Рішення № 100001837, 29.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/7890/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 31 березня 2021 року №128-к про звільнення, ОСОБА_1 , з посади провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до п. 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;

- поновити, ОСОБА_1 , на посаді провідного спеціаліста Відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 02 квітня 2021 року;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.04.2021 року по день прийняття судом рішення;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працювала на посаді провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

02 квітня 2021 року, відповідно до наказу №128-к від 31.03.2021, виданим Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області її звільнено з посади на підставі п.1-1 ч.1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Позивач, вважаючи своє звільнення та наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №128-к від 31.03.2021 протиправним та таким, що порушує її права, звернулась до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву (за вх.№34152/21) та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Додатково зазначила, що 05.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 301 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", якою відмінено рішення про ліквідацію, як юридичних осіб публічного права, територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, до якого входить в т.ч. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, та визнано такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів України "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 16 листопада 2020 року № 1118.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 №301 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ від 19.04.2021 року №210 про відміну рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, в перелік яких входить і Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 28.05.2021 (за вх.№29540/21) .

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.03.2021 №128-к виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» від 05.04.2021 №301, якою відмінено рішення про ліквідацію, як юридичних осіб публічного права, територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», набула чинності 10.04.2021, тобто після прийняття оскаржуваного рішення щодо звільнення позивача Головою комісії з ліквідації Головного управління.

Відповідач, вказує, що будь-якого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області не допущено, оскільки на момент видачі оскаржуваного наказу Постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 № 128-к взагалі не існувало.

Після з`ясування позиції позивача та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, судом без виходу до нарадчої кімнати було винесено протокольну ухвалу про перехід до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.01.2017 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» прийнято рішення ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком, зокрема, - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, що не заперечується сторонами.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України, Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру видано наказ від 24 листопада 2020 року №504 «Про ліквідацію та утворення територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» та наказ від 24 листопада 2020 року № 505 «Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру».

Наказом Голови комісії з ліквідації Головного управління Держгеокадастру Житомирській області №128-к від 31.03.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 02.04.2021 у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша, шоста статті 43 Конституції України).

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, ліквідація державного органу (пункт 1-1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (в редакції, чинній на час попередження позивача про звільнення та прийняття відповідачем оскарженого наказу) підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, в тому числі, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (п.1 ч.1 ст.87). Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення (ч.3 ст.87).

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у разі звільнення з державної служби на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

31.03.2021 позивач попереджена, відповідно до листа №31-23-0.7/48-21 відповідача, про наступне звільнення у зв`язку із ліквідацією юридичної особи публічного права - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

В свою чергу, 16.11.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" (далі Постанова №1118), пунктом 1 якої встановлено: ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Відповідно до пункту 3 Постанови №1118 установлено, що здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 1 цієї постанови та утворенням її територіальних органів згідно з пунктом 2 цієї постанови, покладається на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру; правонаступником майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру; територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення структурних підрозділів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру згідно з пунктом 2 цієї постанови.

24.11.2020 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру прийнято наказ №505 "Про затвердження Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру".

Пунктом 4 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 р. №1118 «Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого наказом Держгеокадастру від 24.11.2020 р. №505, було передбачено попередження про наступне можливе звільнення у зв`язку з ліквідацією головних управлінь у терміни - не пізніше 30 календарних днів до запланованої дати звільнення для державних службовців, не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати звільнення для інших працівників, вручення повідомлень протягом двох місяців після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про прийняття рішення про ліквідацію головних управлінь, але не раніше виконання пункту 10 Плану заходів (питання розроблення та затвердження в установленому порядку нової структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру та його кошторису). Структура та штатний розпис апарату Держгеокадастру вводився з 01 березня 2021 року згідно наказу Держгеокадастру від 12.02.2021 №81 «Про введення в дію структури та штатного розпису апарату Держгеокадастру».

Пунктом 2 наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 02.03.2021 №132 "Про внесення змін до деяких наказів Держгеокадастру" викладено в новій редакції План заходів.

Так, пунктом 2 Плану заходів (в редакції наказу №132) встановлено попередити працівників головних управлінь Держгеокадастру в областях і місті Києві про наступне звільнення (вивільнення) у зв`язку з ліквідацією цих головних управлінь не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованого звільнення (вивільнення) державних службовців, не пізніше ніж за два місяці інших працівників. Подати звіт до Департаменту управління персоналом про повне виконання цього пункту Плану заходів до 12 березня 2021 року.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2021 №301 Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (далі Постанова №301) відмінено рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком, зокрема, ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Одночасно, визнано такою, що втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1118 "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 94, ст. 3048).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, позивач звільнена із займаної посади з підстав саме ліквідації юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Рішення про ліквідацію територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру прийняв Кабінет Міністрів України 16.11.2020 (Постанова №1118). В той же час, зазначене рішення скасовано Кабінетом Міністрів України 05.04.2021 відповідно до постанови №301.

Частиною другою статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про припинення юридичної особи Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, на момент розгляду справи судом відсутні.

Серед іншого суд зазначає, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа №21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа №21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Аналогічні висновки містяться також в постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі №826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі №820/2932/16.

В постанові від 17 липня 2019 року у справі №820/2932/16 Верховний Суд зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року в справі №2а-108/12/2670 вказав, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Згідно із пунктом 6 Плану заходів щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України "Питання функціонування територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" від 16 листопада 2020 року №1118, затвердженого наказом Держгеокадастру від 24.11.2020 №505 (у редакції наказів Держгеокадастру від 02.03.2021 №132 та 18.03.2021 №161) протягом квітня - травня 2021 року було заплановано здійснення передбачених чинним законодавством заходів із заповнення вакансій управлінь Держгеокадастру в областях, Управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області для повноцінного здійснення повноважень територіальними органами Держгеокадастру, але не менше 30 відсотків вакансій.

Таким чином, беручи до уваги правові позиції Верховного Суду та заплановані Держгеокадастром заходи щодо реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2020 року №1118 із заповнення вакансій у територіальних управліннях слід дійти висновку, що спірні правовідносини фактично виникли з підстав реорганізації, а не ліквідації Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" №1906-IV від 29.06.2004 (із змінами та доповненнями) чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з частиною другою статті 21 та частиною першою статті 23 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, прийнятого 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН та ратифікованого Україною 12.11.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право на працю, що включає право кожної людини дістати можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вона вільно погоджується, і зроблять належні кроки до забезпечення цього права. Заходи, яких повинні вжити держави-учасниці цього Пакту з метою повного здійснення цього права, включають програми професійно-технічного навчання і підготовки, шляхи і методи досягнення продуктивної зайнятості в умовах, що гарантують основні політичні і економічні свободи людини.

Також, статтею 24 Європейської соціальної хартії, ратифікованої Україною 14.09.2006, з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов`язуються визнати: a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов`язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби; б) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу. З цією метою Сторони зобов`язуються забезпечити, щоб кожний працівник, який вважає себе звільненим без поважної причини, мав право на оскарження в неупередженому органі.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02).

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

У справах "Щокін проти України" заяви №23759/03 та №37943/06 від 14.10.2010 та "Сєрков проти України" заява №39766/05 від 07.07.2011 Європейський суд з прав людини дійшов висновку що національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" , заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" , заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", пункт 128, та "Беєлер проти Італії", пункт 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", пункт 74).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що звільнення позивача з підстав ліквідації відповідача, як юридичної особи публічного права з подальшою відміною такої ліквідації, здійснено без законних на те підстав, та є не пов`язаним із поточними потребами Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, без доведеності суду адекватного захисту прав позивача, що в свою чергу є прямим порушенням принципу верховенства права та "належного урядування".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 звільнено з державної служби з ініціативи суб`єкта призначення без будь-яких законних на те підстав та у зв`язку з непослідовністю рішень органів влади, внаслідок яких порушено право позивача на працю.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.03.2021 №128-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" прийнятий із порушенням порядку встановленого законом, тому, як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, а тому встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.03.2021 року №128-к позивача звільнено з посади провідного спеціаліста відділу у Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 02.04.2021 року, суд вважає, що цей день є останнім робочим днем, відповідно, поновлювати позивача на посаді слід з наступного дня після звільнення - з 03 квітня 2021 року.

Що стосується середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку № 100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Правова позиція щодо порядку обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу для здійснення виплат, передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України, сформована Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2016 року у справі № 2а/2470/372/12, у якій Суд відступив від попередніх позицій, та від 31 жовтня 2018 року у справі № 569/10189/16-ц. У цих постановах Верховний Суд зазначив, що середня заробітна плата для цілей, передбачених статтею 236 Кодексу законів про працю України, повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи.

З огляду на те, що звільнення позивачки відбулося 02.04.2021 року, її середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за лютий-березень 2021 року.

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про нараховану та виплачену заробітну плату позивачці нарахована заробітна плата за лютий 2021 року - 7484,45 грн., за березень - 7951,45 грн., всього - 15435,90 грн., середньоденна заробітна плата 367,52 грн.

Період вимушеного прогулу з 03.04.2021 року (наступний день після звільнення) до 29.09.2021 (дата ухвалення рішення суду в цій справі) становить 122 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який слід стягнути з відповідача на користь позивачки становить 44 837,44 грн. (122 х 367,52).

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку зменшується на суму податків і зборів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 809/4462/15.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах, у порядку статті 77 КАС України, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Підстави для застосування статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002, код 39765513) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 31.03.2021 № 128к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу в Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 02.04.2021 у зв`язку з ліквідацією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу в Хорошівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з 03.04.2021.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.04.2021 до дня ухвалення рішення суду в сумі 44 837,44 грн.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова