Рішення № 100001364, 30.09.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року м. Житомир справа № 240/6854/21

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, за період із 06.10.2020 по 24.03.2021;

- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення на посаді, за період із 06.10.2020 по 24.03.2021, у сумі 117001,17 грн (сто сімнадцять тисяч одна гривня 17 копійок).

В обґрунтування позовних вимог вказала, що Житомирською обласною прокуратурою безпідставно не виконувалося рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/7716/20 в частині негайного виконання, зокрема в частині поновлення її на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області з 01.05.2020 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Наголошує, що така бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо виконання рішення у частині допущеної до негайного виконання, здійснена відповідачем з порушення строків, лише 25.03.2021, а тому має право на нарахування та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду за період з 06.10.2020 (наступний день після проголошення судового рішення) по 24.03.2021 (виконання рішення суду) у розмірі 117001,17 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 14.05.2021 відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

22.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву №15/2-564 вих-21 від 14.06.2021, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що вина Житомирської обласної прокуратури відсутня, оскільки на виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця на рахунок позивача обласною прокуратурою перераховано 21000,21 грн, у подальшому 20.05.2021 виплачено на користь позивача всю суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу 86000,86 грн.

Крім того, позивача поновлено на посаді в Житомирській обласній прокуратурі з 01.05.2020.

Разом з тим, наказом Генерального прокурора «Про день початку роботи обласних прокуратур» №41 від 08.09.2020 - 11.09.2020 визначено днем початку роботи у тому числі і Житомирської обласної прокуратури. Прокуратуру Житомирської області реформовано у Житомирську обласну прокуратуру, що в свою чергу також ускладнює виконання рішення Житомирського окружного суду від 18.11.2020 у справі № №240/7290/20.

Представник відповідача вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду: № 01-45В від 30.06.2021 (у період з 12.07.2021 по 26.07.2021) та №0164-В від 17.08.2021 (з 23.08.2021 по 27.08.2021), суддя ОСОБА_2 перебувала у щорічній відпустці тому розгляд справи відкладався.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що наказом прокуратури Житомирської області №95к від 28.04.2020 позивача звільнено з посади та органів прокуратури Житомирської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.

Вказаний наказ оскаржено позивачем у судовому порядку.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20 визнано протиправним та скасовано рішення №350 кадрової комісії №2 від 09.04.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки щодо прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області ОСОБА_1 " та визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Житомирської області від 28 квітня 2020 року №95к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та органів прокуратури Житомирської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020. А також, поновлено ОСОБА_1 з 01.05.2020 в Житомирській обласній прокуратурі на рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів та стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на її користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2020 року по 05 жовтня 2020 року в розмірі 107001 (сто сім тисяч одна) гривня 07 копійок з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

На виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця на рахунок позивача обласною прокуратурою перераховано 16905,07 грн, а також 25.03.2021 поновлено на посаді та в органах прокуратури Житомирської області з 01.05.2020.

Таким чином, рішення суду від 05.10.2020 в частині негайного виконання виконано 25.03.2021, тобто майже через рік після винесення такого.

Позивач вважає порушеними свої права на отриманні усіх передбачених законодавством виплат при звільненні, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 Кодексу законів про працю України, далі - КзПП).

Згідно із статтею 236 КзПП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно - з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, статтею 236 КЗпП проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже в контексті наведеного суд відмічає, що наявність вини відповідача у затримці виконання судового рішення не є обов`язковою підставою для задоволення заявлених вимог, в даній справі наявність цієї вини випливає із норм Конституції України, згідно яких судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2020 у справі №280/360/19.

Як вже судом відмічалося, на виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця на рахунок позивача обласною прокуратурою перераховано 16905,17 грн та наказом керівника Житомирської обласної прокуратури від 25.03.2021 №215к позивача поновлено на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Житомирської області та в органах прокуратури Житомирської області з 01.05.2020.

Відповідно до положень ст. 65 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, рішення суду в частині негайного виконання виконано відповідачем 25.03.2021, більш ніж через п`ять місяць після прийняття такого, а тому суд дійшов висновку, що згідно зі ст. 236 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на посаді, а саме: з 05.10.2020 по 24.03.2021.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100).

Так, за змістом довідки прокуратури Житомирської області №18-445вих-20 від 30.04.2020, розмір заробітної плати за два місяці, які передували звільненню становить: березень 2020 року - 11356,45 грн, квітень 2020 року - 17643,97 грн, кількість відпрацьованих позивачем у березні 2020 року - 11 робочих днів, у квітні 2020 року - 18 робочих днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата становить 1000,01 грн, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20 за період з 05.10.2020 по 25.03.2021 становить 117001,17 грн (1000,01 грн х 117 дні).

Втім, у пункті 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Враховуючи вказані обставини, а саме: наявність судового спору з приводу поновлення на посаді та розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, співвідношення його розміру порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є очевидно неспівмірною.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18, від 30.07.2020 по справі № 806/2682/16.

Зокрема, істотність частки невиплаченої при звільненні суми вихідної допомоги в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 107001,07 грн. (отримала) / 117001,17 грн. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку) х 100 = 91,45 %.

Сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки становить: 1000,01 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 91,45% х 117 ( днів затримки розрахунку) = 106997,57 грн.

Таким чином, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 106997,57 грн, з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком.

Враховуючи наведене, позовну вимогу про стягнення середнього заробітку слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 106997,57 грн.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені матеріали, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді за спірний період становить - 106997,57 грн.

Отже, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання.

Окрім цього, суд ураховує правову позицію Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, на користь позивача слід стягнути відповідно до ст.236 Кодексу законів про працю України середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково.

Питання про розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України та пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 256 КАС України,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Житомирської обласної прокуратури (вул. Святослава Ріхтера, 11, м.Житомир,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 02909950) про визнання протиправною бездіяльність, стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, за період із 06.10.2020 по 24.03.2021.

Стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №240/7716/20, допущеного до негайного виконання в частині поновлення на посаді, за період із 06.10.2020 по 24.03.2021, у сумі 106997 (сто шість тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) грн 57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст рішення складено: 30.09.2021.