Рішення № 100001227, 30.09.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 р. Справа№200/6891/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058, 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд. 86) про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період наявності допуску до державної таємниці з січня 2017 року до липня 2018 року включно; зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності допуску до державної таємниці з січня 2017 року до липня 2018 року включно, виходячи з посадового окладу в розмірі 2400 грн. у сумі 6120 грн., визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно, зобов`язання нарахувати та виплатити кошти у якості індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно; визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток, а саме за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2017 рік у кількості 1 доби, за 2018 рік 01 доби, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток, а саме за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2017 рік у кількості 1 доби, за 2018 рік 01 доби; визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати надбавки за роботу у нічний час протягом 2018, 2019 та 2020 років у сумі 87,20 грн., зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за роботу у нічний час протягом 2018, 2019 та 2020 років у сумі 87,20 грн., зобов`язання нарахувати та виплатити кошти за весь час затримки розрахунку, в т.ч. виплати надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності у нього допуску до державної таємниці тобто з січня 2017 року до липня 2018 року включно, індексації грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 року по листопад 2017 року включно, грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток, грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2018, 2019 та 2020 років, при звільненні, починаючи з 27 березня 2020 року станом на дату постановлення рішення по суті спору, виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення – 457,10 грн. та діб фактичної затримки. В обґрунтування зазначено, що позивач проходив службу у період з 07.11.2015 по 08.04.2016 слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області, з 08.04.2016 до 20.12.2019 слідчим в слідчому відділі Слов`янському відділі поліції в Донецькій області Головного управління Національної поліції в Донецькій області; з 20.12.2019 до 27.03.2020 т.в.о. начальника відділення слідчого відділу Слов`янського відділу поліції в Донецькій області Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Відповідно до Подання про встановлення надбавки до посадового окладу за роботу умовах режимних обмежень працівникам Слов`янського відділу поліції ГУНП в Донецькій області №11817/303/01-2016 від 25.06.2016 та наказу ГУНП в Донецькій області від 26.06.2016 №356 о/с позивачу встановлено надбавку у розмірі 15 відсотків до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень, виплата якої у період з січня 2017 року до липня 2018 року не здійснена. Індексація грошового забезпечення з листопада 2015 року по листопад 2017 року не проведена. Компенсація за невикористані дні відпустки за 2015, 2017, 2018 роки не виплачена. Всупереч вимог п.3 п.5 Постанови №988 не здійснена виплата доплати за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за 2018, 2019, 2020 роки. Компенсація за час затримки розрахунку при звільненні підлягає виплаті в силу вимог ст.117 Кодексу законів про працю України.

09 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18 червня 2021 року ухвалою суду повернуто заяву відповідача щодо продовження процесуального строку для надання відзиву.

16 червня 2021 року від відповідача надійшла заява про надання додаткового строку для направлення відзиву та витребуваних документів мотивувавши це тим, що більшість з документів зберігається в архівних номенклатурних справах різних служб.

18 червня 2021 року ухвалою суду повернуто заяву про продовження процесуального строку.

24 червня 2021 року ухвалою суду прийнято рішення про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17 серпня 2021 року.

14 липня 2021 року відповідачем надано відзив, в якому зазначено про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Щодо надбавки за роботу в умовах режимних обмежень зазначено, що для нарахування та виплати зазначеної надбавки необхідна постійна праця з відомостями, що становлять державну таємницю, встановлення наказом надбавки. Разом з цим, у спірний період з січня 2017 року по липень 2018 року обсяг опрацювання документів позивачем незначний та не мав постійного характеру і тому відсутні підстави на отримання вказаної надбавки. Щодо виплати індексації грошових доходів зазначено, що така нарахована та виплачена за період листопад – грудень 2017 року після набрання чинності постанова КМУ № 782 від 18.10.2017 р. Щодо нарахування та виплати компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток зазначено, що нарахування компенсації за невикористані дні основної відпустки підлягають на всі невикористані відпустки, а тільки відпустка за останній календарний рік служби. Щодо стягнення невиплачених коштів за роботу в нічний час відповідач зазначає наступне: облік фактичного часу служби в нічний час здійснюється шляхом складання форми, що визначена у додатку 1 до Порядку № 260. Посадовими особами Слов`янського відділення поліції (нині відділ поліції № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області) складання додатку 1 не велося. Посадові особи ГУНП в області не можуть переймати на себе функцію із виготовлення та направлення довідок обліку часу за роботу у нічний час. Вважають, що посадові особи ГУНП в області є неналежними відповідачами і тому позовна вимога щодо не нарахування і виплати надбавки за роботу в нічний час є безпідставною і повинна бути спрямована до відділу поліції № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області. Разом з цим відповідач зазначає, що позивач вірно визначив кількість годин роботи в нічний час, але не вірно визначений розмір доплати за одну годину кожного місяця через те, що кожного місяця норма часу різна. Щодо стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку відповідач зазначає про пропущення процесуального строку звернення до суду та приводить доводи щодо навмисного затримання звернення задля збільшення суми компенсації. Просив відмовити у повному обсязі в задоволенні позовних вимог.

17 серпня 2021року ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 31 серпня 2021 року.

31 серпня 2021 року закрито підготовче провадження та вирішено питання до переходу розгляду справи по суті. Засідання розгляду справи по суті призначено на 21 вересня 2021 року.

Розглянувши заяви по суті суд встановив наступне.

ОСОБА_1 28 січня 1990 року є громадянином, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 ; учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 25.03.2019 року.

Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 07.11.2015 року позивача прийнято на службу до Національної поліції згідно наказу № 1 о/с від 07.11.2015 р. (запис № 3 ); 27.03.2020 року – звільнено зі служби в Національній поліції (наказ №119 о/с від 27.03.2020 р.)(запис №4). У період з 07.11.2015 по 08.04.2016 проходив службу в ГУНП в Донецькій області на посаді слідчого СУ ГЕНП в Донецькій області, з 08.04.2016 по 29.12.2016 на посаді слідчого Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області; з 29.12.2016 по 27.03.2020 на посаді слідчого відділенні розслідування злочинів у сфер господарського та службової діяльності СВ Слов`янського ВП.

07 квітня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо належних грошових сум під час проходження служби.

Листом № П-54/26/02-2021 від 20.05.2021 року відповідач надав відповідь щодо запитуваної інформації. Повідомив наступне:

- наказом ГУНП в Донецькій області від 27.03.2020 року № 119 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 (за власним бажанням) з 27.03.2020 року, із визначенням невикористаної відпустки за 2015 рік у кількості 03 доби, за 2017 рік у кількості 01 доби, за 2018 рік 01 доби та за 2020 рік у кількості 06 діб. Відповідно до ч.10 ст.93 Закону України «Про національну поліцію» передбачено виплату грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку минулих років не передбачена умовами спеціального законодавства. Тому, позивачу у рік звільнення (2020 рік) нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку у кількості 6 діб;

- стосовно нарахування та виплати доплати за роботу у нічний час, зазначено, що облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку № 260, з якою позивач був ознайомлений під підпис. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Суми нарахованої доплати зазначені у розрахункових листах та довідці. Підстави для проведення перерахунку відсутні;

- стосовно встановлення та виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень зазначено, що відповідно до п.7 розділу II Порядку, поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов`язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці) установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості ті їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості» - 20%, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно» - 15%, відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно» - 10%. Установленням надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно – секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску (наказом ГУНП в Донецькій області № 17 о/с від 23.11.2015р.), за умови доступу до державної таємниці (наказ Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області № 16 дск від 06.05.2015 року), постійна праця з відомостями, що становлять державну таємницю. Наказом 356 о/с від 26.06.2016 року позивачу встановлена надбавка у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень та наказом № 312 о/с від 30.07.2018 року встановлено надбавку у розмірі 10% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень. Разом з цим, на посаді слідчого СВ Слов`янського ВП ГУНП і Донецькій області, в умовах режимних обмежень позивач підготував та виконав лише 16 документів, в т.ч. у травні 2018 року 7 документів з грифом «Таємно» та в червні 2018 року 3 документи з грифом «Цілком таємно» та 6 документів з грифом «Таємно».

Не погодившись з запереченнями відповідача позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Щодо надбавки до посадового окладу - надбавки за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період наявності допуску до державної таємниці з січня 2017 року до липня 2018 року включно суд зазначає наступне.

Суспільні відносини, пов`язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України від 21.01.1994 року № 3855-XII «Про державну таємницю».

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 3855-XII, доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, науково – дослідної діяльності або навчання. Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації (категорії секретної інформації) та її матеріальних носіїв приймають керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, у яких виконуються роботи, пов`язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Відповідно до ст.30 Закону № 3855-XII, у разі, коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 № 414 затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414.

Відповідно до п. 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.

Пунктом 5 Положення № 414 передбачено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов`язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.

Згідно з п. 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи.

Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що надання допуску до державної таємниці передбачає визначення необхідності роботи особи із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тобто, якщо обсяг функціональних обов`язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-ХІІ залежить від ступеня секретності.

Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов`язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.

Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов`язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов`язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв`язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.

Суд зазначає, що посада позивача потребувала оформлення доступу до державної таємниці, у зв`язку з чим позивач отримав такий доступ за формою № 2.

Допуск за формою № 2 (доступ до секретної інформації зі ступенями секретності «цілком таємно» і «таємно») надано наказом Слов`янського ВП ГУНП в Донецькій області від 06.05.2016 № 16 дск.

Наказ, яким припинено доступ до інформації з грифом секретності «ЦТ» та «Т» у період січень 2018 – липень 20018 року до суду не надано.

05 жовтня 2016 року Слов`янським ВП ГУНП в Донецькій області подано до ГУНП подання про встановлення позивачу у 2016 році надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

Наказом ГУ НП в Донецькій області №356 о/с від 26.10.2016 позивачу встановлено надбавку у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.

З наданих документів, вбачається, що позивач в умовах режимних обмежень підготував та виконав 16 документів, в т.ч. у травні 2018 року 7 документів з грифом «Таємно», в червні 2018 року 3 документи з грифом «Цілком таємно» та 6 документів з грифом «Таємно».

Суд відхиляє доводи відповідача на незначну кількість опрацьованих позивачем документів, як підставу не виплати вказаної надбавки, з огляду на те, що поняття «робота із секретною інформацією» не містить додаткових вимог щодо кількості таємних документів, із якими працює особа, часу витраченого на роботу з такими документами чи інформацією.

Виплата надбавки за період січень 2017 року - липень 2018 року не здійснена, доказів не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період наявності у нього допуску до державної таємниці (січень 2017 року - липень 2018 року).

З довідок про розмір грошового забезпечення позивача за період з 2016 року по 2018 рік встановлено, що посадовий оклад позивача за спірний період становив 2400 грн. Таким чином, розмір надбавки на місяць складає 360 грн. (15 % від 2400 грн.). Кількість місяців становить 19 (2017, січень-липень 2018 року). Отже, розмір надбавки складає 6840 грн. (19 х 360 грн.), а не 6120 грн., як помилково зазначив позивач.

Щодо індексації грошового забезпечення позивача у період з листопада 2015 року по листопад 2017 року.

Згідно статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Проходження служби в поліції регулюється Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 60 Закону № 580).

Відповідно до ст. 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 Закону № 1282 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно статті 4 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток). Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно статті 5 Закону № 1282 підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 статті 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації положень Закону № 1282 Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей (п. 2 Порядку № 1078).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078).

Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 1 листопада 2017 року, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону № 580-VIII та Закону № 1282.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважень Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Відповідно до ч. 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами № 580-VIII та Закону № 1282, відповідачем порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 8 Закону № 1282 за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

В матеріалах справи наявні довідки про грошове забезпечення позивача (зокрема довідка №863), згідно яких позивачу за листопад 2017 року виплачена індексація в сумі 373,85 грн., яка була включена до суми індексації за грудень 2017 року - 831, 97 грн., тому суд дійшов висновку, що вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно.

Судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі №823/2249/18.

Щодо компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, а саме за 2015 рік у кількості 03 доби, за 2017 рік у кількості 01 доби, за 2018 рік 01 доби.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Судом встановлено, що позивача звільнено зі служби наказом ГУНП в Донецькій області № 119 о/с від 27.03.2020 року за власним бажанням із зазначенням невикористаної відпустки за 2015 рік у кількості 03 доби, за 2017 рік у кількості 01 доби, за 2018 рік у кількості 01 доби та за 2020 рік у кількості 06 діб.

З огляду на копію розрахункового листа позивача за квітень 2020 року компенсація за невикористані відпустки за 2015, 2017, 2018 роки не здійснена.

Відповідно до частин 10, 11 статті 93 Закону України "Про Національну поліцію" за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Пунктом 8 розділу ІІІ Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Аналізу змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані основні відпустки. Обов`язок обліку таких відпусток та дотримання пов`язаних із ними гарантій покладається на роботодавця.

Разом з тим, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарного році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

Суд погоджується з неврегулюванням положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядком №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки", Порядку № 100.

Відповідно до частини 1 статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відтак, суд не приймає до уваги аргументи відповідача про те, що компенсація за невикористані дні щорічної відпустки обмежується тільки роком звільнення поліцейського та не поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №160/10875/19 згідно якої здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду, сформованого в судових рішеннях у справах № 818/1276/17, № 820/5122/17, № 808/2122/18, № 825/1038/16 та висловлено позицію, що правильним є правовий висновок, який було викладено у постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 826/8185/18.

Щодо надбавки за роботу у нічний час протягом 2018, 2019 та 2020 років у сумі 87,20 грн.

Згідно ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання і відповідно до п. 3 Порядку № 260 до складу грошового забезпечення входить: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пп. 3 п. 5 постанови № 988 поліцейським виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Відповідно доп. 11 розділу І Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, начальником Слов`янського ВП були направлені Головному управлінню Національній поліції в Донецькій області довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за період служби позивача, згідно яких позивач ніс службу у нічний час: у 2018 році – 288 годин; у 2019 році – 324 години; у 2020 році – 60 годин. Загальна кількість годин роботи позивача у нічний час за період з 02.01.2018 року до 20.03.2020 року становить 672 години.

Згідно довідки від 23.06.2021 №861 про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час відповідачем нараховано та виплачено позивачу доплату за службу у нічний час : в лютому 2018 року за січень 2018 року - 180,00 грн (36 годин), в березні 2018 за лютий 2018 року – 199,50 грн (38 годин), в квітні 2018 року за березень 2018 року – 80,48 грн (16), в травні 2018 року за квітень 2018 року – 165,79 грн (30), в червні 2018 року за травень 2018 року – 121,45 грн (24), в липні 2018 року за червень 2018 року – 95,09 грн (18 годин), в серпні 2018 року за липень 2018 року – 85,91 грн (18 годин), в вересні 2018 року за серпень 2018 року – 67,20 грн (14 годин), в жовтні 2018 року за вересень 2018 року – 105,00 грн (20 годин), в листопаді 2018 року за жовтень 2018 року – 143,18 грн (30 годин), в грудні 2018 року за листопад 2018 року – 114,55 грн (24 години), в січні 2019 року за грудень 2018 року – 95,70 грн (18 годин), в лютому 2019 року за січень 2019 року – 105,00 грн (21 година), в березні 2019 року за лютий 2019 року – 84,00 грн (16 годин), в квітні 2019 року за березень 2019 року – 211,32 грн (40 годин), в травні 2019 року за квітень 2019 року – 241,50 грн (46 годин), також в травні 2019 року виконано перерахунок нічних за березень 2019 року (замість 40 годин 38 годин), в червні 2019 року за травень 2019 року – 86,90 грн (18 годин), в липні 2019 року за червень 2019 року – 178,22 грн (30 годин), в серпні 2019 року за липень 2019 року – 191,74 грн (42 години), в вересні 2019 року за серпень 2019 року – 90,54 грн (18 годин), в жовтні 2019 року за вересень 2019 року – 30,00 грн (6 годин), в листопаді 2019 року за жовтень 2019 року – 143,18 грн (30 годин), в грудні 2019 року за листопад 2019 року – 146,25 грн (26 годин), в січні 2020 року за грудень 2019 року – 165,09 грн (29 годин), в лютому 2020 року за січень 2020 року – 124,49 грн (22 години), в березні 2020 року за лютий 2020 року – 141,75 грн (24 години), в березні 2020 року – 90,00 грн (18 годин), в квітні 2020 року не було нарахувань.

При цьому, суд критично ставиться до розрахунку позивача щодо доплати за службу у нічний час у розмірі 87,20 грн., оскільки останнім допущена помилка у розрахунку в частині визначення щомісячної норми часу, яка, в свою чергу є змінною в залежності від фактичного часу служби у відповідному місяці.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації за затримку розрахунків зазначених вище складових грошового забезпечення поліцейського.

З позовної заяви вбачається, що фактично позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов`язання нарахувати та виплатити кошти за весь час затримки розрахунку є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки у цій справі визнано протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати відповідних надбавок та сум індексації грошового забезпечення, зобов`язано відповідача здійснити відповідні нарахування та виплати, а дії щодо нарахування та виплати коштів за весь час затримки розрахунку (донарахованих надбавок, індексації) пов`язані з фактом набрання законної сили рішенням у даній справі, а тому наразі у суду відсутні підстави констатувати наявність/відсутність порушеного права в цій частині.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання до суду в установлений судом термін з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості заявленої вимоги про встановлення судового контролю, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

У зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору в силу вимог пп.1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, - надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період наявності допуску до державної таємниці з січня 2017 року до липня 2018 року включно; нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року включно; нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток, а саме за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2017 рік у кількості 1 доби, за 2018 рік 01 доба.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ідентифікаційний код 40109058, 87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова, буд. 86) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) надбавку до посадового окладу у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень, за період наявності допуску до державної таємниці з січня 2017 року до липня 2018 року включно, виходячи з посадового окладу в розмірі 2400 грн. у сумі 6840 грн.; суми індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 31 жовтня 2017 року (включно); нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток, а саме за 2015 рік у кількості 3 доби, за 2017 рік у кількості 1 доби, за 2018 рік 01 доби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош