Рішення № 100001279, 30.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р. Справа№200/11078/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, 23, код ЄДРПОУ: 25953617) до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Академічна, 20, код ЄДРПОУ: 34991191) про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови від 11 серпня 2021 року ВП №65421715 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. за невиконання виконавчого листа 520/15425/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 11 травня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що судове рішення у справі №520/15425/2020, на виконання якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження з його примусового виконання, не виконується з поважних причин, а саме через відсутність фінансування на виконання рішень суду. Позивач вказав, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.

Ухвалою від 2 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року вирішено відкрити провадження в адміністративній справі, розгляд справи проводити за правилами Глави 11 Розділу 2 “Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ” Кодексу адміністративного судочинства України та витребувати у відповідача докази у справі.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов подано не було. На виконання ухвали суду від 20 вересня 2021 року відповідачем надано копію виконавчого провадження №65421715.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021 року по справі №520/15425/2020 вирішено визнати протиправними дії та рішення Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, за 2019 рік та за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (код 25953617) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

На виконання вказаного рішення 11 травня 2021 року виданий виконавчий лист №520/15425/2020.

За заявою стягувача від 11 травня 2021 року, постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Оруджовою К.І. від 20 травня 2021 року відкрито виконавче провадження №65421715 про примусове виконання виконавчого листа №520/15425/2020, виданого Харківським окружним адміністративним судом 11 травня 2021 року про зобов`язання УПСЗН нарахувати та виплатити недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Боржник листом від 9 червня 2021 року №29-01-14/4765 повідомив державного виконавця про неможливість, на даний час, виконати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021 року по справі №520/15425/20 у зв`язку із відсутністю кошторисних призначень на виконання рішень суду та до врегулювання цього питання на законодавчому рівні.

Постановою державного виконавця Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11 серпня 2021 року за невиконання рішення суду на Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. на користь держави, відповідно до статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач, вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Основного Закону України cудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 статті 18 вказаного Закону визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно положень статті 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини 3 статті 63 вказаного Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов`язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, зі змісту вказаних норм убачається, що у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду виконавець зобов`язаний прийняти постанову про накладення штрафу на боржника.

При цьому, вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Так боржником не заперечується, що рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/15425/2020 на даний час не виконано.

Водночас, позивач вважає спірну постанову про накладання штрафу протиправною з огляду на існування поважних причин невиконання боржником вимог рішення суду, а саме посилається на відсутність фінансування на виконання рішень суду.

Проте викладені у заяві доводи позивача суд вважає такими, що не можуть бути поважними.

Суд зазначає, що за наслідками судового розгляду встановлено, що позивач не вчинив жодної дії, спрямованої на виконання рішення суду.

Так докази нарахування стягувачу ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік та докази звернення щодо додаткового фінансування з метою виконання рішення по справі №520/15425/2020 в матеріалах справи відсутні.

Суд не приймає до уваги лист позивача до Департаменту соціального захисту населення обласної державної адміністрації Донецької області, як докази здійснення дій на виконання рішення суду, оскільки останній датований листопадом 2020 року та не стосується здійснення виплати щорічної допомоги на виконання рішення суду у справі №520/15425/2020 від 9 березня 2021 року.

Крім цього суд вважає за необхідне зазначити, що з наданого управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на адресу відповідача листа від 9 червня 2021 року вбачається, що в обґрунтування неможливості виконати рішення суду позивач посилається на бюджетні призначення у 2021 році в яких відсутні кошти на виконання рішення суду. При цьому управлінням не надано жодних доказів в підтвердження відсутності таких коштів, також не зазначено про заходи, що вживалися для вирішення питання про виділення коштів та внесення відповідних змін до кошторису.

Слід зазначити, що у справах Шмалько проти України, Іммобільяре Саффі проти Італії ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 27 березня 2019 року у справі №750/9782/16-а.

Аналізуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача стосовно прийняття оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу узгоджуються із приписами норм Закону України «Про виконавче провадження» та визнаються судом як правомірні.

Таким чином, зважаючи на викладене у сукупності, а також приймаючи до уваги те, що за висновком суду відповідач діяв в межах повноважень передбачених чинним законодавством України, у суду відсутні правові підстави для скасування постанови від 11 серпня 2021 року у ВП №65421715 про накладення штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, враховуючи відсутність протиправних дій відповідача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради до Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу,– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв