Рішення № 100002665, 30.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. справа № 300/1371/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Остап`юка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, 18 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 50 000 гривень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач усунув, у строк встановлений судом.

26.04.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

18.05.2021 ухвалою суду залучено 18 Державну пожежно-рятувальну частину Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів як другого відповідача.

Суд допустив заміну відповідача Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, в порушення норм Кодексу законів про працю України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995, внаслідок непроведення своєчасного, повного розрахунку при звільненні (грошового забезпечення (зарплату) за період з січня - березень 2020 року) позивача стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період в розмірі 50 000 гривень.

Відповідачі направили суду відзиви на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідачі не погодилися, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просили в задоволенні позову відмовити з мотивів, викладених у відзиві.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.

Наказом Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області № 128 від 13.04.2020 старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього начальника караулу 18 державної пожежно-рятувальної частини Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів ВП Бурштинської ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" звільнено зі служби зі виключенням з кадрів ДСНС у запас Збройних Сил, за підпунктом 4 пункту 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду за № 300/2521/20 від 17.12.2020 стягнуто з Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 невиплачене грошове забезпечення (зарплату) за період з січня по березень 2020 року в сумі 21 177 гривень.

23.12.2020 на виконання вказаного судового рішення позивачу виплачено грошове забезпечення за період січня - березня 2020 року в розмірі 20 859, 33 гривень, з відрахуванням 317, 67 гривень військового збору. Вказані обставини визнаються сторонами.

Позивач, вважаючи, що внаслідок не проведення відповідачем своєчасного, повного розрахунку при його звільненні 13.04.2020 та здійснення такого повного розрахунку - 30.12.2020, то відповідно до статтей 116, 117 Кодексу законів про працю України стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки на 261 календарних днів, з яких 179 робочих днів, розрахунку при звільненні в розмірі 50 000 гривень, звернувся до суду за даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 5 статті 99 Кодексу цивільного захисту України трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

За правилами частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), тому суд вважає за необхідне застосувати до даних правовідносин норми Кодексу законів про працю України.

Стаття 116 Кодексу законів про працю України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні визначає статті 117 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У пункті 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в справі №4-рп/2012 визначено, що всі суми, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).

Як встановив суд, позивача з 13.04.2019 звільнено із служби з виключенням із кадрів ДСНС України, тоді, як фактичний розрахунок щодо виплати грошового забезпечення (зарплати) за період з січня по березень 2020 року проведено 23.12.2020.

Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій остаточний розрахунок, зокрема, своєчасно не виплачено грошове забезпечення (зарплату) за період з січня по березень 2020 року в сумі 21 177 гривень, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (пункт 8 зазначеного Порядку).

Зі змісту статті 117 Кодексу законів про працю України є підстави для висновку про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто, залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц): розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Така правова позиція висловлена Верховним Судому у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі за № 480/3105/19, провадження №К/9901/5696/20 та застосовна в даній адміністративній справі.

За такої правової позиції до обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

В даній адміністративній справі загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав, 23 918, 23 гривень, з яких позивачу із затриманням до 13.04.2020 виплачено 3 058, 90 гривень, що складає 87 % від загального розміру належних до виплати в день звільнення, коштів.

Відповідно до довідки виданої 18 Державною пожежно-рятувальною частиною Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів за № 01-16/21 від 11.05.2021 сума грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становила 14 118 гривень, а саме: у лютому 2020 року - 7 059 гривень, у березні 2020 року - 7 059 гривень.

Розмір одноденного заробітку склав 235, 30 гривень (14 118 гривень / 60 календарних днів).

Затримка виплати грошової компенсації складає 254 робочих днів, а середній заробіток за час такої затримки складає - 59 766, 20 гривень.

Враховуючи, що розмір простроченої заборгованості за період затримки на 254 календарних днів складає 87 % від загального обсягу належного розрахунку при звільненні, то підлягає стягненню середній заробіток за час такої затримки в сумах пропорційних відсотковому значенню розміру простроченої заборгованості, в розмірі 51 996, 60 гривень.

Таким чином, суд виходячи з принципу пропорційності, вважає належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача стягнення на його користь 51 996, 60 гривень середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 51 996, 60 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити повністю, а в задоволенні позову до 18 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів, відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 59530 від 19.04.2021, підтвердив сплату судового збору на суму 908 гривень, за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908 гривень.

Крім того, позивач в позовній заяві вказав про наявність судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10 000 гривень. Однак, на підтвердження цих обставин позивач доказів не надав.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вулиця Івана Франка, 6, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38555228) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 ) середній заробіть за час затримки повного розрахунку при звільненні в розмірі 51 996 (п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 60 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (вулиця Івана Франка, 6, місто Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 38555228) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки податків НОМЕР_1 ) до 18 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (місто Бурштин, Івано-Франківська область, 77111, код ЄДРПОУ 24521666), відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.