Рішення № 100002555, 13.09.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 вересня 2021 року Справа № 280/4703/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача – не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу,

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Пологівської міської ради (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул.. Єдності, 24, ЄДРПОУ 20516504) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Пологівської міської ради (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати неправомірними дії відповідача у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України; зобовязати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що 06.04.2021 відповідачем було зареєстровано її клопотання за № 1621/02.1-20 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. 06.05.2021 позивачці поштою надійшов лист від відповідача за № 1476/02.1-20 від 26.04.2021, в якому повідомляється про те, що розгляд клопотання відбудеться на черговій сесії у травні 2021 року. Крім того, 06.05.2021 на офіційному сайті Пологівської міської ради були розміщені проекти рішень сесії 21.05.2021 для ознайомлення в електронному вигляді. Згодом ОСОБА_1 отримала від відповідача листа з копією протоколу голосування, в якому повідомляється, що проект рішення про надання дозволу був винесений на сесію Пологівської міської ради 21.05.2021 та не прийнятий. Звертає увагу на те, що нею не було отримано від відповідача ні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ні вмотивованої відмови у наданні такого дозволу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 10.06.2021 повернуто без розгляду ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 14.06.2021 позовну заяву у справі № 280/4703/21 залишено без руху та наданий позивачу строк 10 днів з моменту отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Позивачем недоліки позовної заяви усуненні у визначений судом строк.

Ухвалою від 20.07.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, призначене підготовче засідання на 18.08.2021.

Відповідачем до суду 16.08.2021 подано відзив на позовну заяву, де вказано, що під час голосування депутати наділені правом обирати один із декількох варіантів, тобто здійснення таких дій є дискреційними повноваженнями. Також зазначено про те, що у випадку не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у мясчний строк, зацікавлена особа має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмового повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування. Вважає, що неприйняття рішення депутатами міської ради у поєднанні із законодавчо закріпленим принципом «мовчазної згоди» свідчить про відсутність порушених прав позивачки. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.08.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено до судового розгляду на 13.09.2021.

Позивачем 25.08.2021 до суду подано відповідь на відзив та вказано, що вирішення питань, які є предметом розгляду у даній справі, відносяться до повноважень місцевої ради, а за результатами їх розгляду відповідач повинен був прийняти рішення, чого ним зроблено не було. Крім того, позивач зазначає, що норма щодо принципу «мовчазної згоди» не підміняє встановленого в абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України обовязку органу місцевого самоврядування розглянути клопотання і дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. Просить позов задовольнити.

13.09.2021 судом постановлено ухвалу з питань приняття до розгляду заяви про уточнення позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений.

Суд, заслухавши думку позивача, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.04.2021 було подано клопотання з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянгки за адресою: село Басань, Пологівського району, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. В якості додатків подано: копію паспорту, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали розміщення земельної ділянки. Вказане клопотання зареєстроване у Пологівській міській раді за № 1621/02.1-20 від 06.04.2021.

Листом від 26.04.2021 за № 1476/02.1-20 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що розгляд клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особивтого селянського господарства відбудеться на черговій сесії Пологівської міської ради у травні 2021 року.

Листом від 26.05.2021 за № 1811/02.1-20 ОСОБА_1 було повідомлено, що проект рішення про надання дозволу був винесений на сесію Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області 21.05.2021, не прийнятий, копія протоколу голосування додається.

Судом досліджено наявний в матеріалах справи протокол поіменного голосування Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області восьмого скликання від 21.05.2021, з якого вбачається, що рішення щодо надання дозволу ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки за межами села Басань зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства не прийнято.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є ЗК України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.

З огляду на це, позивач, яка є громадянкою України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у ст. 118 ЗК України.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У ч. 7 ст. 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як установлено судом, позивачем до Пологівської міської ради ради надано 02.04.2021 клопотання з проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за адресою: село Басань, Пологівського району, орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства.

Зауважень щодо подачі всіх необхідних документів, передбачених нормами ЗК України, відповідачем не зазначено.

Суд зауважує, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що факт отримання позивачем ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищеозначеної земельної ділянки у власність не є безумовним свідченням того, що ця земельна ділянка буде передана їй у власність.

Суд також зазначає, що у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Відповідно до приписів статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон № 280/97-ВР) питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону № 280/97-ВР визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону № 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Отже, розгляд відповідного питання на пленарному засіданні має наслідком прийняття рішення по ньому.

З системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що за результатами розгляду заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орган місцевого самоврядування приймає одне із рішень визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

В межах даного адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній вказане питання по суті не розглянув, а на підтвердження голосування та не прийняття рішення лише надав протокол поіменного голосування від 21.05.2021.

Суд зазначає, що відсутність оформленого рішення Пологівської міської ради, з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі рішення, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Таким чином, заява ОСОБА_1 не була вирішена Пологівською міською радою у встановленому законом порядку.

У постанові від 22.10.2020 у справі №823/105/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 118 ЗК України.

Відтак, суд зауважує, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення ним як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно не розгляду поданої позивачем заяви.

Таким чином суд вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність при розгляді заяви ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність.

Щодо твердження відповідача, що неприйняття рішення депутатами міської ради у поєднанні із законодавчо закріпленим принципом «мовчазної згоди» свідчить про відсутність порушених прав позивачки, то суд зазначає, що абзацом 3 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Тобто абзацом 3 частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Суд в цьому контексті зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно, однак і не позбавляє обовязку субєкта владних повноважень діяти у спосіб, передбачений чинним законодавством та прийняти одне із рішень визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити).

Судом встановлено, що рішенням Пологівської міської ради від 20.08.2021 № 1468 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами села Басань Пологівського району Запорізької області площею 2,00 га, кадастровий номер 2324280500:09:004:0001, для ведення особистого селянського господарства та передано дану земельну ділянку у власність ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що межі сформованої земельної ділянки збігаються з межами бажаного місця розташування земельної ділянки, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо якої просить надати позивач у позовній заяві.

Таким чином щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, що розташована за межами села Басань Пологівського району Запорізької області, суд зазначає, що оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у не розгляді заяви позивача та неприйнятті Пологівською міською радою жодного з тих рішень, які передбачені ЗК України, та з урахуванням передачі бажаної земельної ділянки у власність іншій особі, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Пологівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність в устанвленому законом порядку з постановленням рішення по суті наданої заяви.

Разом з тим суд вважає безпідставним посилання представника відповідача на те, що рішенням Пологівської міської ради від 23.07.2021 № 1217 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га на території Пологівської міської ради Пологівського району Запорізької області (за межами села Шевченкове), оскільки межі земельної ділянки, дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо якої було надано, не має відношення до тих спірних правовідносин, які розглядаються в межах цієї справи.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити частково.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 454,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської міської ради.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Пологівської міської ради (70608, Запорізька область, м. Пологи, вул.. Єдності, 24, ЄДРПОУ 20516504) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Пологівської міської ради при розгляді заяви ОСОБА_1 від 02.04.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність.

Зобов`язати Пологівську міську раду розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою набуття її у власність в устанвленому законом порядку з постановленням рішення по суті наданої заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської міської ради.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 30.09.2021.

Суддя А.В. Сіпака