Рішення № 100002656, 30.09.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. справа № 300/3051/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Мадрига Олександр Сергійович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні пенсії та виплаті неодержаної пенсії позивача та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй неотриману суму пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримувала пенсію за віком з 02.03.2011 по 01.09.2020. Позивач з кінця 2018 року по теперішній час вимушена перебувати за межами України, оскільки перебуває на лікуванні в Португальській Республіці. Після неотримання пенсії протягом шести місяців підряд, з 01.09.2020 виплату позивачу пенсії припинено з 01.09.2020. ОСОБА_1 26.11.2020 надала Ярош Н.Б. довіреність для представництва інтересів позивача в органах Пенсійного фонду України. 12.04.2021 Яшан Н.Б. звернулася до відповідача з відповідною заявою в інтересах ОСОБА_1 про поновлення виплати позивачу пенсії за віком. Листом № 2923-2625/Б-02/8-0900/21 від 29.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило Яшан Н.Б. , що виплата пенсії поновлюється з моменту звернення пенсіонера особисто із заявою та паспортом, за місцем перебування на обліку, а тому ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись із заявою про поновлення виплати пенсії до відділу обслуговування громадян у м. Івано-Франківську. Представник позивача вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні пенсії ОСОБА_1 , оскільки відповідач залишив поза увагою факт перебування позивача за межами України на лікуванні та неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я особисто звернутись до органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою про поновлення виплати пенсії за віком.

Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

15.07.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив від 12.07.2021 № 0900-0803-7/24432 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Представник відповідача зазначив, що згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 01.11.2019 за №20.1.0.0.0/7-20191029/3225 щодо осіб, які одержують пенсію за довіреністю більше як рік або не отримують пенсію з поточного рахунку більше як один рік, зняття коштів з картки ОСОБА_1 відсутні. Після опрацювання вказаної інформації з банку, 17.12.2019 на адресу позивача надіслано лист про необхідність звернутись до Головного управління Пенсійний фонду України в Івано-Франківській області для подання нової заяви про підтвердження виплати пенсії через банківську установу. Станом на 29.02.2020 ОСОБА_1 із заявою до відділу обслуговування громадян не зверталася щодо продовження виплати пенсії через установу банку, а тому з березня 2020 року виплата пенсії проводилася через відділення поштового зв`язку за місцем фактичного проживання, як це передбачено чинним законодавством. У результаті неотримання пенсії через відділення поштового зв`язку протягом 6 місяців підряд, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.09.2020 згідно з статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також представник відповідача зазначив, що статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Оскільки ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України особисто не зверталась, то відновлення виплати пенсії можливе тільки після особистого звернення, при чому таку виплату буде проведено з моменту припинення у разі звернення в межах трирічного строку передбаченого статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 36-39).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 з 02.03.2011 перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на банківський рахунок ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно листа ПАТ КБ «Приватбанк» від 01.11.2019 за №20.1.0.0.0/7-20191029/3225 щодо осіб, які одержують пенсію за довіреністю більше як рік або не отримують пенсію з поточного рахунку більше як один рік, зняття коштів з картки ОСОБА_1 відсутні.

17.12.2019 на адресу реєстрації місця проживання позивача відповідачем надіслано лист про необхідність звернутися до Головного управління Пенсійний фонду України в Івано-Франківській області для подання нової заяви про підтвердження виплати пенсії через банківську установу.

Станом на 29.02.2020 ОСОБА_1 не зверталась до відділу обслуговування громадян із заявою щодо продовження виплати пенсії через установу банку. З березня 2020 року виплата пенсії проводилася позивачу через відділення поштового зв`язку за місцем фактичного проживання.

Факт не отримання ОСОБА_1 коштів пенсії через відділення поштового зв`язку в період з 01.03.2020 по 01.09.2020 визнається обома сторонами.

Через неотримання пенсії через відділення поштового зв`язку протягом 6 місяців підряд, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.09.2020.

Згідно свідоцтва Посольства України в Португалії від 26.11.2020 № 1760 позивач тимчасово перебуває в Португалії на лікуванні, що також підтверджується клінічним висновком ДУ Університетського Госпітального Центру Північного Лісабону від 23.04.2021 та від 10.05.2021 (а.с. 11-17).

26.11.2020 ОСОБА_1 в Посольстві України в Португалії надала Ярош Н.Б. довіреність для представництва інтересів позивача в органах Пенсійного фонду України (а.с. 7-8).

12.04.2021 Яшан Н.Б. звернулася до відповідача з заявою в інтересах ОСОБА_1 про поновлення виплати позивачу пенсії за віком.

Листом № 2923-2625/Б-02/8-0900/21 від 29.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повідомило Яшан Н.Б. , що виплата пенсії поновлюється з моменту звернення пенсіонера особисто із заявою та паспортом, за місцем перебування на обліку, а тому ОСОБА_1 необхідно особисто звернутись із заявою про поновлення виплати пенсії до відділу обслуговування громадян у м. Івано-Франківську (а.с. 9-10).

Представник позивача вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови в поновленні пенсії ОСОБА_1 , звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частина 1). Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності (частина 2).

За змістом статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом (частина перша). Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина друга).

Так, частина третя статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що в разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд звертає увагу, що стаття 24 Конституції України гарантує громадянам України рівність конституційних прав незалежно від місця проживання.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина 3 статті 25 Конституції України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожен громадянин України має право на вибір місця свого проживання із збереженням всіх конституційних прав, в тому числі права на пенсійне забезпечення. Тобто громадянин України, проживаючи за кордоном, має такі ж самі конституційні права, як і громадянин України, який проживає на території України.

Суд звертає увагу на те, що підставою для відмови у поновлені виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з листа № 2923-2625/Б-02/8-0900/21 від 29.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вказало на неподання позивачем особисто заяви про поновлення виплати пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з пунктом 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України.

Отже, вищевказаним Порядком передбачена можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що пенсіонер повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 в справі № 757/12134/14-а, від 17.07.2018 в справі № 211/1789/17, від 31.10.2019 в справі № 160/7699/18.

Згідно з пунктом 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У пункті 2.9 Порядку № 22-1 зазначено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 визначено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Суд встановив, що 12.04.2021 Яшан Н.Б. звернулась до відповідача із заявою в про поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, до якої долучила нотаріально посвідчену довіреність від імені ОСОБА_1 на представництво її інтересів Яшан Н.Б. від 26.11.2020 (а.с. 7-8).

Таким чином, повноваження представника ОСОБА_1 підтверджені в установленому законодавством порядку. Отже, отримавши заяву представника ОСОБА_1 , відповідач зобов`язаний був поновити позивачу виплату пенсії, однак цього не зробив.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та №71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою» (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Крім того, Європейський суд з прав людини у пунктах 51, 54 рішення у справі «Пічкур проти України», що набрало статусу остаточного 02.02.2014, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51). Наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (пункт 54).

Отже, припинення виплати позивачу пенсії з 01.09.2020 в розумінні статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та вказаної практики Європейського суду з прав людини, є втручанням в право позивача на «мирне володіння майном». В спірному випадку таким є законне сподівання ОСОБА_1 на отримання пенсійних виплат раніше призначеної їй пенсії за віком, виплату якої припинено з 01.09.2020.

Суд погоджується з відповідачем про те, що виплату пенсії позивачу припинено на законній підставі, в результаті неотримання позивачем призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, що передбачено пунктом 5 частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас, суд вважає, що не поновивши виплату позивачу пенсії за заявою його представника за довіреністю, пенсійний орган допустив протиправну бездіяльність, оскільки був зобов`язаний згідно з пунктом 1.5 Порядку № 22-1 прийняти таку заяву та поновити виплату. Посилання пенсійного органу на положення пунктів 10, 16-17 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, в редакції постанови КМ України від 22.06.2016 № 662, не спростовують висновку суду про те, що поновлення виплати пенсії може бути здійснено як заявою пенсіонера особисто, так і за заявою його представника в системному зв`яззку з положенням пункту 2-1 Порядку 22-1. Окрім цього, вказані положення Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках лише регулюють порядок виплати пенсії через банківські установи, і жодним чином не звільняють орган пенсійного фонду поновити виплату пенсії пенсіонеру за заявою його представника. Після поновлення виплати пенсії за рішенням відповідача позивач чи її представника не позбавлені права вирішити питання щодо порядку такої виплати, зокрема, й згідно вказаного Порядку.

Інший висновок суду щодо тлумачення вказаних норм не відповідав би принципу верховенства права, оскільки б дозволяв Державі не виконувати свої позитивні зобов`язання перед пенсіонером щодо виплати призначеної їй пенсії тільки через те, що особа не може особисто за станом здоров`я подати заяву до пенсійного органу про поновлення виплати пенсії.

Твердження відповідача про те, що позивач особисто не зверталася із заявою про поновлення виплати пенсії, а подана представником позивача - Ярош Н.Б. заява від 12.04.2021 не є заявою належної форми та розглянута пенсійним органом як звернення громадянина, суд вважає безпідставним, оскільки це є надмірним формалізмом та призводить до затягнення поновлення порушеного права позивача на отримання пенсії належної їй пенсії.

Судом враховано, що за змістом вказаної заяви від 12.04.2021, представником позивача висловлено чітке волевиявлення щодо поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком та виплату неотриманих в 2020-2021 роках на банківський рахунок коштів пенсії. Вказана заява не містить жодних посилань на норми Закону України «Про звернення громадян», а тому її розгляд відповідачем в порядку зазначеного Закону є необґрунтованим. Заява містить чітке прохання щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . До заяви долучено копію довіреності від 26.11.2020, виданої позивачем на Ярош М.М .

Таким чином, є безпідставним твердження відповідача про те, що позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, яка не відповідає формі заяви згідно додатку до Порядку № 22-1.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі № 160/7699/18.

Отже, відповідач повинен був поновити виплату пенсії позивачу за заявою її належного представника.

В будь-якому випадку, навіть якщо допустити обгрунтованість позиції відповідача щодо відсутності в нього законної підстави для поновлення виплати пенсії позивача, та легітимність мети такого втручання, то бездіяльність пенсійного органу щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 : за наявності встановлених судом обгрунтованих даних про те, що за станом здоров`я та через тимчасове проживання за кордоном, ОСОБА_1 не може особисто подати заяву до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування її на обліку як одержувача пенсії; за умови вчинення ОСОБА_1 , за наявних в неї життєвих обставин, єдиноможливих добросовісних та розсудливих дій для поновлення виплати призначеної їй пенсії як джерела доходу для її існування, у спосіб надання в установленому законом порядку довіреності представнику на подання до пенсійного органу за місцем перебування її на обліку як одержувача пенсії заяви про поновлення виплати пенсії, - на переконання суду, буде непропорційним втручанням Держави в особі територіального органу пенсійного фонду в право ОСОБА_1 на мирне володіння майном: пенсією за віком, яка їй призначена Державою на законних підставах.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені вище обставини, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягала в непоновленні виплати позивачу пенсії за віком за заявою її представника.

Отже, така бездіяльність пенсійного органу щодо ОСОБА_1 є протиправною.

Суд вважає, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде зобов`язання відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком та здійснити виплату неотриманих коштів пенсії.

Щодо дати з якої необхідно вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії позивачу та виплатити неотримані суми пенсії за віком, то суд вказує на таке.

За змістом листа відповідача від 29.04.2021, судом встановлено про те, що між сторонами відсутній спір щодо сум невиплачених коштів пенсії та періоду прострочення виплати. Натомість фактично наявний спір щодо бездіяльності відповідача, яка полягає в непоновленні виплати позивачу пенсії за віком за заявою її представника від 12.04.2021, та непроведенні виплат неотриманої позивачем пенсії.

Відповідно до частини другої статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Як встановлено судом вище, виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.09.2020 (а.с. 9-10, 36-39). Отже, поновлення виплати пенсії необхідно здійснити з 01.09.2020.

Водночас, оскільки суд вважає, що ОСОБА_1 фактично не отримувала пенсійні виплати з 1 березня 2020 (дати припинення виплати на банківський рахунок) до 12.04.2021 (дати подання заяви представником позивача) на законній підставі, то не отримання пенсії в цей період відбулося з вини позивача. Водночас позивач не пропустила трьохрічний строк на звернення до пенсійного органу з виплатою вказаних коштів, а тому суми неотриманої ОСОБА_1 пенсії за вказаний період мають бути їй виплачені повністю. Водночас, після отримання відповідачем заяви від представника позивача про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 та сплату боргу, не виплата пенсії позивачу відбувалася з вини саме пенсійного органу, який допустив протиправну бездіяльність, оскільки не поновив виплату пенсії після отримання такої заяви. Отже, невиплачені відповідачем суми пенсії з вказаної події не обмежені строком виплати.

Таким чином, пенсійний орган в будь-якому випадку повинен поновити з 01.09.2020 виплату ОСОБА_1 пенсії за віком та виплатити їй всі нараховані та фактично неотримані ОСОБА_1 суми пенсії за весь вказаний вище період прострочення такої виплати незалежно від чиєї вини ці кошти не були своєчасно отримані позивачем.

Отже, позов є обгрунтованим та підставним, а тому його належить задовольнити повністю, захистивши порушене право позивача у спосіб, визначений судом.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 22.06.2021 № 1-1302к про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 грн. (а.с. 1).

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 908,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) щодо поновлення виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) поновити з 01.09.2020 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) виплату пенсії за віком, та виплатити нараховані їй суми пенсії за весь період прострочення такої виплати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.