період проходження ним військової служби у збройних силах СРСР - 2 роки 18 днів, а також половину строку навчання в Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Представник відповідача зазначив, що стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 від 07 липня 2010 року (в редакції, чинній на дату звернення позивача за призначенням щомісячного грошового утримання) містить вичерпний перелік посад, робота на який зараховується до стажу роботи на посаді судді. Зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів проходження строкової військової служби та навчання у вищих юридичних навчальних закладах цією нормою не передбачено, а відтак - відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача ( а.с.49).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Позивач з 12.05.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (а.с.11, 52-116 ).

Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що міститься в матеріалах пенсійної справи позивача, вказаний стаж позивача складає 32 роки 3 місяці 15 днів, куди, зокрема враховано проходження військової служби збройних силах СРСР - 2 роки 18 днів, та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців ( а.с.77).

Однак, згідно пенсійної справи позивача, стаж позивача, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, та враховується при перерахунку утримання, наразі обчислено з 28 років, 3 місяці, 28 днів ( а.с.115).

Позивач вважає, що до стажу його роботи на посаді судді належить врахувати проходження військової служби збройних силах СРСР - 2 роки 18 днів, та половину строку навчання в Харківському юридичному інституті - 1 рік 11 місяців, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

За змістом пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів.

Судом встановлено, що на час виходу позивача у відставку був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 р. №2453-VI (далі також - Закон №2453).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 120 Закону №2453 суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Відповідно до частини третьої 141 Закону №2453, у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №1-8/2016, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 р. №1402-VIII (далі також - Закон №1402).

Відповідно до пункту 25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до положень статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Воднораз, відповідно до приписів частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Відповідно до положень пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Суд наголошує, що до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI був чинним Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» , відповідно частини четвертої статті 43 якого судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Як передбачено пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Разом з тим, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІ, який набрав чинності 29 вересня 2015 року та яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, не містять положення стосовно збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку.

Як вказано Конституційним Судом України у рішенні від 11 жовтня 2005 року № 3-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Також Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 у справі щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці вказано, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що фактична відсутність у Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІ, який набрав чинності 29 березня 2015 року та яким внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, положення щодо збереження за суддями стажу роботи, який на момент набрання ним чинності надавав їм право на певний розмір доплати за вислугу років або право на вихід у відставку, є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією і законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може були звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується відповідачем, що з 03.05.1977 по 20.05.1979 позивач проходив службу у збройних силах СРСР (2 роки 18 днів), а з 01.09.1979 по 01.07.1983 - навчався у Харківському юридичному інституті.

Відтак, враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідним є врахування половини строку навчання позивача за денною формою у Харківському юридичному інституті та календарний період проходження строкової військової служби.

Суд вважає за необхідне зазначити, що справи з подібним предметом та підставами спору розглядалися Верховним Судом. Зокрема, у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17 та від 29.04.2020 у справі 426/12415/16-а Верховний Суд дійшов наступного висновку: "<…> невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та роботи на посаді слідчого і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним".

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині незарахування позивачеві вказаного періоду діяльності до його стажу роботи на посаді судді та перерахунку у зв`язку з цим щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 908 грн. (а.с.1) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А м. Кропивницький, 25009 код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів проходження строкової військової служби з 03.05.1977 року по 20.05.1979 року та половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі з 01.09.1979 року по 01.07.1983 року до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, періодів проходження строкової військової служби з 03.05.1977 року по 20.05.1979 року та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі з 01.09.1979 року по 01.07.1983 року ОСОБА_1 , відповідно до розрахунку стажу судді.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривен, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун