Рішення № 100001292, 30.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р. Справа№200/9821/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 22994521, 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 81)

до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення бору у сумі 85282 грн. 49 коп.

ВСТАНОВИВ:

Міністерство оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі бору у сумі 85282 грн. 49 коп.

4 серпня 2021 року відповідно до частини 3 статті 171 КАС України суд направив запит до Мирноградської міської ради щодо місця проживання відповідача.

16 серпня 2021 року на адресу суду надійшла відповідь на судовий запит, яким було підтверджено місце реєстрації відповіла за адресою АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 19 серпня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/9821/21.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року суд відмовив ОСОБА_2 у залученні її у якості третьої особи по справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, по справі № 200/9821/21.

За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач у позовній заяві зазначив, що 14 липня 2021 року з Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка через недисциплінованість, було відраховано курсанта ОСОБА_1 . У зв`язку з тим, що відповідач достроково припинив навчання, він зобов`язаний відшкодувати витрати на його утримання у Військовому інституті. Згідно з довідками-розрахунками відповідних служб Військового інституту витрати на утримання відповідача пов`язані з грошовим забезпеченням - 20017,72 грн.. з речовим забезпеченням - 10293,47 грн., з продовольчим забезпеченням – 53673,88 грн., з медичного забезпечення – 49,42 грн., із забезпечення комунальними послугами та енергоносіями складають - 1248 грн. Загальна сума витрат на утримання Відповідача становить 85282,49 грн. Відповідач ознайомився із сумою заборгованості отримавши примірник витягу з наказу начальника Військового інституту від 14 липня 2021 року № 137. Позивач також зазначає, що будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, Відповідач дотепер зазначену вище суму коштів не відшкодував, що є підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідач надав на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги поданих заперечень відповідач зазначив, що сума стягнення витрат є завищеною та не підтвердженою належними доказами, а вимоги про стягнення такої суми такими, що не ґрунтуються на законі. Відповідач навчався у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 31.07.218 по 06.07.2021, що складає повних 35 місяців. Відповідно до частини ч. 1 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" строки строкової військової служби в календарному обчисленні встановлюються: для солдатів і матросів, сержантів і старшин, які проходять строкову військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, - до 18 місяців. Таким чином, строк навчання в Військовому інституті перебільшує встановлений законодавством строк строкової військової служби. З огляду на це, вимога позивача щодо стягнення витрат за весь час навчання у Військовому інституті є протиправною. Позивачем не надано копій наказів про переведення відповідача на кожен наступний курс із зазначенням сум витрат ВНЗ на його утримання, а в наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображена узагальнено та складає 85282,49 грн. Також відповідач зазначає, що до суду позивачем надано розрахунок витрат на грошове забезпечення за весь час навчання відповідача за підписом помічника начальника інституту з фінансово-економічної роботи-начальника ФЕС підполковника Роллера В. Однак, такий розрахунок не завірений печаткою ВНЗ, доказів ознайомлення відповідача з цим розрахунком не надано.

Позивачем до суду було надано відповідь на відзив, де зазначає, що не погоджується із запереченнями відповідача викладеними у відзиві, відхиляє їх в повному обсязі та вважає їх надуманим і необґрунтованими. Зазначає, що розмір витрат на утримання відповідача був встановлений у відповідності до вимог «Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 та «Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яка складає 85 282 (вісімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 49 коп. Відповідно до п. 2.3. Порядку розрахунку витрат № 419 остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення відповідача був здійснений на підставі довідок-розрахунків, складених відповідними службами забезпечення навчального процесу Військового інститут. Також, для підтвердження здійснення розрахунку витрат на утримання позивача у відповідності до вимог пп. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Порядку розрахунку витрат № 419 позивачем були подані первинні документи пов`язані з грошовим, речовим, продовольчим забезпеченням, що підтверджується клопотанням про залучення доказів від 02.09.2021 № 18/3147. Відповідач навчався у Військовому інституті 35 місяців з 31.07.2018 по 14.07.2021, тобто понад встановлені законодавством строки строкової військової служби (більше 18 місяців). Враховуючи вищевикладене, за період навчання з 31.07.2018 впродовж 18 місяців відповідачу було нараховано витрати у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а за період навчання, що перевищив 18 місяців - відповідачу було нараховано витрати у повному розмірі. Крім того, після закінчення відповідного навчального року в наказах начальника Військового інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка про переведення курсантів на наступні курси від 30.08.2019 № 124н, від 31.08.2020 № 92н відображались загальні суми витрат на утримання відповідача за навчальний рік. Відповідач вказує, що доказів ознайомлення відповідача з цим розрахунком не надано. З цього приводу позивач зазначає, що питання стягнення витрат за утримання з курсантів з якими було достроково розірвано контракт про військову службу (навчання) регулюється Порядком відшкодування витрат № 964 та Порядком розрахунку витрат № 419. Вказані нормативно-правові акти не містять правової норми, яка б зобов`язувала позивача ознайомлювати курсанта, з яким розривається контракт із розрахунком витрат, пов`язаних з грошовим забезпеченням. Зазначає, що позивачем було подано всі належні та допустимі докази на підтвердження розміру витрат на утримання ОСОБА_1 у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме розрахунки відшкодування витрат підготовлені начальниками відповідних служб забезпечення навчального процесу, витяги з розрахункових відомостей грошового забезпечення, договори на закупівлю послуг з організації харчування, роздавальні (здавальні) відомості, накладні (вимоги), лист спостереження, документами за результатами лабораторних досліджень, медична книжка, виписний епікриз.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Наказом начальника Військового інституту від 31 липня 2018 року № 148 на підставі наказу Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 23 липня 2018 року № 1800-33 відповідач був зарахований до списків особового складу Військового інституту за спеціальністю “Фінанси, банківська справа та страхування” та поставлений на всі види забезпечення з 31 липня 2018 року.

3 липня 2018 року відповідно до “Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України”, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту та Відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами (слухачами) вищого навчального закладу.

На підставі наказу Ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 9 липня 2021 року № 2017-33, відповідно до наказу начальника Військового інституту (по особовому складу) від 14.07.2021 № 31 РС з відповідачем достроково припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість. Також наказом від 14.07.2021 № 31 РС відповідача було зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в сумі 85282 грн. 49 коп. З наказами та сумою відшкодування відповідач був ознайомлений 14 липня 2021 року, про що свідчить відмітка у наказі від 14 липня 2021 року № 437.

Відповідно до наказу начальника Військового інституту (по стройовій частині) від 14 липня 2021 року № 137 відповідача виключено із списків особового складу з 14 липня 2021 року.

Також позивачем був складний розрахунок відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі відносно відповідача у зв`язку з достроковим розірванням контракту, відповідно до якого всього до відшкодування витрат підлягає сума 85282 грн. 49 коп., яка складається з грошового забезпечення – 20017 грн. 72 коп., речового забезпечення – 10293 грн. 47 коп., продовольчого забезпечення – 53673 грн. 88 коп., медичного забезпечення – 49 грн. 42 коп., забезпечення комунальними послугами та енергоносіями – 1248 грн. Розрахунки по окремому виду забезпечення також наявні в матеріалах справи. Суд зазначає, що доказів ознайомлення відповідача із даними розрахунками не надано суду.

22 липня 202 року за вихідним № 18/2608 позивач направив до відповідача лист з вимогою добровільного відшкодування витрат у сумі 85282 грн.

27 липня 2021 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі також – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і п`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок № 964.

Згідно з пунктами 3, 5, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Витрати відшкодовуються у повному розмірі, зокрема: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк.

Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.

У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).

На виконання вимог пункту 3 Порядку № 964 наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (далі - Порядок №419/831/240/605/537/219/534). За змістом пункту 2.1. Порядку №419/831/240/605/537/219/534 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ), а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання. Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування. Витратами на речове забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами. Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях. Витрати на перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад визначаються виходячи з фактичних витрат, пов`язаних з оплатою транспортних послуг (вартість квитків, зборів та платежів, постільної білизни тощо). До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія. Розрахунок здійснюється виходячи з середнього обсягу споживання на одного курсанта за добу: тепла та гарячої води - 0,0134 ГКал.; води та водовідведення - 0,2074 куб.м; електроенергії - 2,56 кВт/г. При проведенні розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для бюджетних установ і діють у місцевості, в якій розташований ВНЗ, у відповідному навчальному році.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Порядок нарахування витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах залежить від того підпадає курсант під дію пункту 5 чи пункту 6 Порядку № 964.

Відповідно до пункту 2.3 цього Порядку №419/831/240/605/537/219/534 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.

Суд зазначає, спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на навчання відповідача у військовому інституті, у зв`язку з достроковим розірванням укладеного між ними контракту з виключенням відповідача із списків особового складу.

Суд також зазначає, що питання правомірності визначення суми заборгованості не охоплюється предметом цього позову, оскільки розрахунки фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодуванню курсантом, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави дійти висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом та проходження ним військової служби (навчання) на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України та контрактом.

Так, у разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через недисциплінованість, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Суд зазначає, що умовами укладеного між відповідачем та позивачем контракту від 31 липня 2018 року відповідач зобов`язався відшкодувати позивачу, пов`язані з утриманням у Військовому інституті, в якій проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу.

Як було встановлено судом вище, 14 липня 202 року відповідача було відраховано з інституту через недисциплінованість. Отже, суд погоджується з висновками позивача щодо виникнення у відповідача обов`язку відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Суд також погоджується з висновками позивача, що у власноручно підписаних відповідачем контракті про проходження військової служби (навчання) та наказі про відрахування з навчального закладу вказувалося на обов`язок відповідача відшкодувати, відповідно до вимог Постанови № 964, фактичні витрати за навчання в навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов`язку із відшкодування витрат за навчання у навчальному закладі у разі дострокового розірвання ним контракту.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за наведеного правового регулювання (частина десятою статті 25 Закону № 2232-XII та пункт 7 Порядку № 964) право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19 та від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.

При цьому, слід ураховувати, що у разі дострокового розірвання контракту з курсантом, саме вищий навчальний заклад здійснює розрахунок фактичних витрат за видами забезпечення відповідно до правил пунктів 2.1., 2.3 Порядку № 419/831/240/605/537/219/534, про що складає відповідні довідки-розрахунки, а також зазначає суму відшкодування у наказі про звільнення курсанта.

Відтак, ураховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у справах з подібними правовідносинами залежить від того, чи було курсанта ознайомлено із розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, здійсненим відповідно до приписів Порядку № 964 та Порядку №419/831/240/605/537/219/534, та запропоновано йому добровільно відшкодувати такі витрати.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Отож, із цільового тлумачення наведених правових норм слідує, що у вимірі спірних правовідносин інститут був зобов`язана після відрахування відповідача здійснити розрахунком витрат, пов`язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного інституту строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду.

Водночас, судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що відповідач не отримував від інституту розрахунку суми належних до відшкодування витрат, тобто йому не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

Так, позивач листом від 22 липня 2021 року повідомив позивача про необхідність добровільного відшкодування витрат, проте у даному листі не було зазначено строку добровільного виконання. Крім того, позивач вже 27 липня 2021 року звернувся до суду, тобто позивач не був навіть обізнаний про отримання відповідачем листа від 22 липня 2021 року, а також позивач не отримав від відповідача офіційної відмови від такого відшкодування.

При цьому, обґрунтовуючи позовну заяву, позивач стверджує про обізнаність відповідача щодо виникнення у нього обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням в інституті, однак не надає доказів, що відповідача було ознайомлено із розрахунком таких витрат та запропоновано добровільно відшкодувати такі витрати.

Суд не приймає посилання позивача на обізнаність відповідача з обов`язком відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням, оскільки про це зазначено у контракті на проходження служби, наказі про відрахування з навчання, оскільки означені документи не містять розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Військовому інституті, у цих документах також не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем таких витрат.

Таким чином, оскільки відповідач не відмовлявся добровільно відшкодувати суми витрат на його утримання у Військовому інституті, згідно з пунктом 10 статті 25 Закону № 2232-XII та пунктом 7 Порядку № 964, у позивача відсутні законні підстави для звернення з адміністративним позовом про стягнення таких витрат, а тому є передчасним звернення позивачів до суду з цим адміністративним позовом.

Дана правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 травня 2021 року у справі 320/7233/19.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з нормами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, за наведених обставин та відповідно до статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 257-260, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Міністерства оборони України в особі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код ЄДРПОУ 22994521, 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 81) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення бору у сумі 85282 грн. 49 коп. відмовити повністю.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 30 вересня 2021 року. Повне судове рішення складено 30 вересня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар